Справа № 676/5618/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
22 січня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янці-Подільському Кам'янець-Подільського району Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови про розшук майна боржника,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янці-Подільському Кам'янець-Подільського району Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови про розшук майна боржника.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що його дружина є боржником у виконавчому провадженні №68883535. Вказує, що 31.10.2022 державним виконавцем винесено постанову про розшук майна його дружини ОСОБА_2 , а саме автомобіля. Звертає увагу на те, що цей автомобіль був придбаний в шлюбі, а отже є їх спільною сумісною власністю. Вважає, що вказана постанова порушує його права, з огляду на наведене, стверджує, що постанова є необґрунтованою, протиправною, а отже такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
02 січня 2024 року та 15 січня 2024 року до суду надійшли додаткові пояснення від позивача.
Ухвалою суду від 08 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі №560/11954/21 позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_2 задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 59085 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімдесят п'ять) гривень 48 копійок.
Згодом, стягувачем отримано виконавчий лист у справі №560/11954/21 і скеровано його до відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янці-Подільському Кам'янець-Подільського району Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) для примусового виконання.
31.10.2022 в межах виконавчого провадження №68883535 з примусового виконання виконавчого листа у справі №560/11954/21, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом 12.04.2022, державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника: легкового автомобіля DACIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .
Вважаючи вказану постанову про розшук майна протиправною і такою, що порушує його право спільної сумісної власності, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача в процесі здійснення виконавчого провадження не можуть розглядатися як незаконне перешкоджання володінню, користуванню чи розпорядженню майном. Поряд з цим, винесенням оскаржуваної постанови відповідач не позбавив майна законного власника, а лише оголосив у розшук майно, яке належить ОСОБА_2 , боржнику у виконавчому провадженні, що жодним чином не суперечить приписам законодавства. Крім того, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) передбачає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII).
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п. 1, п. 3, п. 6, п. 15, п. 22 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII).
Частиною 5 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3)вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно із ч.3 ст.36 Закону № 1404-VIII у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, з оскаржуваної постанови, а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу видно, що власником майна, яке оголошено в розшук, є ОСОБА_2 .
Позивач у позовній заяві наполягає на тому, що оскільки він є чоловіком ОСОБА_2 , то спірна постанова є протиправною, позаяк транспортний засіб, оголошений у розшук, є спільною власністю подружжя.
За приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Перший протокол) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У практиці Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що спірна постанова винесена державним виконавцем у відповідності до вказаних критеріїв, позаяк обмеження одного з аспектів права власності позивача на автомобіль (розшук майна) відбулось на підставі відповідних норм діючого національного законодавства (Закону №1404-VIII), переслідує публічний інтерес, оскільки спрямоване на забезпечення реального виконання рішення суду, яке набрало законної сили, забезпечення погашення податкового боргу і є пропорційним визначеним цілям.
Зазначене відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №159/3073/18.
Вказане свідчить, що дії відповідача в процесі здійснення виконавчого провадження не можуть розглядатися як незаконне перешкоджання володінню, користуванню чи розпорядженню майном.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що винесенням оскаржуваної постанови відповідач не позбавив майна законного власника, а лише оголосив у розшук майно, яке належить ОСОБА_2 , боржнику у виконавчому провадженні, що жодним чином не суперечить приписам законодавства.
Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 04 лютого 2020 року у справі №320/7969/17.
Так, право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Позивач оскаржив рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано. Право на захист це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього. Отже, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто, права на звернення із адміністративним позовом. Посилання позивача на його право звернення до суду з цим позовом не доведено, отже є безпідставними, оскільки позивач не навів доказів, що оскаржене рішення стосується безпосередньо його прав або створює для нього обов'язки.
Фактично основними мотивом апеляційної скарги є посилання апелянта на порушення оскаржуваною постановою його права на спільну сумісну власність на вказаний автомобіль, який було придбано у шлюбі.
З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що попри незгоду з винесенням державним виконавцем постанови про розшук майна боржника: легкового автомобіля DACIA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , апелянтом не наведено належного обґрунтування у чому полягає порушення прав саме ОСОБА_1 , зважаючи на те, що позивач не є стороною виконавчого провадження №68883535 і спірною постановою не позбавлено майна законного власника, не звернено стягнення на таке, а також не вжито інших заходів, які б призвели до вилучення даного майна у власника.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову про розшук майна, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. В той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.