Провадження № 22-з/824/33/2024 Доповідач - Кулікова С.В.
м. Київ Справа № 760/19015/17
17 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Болотова Є.В.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Подоляко Нелі Петрівни про ухвалення додаткового рішення, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.
У порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 право власності на 77325/100000 частин квартири АДРЕСА_1 .
У порядку поділу майна визнано за ОСОБА_2 право власності на 22675/100000 частин квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 118 663,00 грн. вартості частки відчуженого автомобіля та 6 455,07 грн.судового збору.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 35 500,00 грн.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Не погоджуючись з додатковим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Подоляко Н.П. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача, посилаючись на те, що судом було порушено норми процесуального права.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2023 року в частині поділу квартири скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
У порядку поділу майна визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 21 250,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 600,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 27 759,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 000,00 грн.
У грудні 2023 року надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Подоляко Н.П. про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу понесених у зв'язку з апеляційним переглядом справи у розмірі 60 000 грн.
Зазначала, що адвокатом було надано наступні послуги:
- підготовка апеляційної скарги на додаткове рішення - 4 год.
- правовий аналіз апеляційної скарги, поданої на рішення та доданих до неї документів, консультування щодо можливостей та механізмів судового захисту прав клієнта при розгляді даної судової справи у Київському апеляційному суді - 3 год.
- ознайомлення з матеріалами справи у Київському апеляційному суді - 2 год.
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 4 год.
- підготовка та участь адвоката в судовому засіданні, призначеному на 06.12.2023 року - 2 год.
Гонорар (винагорода) за надану правову допомогу є фіксованою та складає 60 000,00 грн.
ОСОБА_2 подав заперечення на заяву, в якому просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу. Зазначав, що сума та вид виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг; час витрачений на підготовку апеляційної скарги є невиправданим, та явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, так як проведення дій по даній справі не вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи, так само як сума на проведення консультації та підготовку заяв/клопотань є явно неспівмірною з часом затраченим на таку роботу.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - Подоляко Н.П. просила заяву задовольнити.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів вважала можливим провести розгляд заяви у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддівприходить до висновку про часткове задоволення заяви за наступних підстав.
Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У заяві представник позивачаставить питання про стягнення з відповідача на йогокористь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 гривень.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником було надано копію договору № 25-10/23 від 25 жовтня 2023 року, акт приймання-передавання наданих послуг від 06.12.2023 року до Договору № 25010/23 про надання правничої допомоги від 25.10.2023 року, платіжні інструкціївід 12 листопада 2023 року, від 27 жовтня 2023 року, від 08 грудня 2023 року на загальну суму 60 000 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, від 08 червня 2021 року у справі 550/936/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, взявши до уваги докази понесення витрат на правову допомогу, враховуючи оскарження в апеляційному порядку додаткового рішення суду першої інстанції, та часткове задоволення апеляційної скарги, наявність клопотання відповідача про зменшення таких витрат позивача, вимоги адвоката Подоляко Н.П. про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, підлягають задоволенню частково, у розмірі 5 000,00 грн., що на думку колегії суддів, відповідає критерію їх дійсності, необхідності, розумності їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 140 ЦПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 138, 140, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заявупредставника позивача ОСОБА_1 адвоката Подоляко Нелі Петрівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткової постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту додаткової постанови.
Повний текст додаткової постанови складено 22 січня 2024 року.
Головуючий: Судді: