Справа № 382/273/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1658/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Кисіль О.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
16 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Гуля В.В., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Кисіль О.А., у справі №382/273/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко Ірини Жанівни, приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних Олега Валерійовича про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації, -
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж., приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних О.В. про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації. Зазначав, що 26 жовтня 2005 року він та ОСОБА_2 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу недобудованого будинку, посвідченого державним нотаріусом Яготинської районної державної нотаріальної контори Сушко Л.М. за реєстровим номером 3141, за власні кошти придбали у ОСОБА_4 недобудований будинок по АДРЕСА_1 , готовністю 60% до експлуатації для закінчення його будівництва та подальшого проживання в ньому. На момент укладення вказаного договору було побудовано фундамент, цоколь, цегляні стіни та дах будинку. Його будівництво повністю закінчили у 2008 році, що підтверджується Технічними паспортами від 2012 року та 2015 року. Він та ОСОБА_2 вселилися в будинок, проте не ввели його в експлуатацію та не зареєстрували право власності на нього. Відповідно до рішення Яготинского районного суду Київської області від 16 вересня 2014 року, що набрало законної сили 26 вересня 2014 року, зазначений будинок визнано об'єктом спільної сумісної власності його та ОСОБА_2 . Також зазначав, що будівництво вказаного будинку було розпочато у 1978 році ОСОБА_4 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , на відведеній для будівництва житлового будинку та за наявності у нього дозволу на його будівництво.
У 2010 році ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку на якій знаходиться вищевказаний будинок, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 32255101000:06:020:0047, яку 20 червня 2014 року подарувала своєму батькові ОСОБА_3 . В подальшому ОСОБА_3 вищевказаний житловий будинок ввів в експлуатацію та зареєстрував на нього право власності. 22 листопада 2017 року ОСОБА_3 подарував спірний будинок і земельну ділянку, на якій він розташований, своїй доньці ОСОБА_2 .
У травні 2019 року він звернувся до ОСОБА_2 з проханням надати йому документи на недобудований будинок по АДРЕСА_1 , але остання відмовила в їх наданні, а через певний час йому стало відомо, що він не являється його співвласником, єдиним власником цього будинку є колишня дружина ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 22 листопада 2017 року, укладеного нею зі своїм батьком ОСОБА_3 . Наголошував, що спірні будинок та земельна ділянка є його спільною сумісною власністю з ОСОБА_2 . Повноважень на розпорядження вказаним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_2 він не передавав, вищевказані договори дарування були укладені без його згоди та не в його інтересах, а тому такі договори повинні бути визнані недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 та ст. 235 ЦК України. Крім того, зауважив, що внаслідок неправомірних дій відповідачів він зазнав моральної шкоди, оскільки побував у стресовому стані, переніс глибокі душевні страждання, пригніченість, в результаті чого, захворів на артеріальну гіпертензію 1 ступеня. Завдану моральну шкоду він оцінював у розмірі 100 000,00 грн.
З урахуванням викладеного, просив:
- визнати недійсним договір дарування індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 , серія та номер 2810 від 22 листопада 2017 року, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж.;
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 , індексний номер 38289354 від 22 листопада 2017 року, видане приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж.;
- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0736 га, з кадастровим номером 32255101000:06:020:0047, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , серія та номер 2812 від 22 листопада 2017 року, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж.;
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0736 га, з кадастровим номером 32255101000:06:020:0047, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , індексний номер 38289481 від 22 листопада 2017 року, видане приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж.;
- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0736 га, з кадастровим номером 32255101000:06:020:0047, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , який знаходиться по АДРЕСА_1 , серія та номер 705 від 20 червня 2014 року, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних О.В.;
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0736 га, з кадастровим номером 32255101000:06:020:0047, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , індексний номер 13935152 від 20 червня 2014 року, видане приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних О.В.;
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 , індексний номер 38089048 від 13 листопада 2017 року, видане приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Сидоренко Я.Г.;
- скасувати державну реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта серії КС №141172510171 від 08 вересня 2017 року, замовником за якою визначено ОСОБА_3 ;
- скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт серії КС № 061172151367 від 03 серпня 2017 року на індивідуальний житловий будинок садибного типу та господарських будівель, які знаходиться по АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж., приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних О.В. 100 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, тобто по 20 000,00 грн. з кожного.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 09 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 26 жовтня 2005 року він та ОСОБА_2 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу недобудованого будинку, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , придбали недобудований будинок по АДРЕСА_1 . Вказаний будинок було добудовано у 2008 році, проте не був введений в експлуатацію. Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16 вересня 2014 року вказаний недобудований будинок визнано об'єктом спільної сумісної власності його та ОСОБА_2 . Проте, в зв'язку з укладенням оспорюваних правочинів, без отримання на це його згоди, як співвласника майна, ОСОБА_2 стала одноосібним власником спірного будинку, що призвело до порушення його прав та інтересів, з метою відновлення яких він обрав найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Також зазначає, що суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що саме ОСОБА_3 у 2017 році добудував спірний будинок, оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення добудови будинку останнім. Крім того, своєї згоди на добудову будинку та введення його в експлуатацію він, як співвласник майна, ОСОБА_3 не надавав. Звертає увагу на те, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт серії КС №061172151367 від 03 серпня 2017 року та декларація про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта серії КС №141172510171 від 08 вересня 2017 року, не містять інформації про здійснення ОСОБА_3 саме добудови спірного будинку, а свідчать про будівництво нібито нового будинку з виконанням підготовчих та будівельних робіт, що не відповідає дійсності та не доведено належними доказами. На підставі підроблених реєстраційних документів, які ОСОБА_3 подав до Департаменту ДАБІ у Київській області, відбулося введення спірного будинку в експлуатацію як нового, що дало йому можливість зареєструвати на себе право власності на спірний будинок та в подальшому подарувати його доньці ОСОБА_2 . Вважає, що при укладенні оспорюваних договорів дарування ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу повноважень на розпорядження спірним майном. На зазначене, суд першої інстанції уваги не звернув та не перевірив чи є ОСОБА_3 добросовісним набувачем права на спірний будинок. Внаслідок вказаних вище неправомірних дій відповідачів спірний будинок фактично перестав існувати як об'єкт спільної сумісної власності його та ОСОБА_2 .
Адвокат Черних В.О., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 23 липня 2004 року по 13 квітня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі.
У 2005 році позивач по справі та ОСОБА_2 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , придбали у ОСОБА_4 недобудований будинок по АДРЕСА_1 готовністю 60% до експлуатації (т. 1, а.с. 27) на який був виготовлений технічний паспорт від 23.10.2012 року на ім'я ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 28-31, 111-120). Також на даний будинок був виготовлений технічний паспорт від 01.07.2015 року на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 32-39, 100, 125-129).
У 2010 році ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходився вищевказаний недобудований будинок, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 32255101000:06:020:0047, яку 20 червня 2014 року подарувала своєму батькові ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 202-203)
Згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 вересня 2014 року, яке вступило в законну силу 26 вересня 2014 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство Київської обласної ради «Лівобережне бюро технічної інвентаризації», про визнання майна спільною сумісною власністю, задоволено частково та недобудований будинок, що розташований в АДРЕСА_1 визнано об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У решті позовних вимог відмовлено. В даному рішенні встановлено, що земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_1 , що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд є особистою приватною власністю ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 50-52, 109-110).
18 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області була подана декларація про готовність об'єкта до експлуатації, проте, згідно листа Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області № 10/10-17/0109/02 від 01 вересня 2015 року її було повернуто на доопрацювання (т.1, а.с. 44-48, 49).
В березні 2017 року ОСОБА_3 подав до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області повідомлення про початок будівельних робіт на належній йому на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 32255101000:06:020:0047.
07 квітня 2017 року відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Яготинської районної державної адміністрації Київської області було видано будівельний паспорт будівництва індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , за №12 . Замовником даного будівельного паспорту є ОСОБА_3 (т.1, а.с. 54-72).
У вересні 2017 року в Державній архітектурно-будівельній інспекції було зареєстровано акт готовності закінченого будівництвом індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 , та 08 вересня 2017 року ОСОБА_3 отримано декларацію про готовність до експлуатації об'єкту, яка 06 листопада 2017 року зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с. 75, 76).
22 листопада 2017 року ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 32255101000:06:020:0047 та розташований на ній житловий будинок на підставі договорів дарування вказаного житлового будинку та земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Овчаренко І.Ж. 22 листопада 2017 року за реєстровим № 2810 та № 2812 (т. 2, а.с. 154-155, 176-177).
З копії заяви від 09 серпня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, щодо скасування права на початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації відносно ОСОБА_3 , та йому надано відповідь на дану заяву (т. 1, а.с. 40-41, 42-43).
До матеріалів справи для обґрунтування вимог щодо моральної шкоди позивачем надано виписки з історії хвороби, листка непрацездатності та копій з амбулаторної картки хворого з котрих вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз артеріальна гіпертензія І ст., ризик помірний (т. 1, а.с. 77-85).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж., приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних О.В. про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Так, як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 20.06.2014 року, скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 03.08.2017 року; декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 08.09.2017 року, визнання недійсними договорів дарування будинку та земельної ділянки від 22.11.2017 року.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що, будучи в шлюбі з ОСОБА_2 , вони 26 жовтня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу недобудованого будинку придбали у ОСОБА_4 недобудований будинок по АДРЕСА_1 , готовністю 60% до експлуатації для закінчення його будівництва та подальшого проживання в ньому. В 2008 році вони закінчили будівництво вказаного будинку та вселилися до нього, проте не здали його в експлуатацію. У 2010 році ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку на якій знаходиться вищевказаний будинок, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 32255101000:06:020:0047, яку 20 червня 2014 року подарувала своєму батькові ОСОБА_3 . В подальшому ОСОБА_3 вищевказаний житловий будинок, який також належить і йому, ввів в експлуатацію та зареєстрував на нього право власності. 22 листопада 2017 року ОСОБА_3 подарував спірний будинок і земельну ділянку, на якій він розташований, своїй доньці ОСОБА_2 , що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його права як співвласника вказаного будинку. Тобто, свої вимоги ОСОБА_1 ґрунтував на порушенні його права на будинок по АДРЕСА_1 , співвласником якого, за його твердженням, він і є.
Разом з тим, такі вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
При цьому ч. 2 ст. 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч. 3 ст. 331 ЦК України).
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що вони з ОСОБА_2 закінчили будівництво будинку по АДРЕСА_1 у 2008 році. Водночас, сам позивач підтвердив, що в експлуатацію будинок ним не здавався.
Крім того, ОСОБА_1 не зареєстрував своє право власності на будинок, як об'єкт, завершений будівництвом.
А відтак, він міг вважатися лише власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), за умови доведення завершення ним будівництва.
Також, матеріалами справи установлено, що відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 16.09.2014 року земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_1 , що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій знаходиться спірний будинок, була набута ОСОБА_2 у особисту власність, оскільки була приватизована нею у встановленому законом порядку.
При цьому ст. ст. 375, 377 ЦК України визначено принцип невід'ємності земельної ділянки з будівлями і спорудами, які на ній знаходяться. Частиною 1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Питання щодо відшкодування вартості будівельних матеріалів, які були використані при будівництві позивач не порушував.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання ОСОБА_1 на те, що він набув право власності на будинок по АДРЕСА_1 , та дійшов по суті правильного висновку про відмову у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж., приватного нотаріуса Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних О.В. про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 23 січня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді