Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/1756/2024
м. Київ Справа № 367/657/23
17 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Болотова Є.В.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Мерзлого Л.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Позов мотивований тим, що 23 січня 2018 року між ним та відповідачем було укладено Попередній договір №63.Відповідно до п. 1.1 Попереднього договору, сторони зобов?язалися в майбутньому, у строк не пізніше 3-х місяців після здачі будинку в експлуатацію, при умові повного фінансового розрахунку згідно розділів 2 та 5 Попереднього договору укласти та належним чином нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу (надалі за текстом - «Основний договір») нерухомого майна.
Відповідно до п.1.2 Попереднього договору, нерухомим майном за Попереднім договором є 2-кімнатна (двокімнатна) квартира, будівельний АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.7 Попереднього договору визначено, що Будинок має бути споруджений та введений в експлуатацію до кінця IV кварталу 2018 року. У разі затримки введення Будинку в експлуатацію на строк до трьох місяців Сторони не вважатимуть це за порушення умов Договору.
Також, згідно п. 1.2 Попереднього договору, загальна вартість нерухомого майна становить 598 153,22 грн., що сторонами визначено як еквівалент 20 762,00 доларів США.
Позивач вказував, що 23.01.2018 року було передано ОСОБА_2 в якості забезпечувальних коштів грошову суму у розмірі 513 625,55 грн. за Попереднім договором. 26.01.2018 року позивач знову передав ОСОБА_3 (уповноважений Довіреністю від 26.05.2017 року), в якості забезпечувальних коштів за Попереднім договором грошову суму в розмірі 61 253,50 грн.
11.05.2018 року було укладено Акт приймання-передачі коштів, відповідно до якого позивач передав ОСОБА_2 в якості забезпечувальних коштів грошову суму у розмірі 13 025,00 гривень за Попереднім договором.
Таким чином, зазначає, що ним на виконання умов Попереднього договору було передано відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 587 904,05 гривень.
Звертав увагу на те, що 22.11.2022 року позивачем було надіслано вимогу до відповідача, в якій вимагалося протягом 7 днів з моменту отримання вимоги повернути сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 587 904,05 грн. як такі, що отримані безпідставно, проте відповідачем було проігноровано вимогу та не повернуто грошові кошти.
Посилаючись на наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті кошти за нікчемним правочином у розмірі 587 904,05 грн. та витрати пов'язані з розглядом справи.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 587 904,05 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5 879,10 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду в частині стягнення коштів у розмірі 587 904,05 грн. змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 359,74 доларів США в гривнях згідно офіційного курсу НБУ, діючого станом на момент ухвалення апеляційним судом рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що на виконання умов попереднього договору відповідачу було передано кошти у розмірі 20 762,00 доларів США, що в загальному розмірі становило 587 904,05 грн.
Вказував, що не надавши належної оцінки Попередньому договору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення коштів в гривневому еквіваленті, а не у доларах США у розмірі 20 359,74 згідно офіційного курсу станом на день ухвалення рішення суду.
В судовому засідання ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 23 січня 2018 року уклав з Відповідачем - ОСОБА_2 попередній договір №63.
Відповідно до п.1.2 Попереднього договору, нерухомим майном за Попереднім договором є 2-кімнатна (двокімнатна) квартира, будівельний АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.7 Попереднього договору визначено, що Будинок має бути споруджений та введений в експлуатацію до кінця IV кварталу 2018 року. У разі затримки введення Будинку в експлуатацію на строк до трьох місяців Сторони не вважатимуть це за порушення умов Договору.
На виконання попереднього договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 513 625,55 грн., що підтверджується актом приймання-передачі коштів від 23.01.2018року.
26.01.2018 року на виконання попереднього договору ОСОБА_1 передав уповноваженому за довіреністю від 26.05.2017 року представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 61 253,50 грн., що підтверджується актом приймання-передачі коштів від 26.01.2018 року.
На виконання попереднього договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 13 025 грн., що підтверджується актом приймання-передачі коштів від 11.05.2018 року.
Таким чином, на виконання умов Попередного договору будо передано позивачем відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 587 904,05 грн.
22.11.2022 року позивачем будо надіслано вимогу до відповідача, в якій вимагалося протягом 7 (семи) днів з моменту отримання вимоги повернути сплачені грошові кошти у розмірі 587 904,05 грн. як такі, що отримані безпідставно, що підтверджується копією вимоги від 22.11.2022року, проте відповідачем не повернуто грошові кошти.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонам попередній договір від 23.01.2018 року є нікчемним, тому позов підлягає задоволенню, зобов'язавши відповідача повернути позивачу грошові кошти в сумі 587 904,05 грн., які були передані відповідачу за вказаним попереднім договором.
Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач фактично не погоджувався з тим, що судом стягнуто грошові кошти у гривнях, а не в доларах США, визначивши еквівалент суми у національній валюті України - гривні за офіційним курсом НБУ станом на дату винесення рішення.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки позивач передав відповідачу кошти у розмірі 598 153,22 грн., до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України.
У статті 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, серед яких змагальність та диспозитивність.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
У справі, яка переглядається, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 587 904,05 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції не мав правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 20 762,00 доларів США, оскільки таких вимог позивачем не заявлялося.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження передачі позивачем відповідачу грошових коштів у доларах США, в якості забезпечувальних коштів в рахунок оплати нерухомого майна, згідно попереднього договору.
Інших доводів щодо незаконності рішення суду апеляційна скарга не містить.
Таким чином, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2023 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 січня 2024 року.
Головуючий: Судді: