ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" січня 2024 р. справа № 300/7470/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Думич Оксана Іванівна, до Національної поліції України, вул. Академіка Богомольця,10, м. Київ, 01601 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представник - адвокат Думич Оксана Іванівна, звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України (відповідач), в якому просить:
- визнати противоправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2015-2021 роки в загальній кількості 123 дні;
- зобов'язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015-2021 роки, в загальній кількості 123 дні.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 , підполковник поліції, з 07.11.2015 по 11.02.2022 проходив службу в різноманітних підрозділах Національної поліції України, що підтверджується трудовою книжкою. У період з 07.11.2015 по 31.11.2017 ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні захисту економіки в Івано-Франківській області на посаді начальника відділу. Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 23.01.2019 №19 о/с ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області відповідно до ст. 65 Закону України «Про національну поліцію». З 31.01.2017 по 28.07.2020 позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області. Відповідно до наказу № о/с від 23.07.2020 ОСОБА_1 переведено до Управління дотримання прав людини Національної поліції України, в якому' проходив службу з 28.07.2020 по 11.02.2022. Наказом Національної поліції України від 11.02.2022 за №208 о/с (зі змінами, які внесені Наказом Національної поліції України від 01.07.2022 872 о/с) відповідно до Закону України «Про національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 11.02.2022, з виплатою компенсації за 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік. Однак, відповідачем при звільненні позивача протиправно не виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за час несення служби в період 2015-2021 років.
Представник позивача вказала, що відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України і статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. При цьому, Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII не врегульовані правовідносини щодо виплати поліцейському компенсації за невикористані дні відпустки за попередні перед звільненням роки, тому застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки». Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані дні відпустки. Як наслідок, на думку представника позивача, слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015-2021 роки, в загальній кількості 123 дні. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 03.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов 24.11.2023, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що згідно зі статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Вказав, що наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських. Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 встановлено, що виплата грошової компенсації передбачена за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, а отже правові підстави для виплати грошової компенсації за невикористані не у році звільнення відпустки, у спірних правовідносинах 2021-2022 роках відсутні. Вказане підтверджується також і ст. 93 Закону № 580-VIII в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, якою встановлено порядок обчислення тривалості відпусток поліцейських та вказано, що поліцейським дозволяється, за власним бажанням, використовувати відпустку частинами. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану у році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (ч.10. ст.93 Закону). Звертає увагу,зокрема, на практику Верховного Суду у постановах від 25.05.2023 у справі №620/3663/19, від 31.03.2020 у справі № 808/2122/18, від 07.08.2019 у справі № 820/5122/17. Крім того відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом із тієї підстави, що успі рних правовідносинах період, коли позивач дізнався про порушення свого права є лютий 2022 року (12.02.2022 наступний день звільнення зі служби в поліції). Просив суд відмовити в задоволенні позову.
Також представник відповідача щодо стягнення правової допомоги у відзиві на позов зазначив, що надані представником позивача документи не є достатніми для визначення обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартості, деталізації наданих послуг та вартості кожної із них. Так, позивачем не надано опису робіт із зазначенням обсягу витраченого часу та/або акту приймання-передачі виконаних робіт і наданих послуг. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, входить до предмета доказування у справі. Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
29.11.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що предмет спору у справі №620/3663/19 (постанова Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №620/3663/19, на яку посилається відповідач у відзиві) не є тотожним предмету спору у даній справі. Зазначено, що позивач був звільнений зі служби наказом Національної поліції України від 11.02.2022, тобто до набрання чинності змінами в даному Законі -01.05.2023. Висновки постанов Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 808/2122/18 та від 07.08.2019 у справі № 820/5122/17, згадані відповідачем, вважає не актуальними на теперішній час з огляду на приписи постанови Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19.
Щодо витрат на правову допомогу представник позивача зазначила, що зважаючи на розгляд справи у письмовому провадженні, докази оплати витрат позивача будуть подані до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в доповнення до вже поданих письмових доказів.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 відмовлено в задоволенні заяви Національної поліції України про залишення позовної заяви без розгляду.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 23.08.1994 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ Управління МВС України в Івано-Франківській області, а з 07.11.2015 по 11.02.2022 проходив службу в Національній поліції (а.с.10-12).
З наказу Національної поліції від 11.02.2022 №208 о/с вбачається, що підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з особливих доручень відділу уповноважених з контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Івано-Франківській області) Управління дотримання прав людини згідно з ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 11.02.2022 (а.с.49).
Відповідно до листа від 18.10.2023 № 54аз залишок невикористаних відпусток за період проходження служби підполковником поліції ОСОБА_1 у Департаменті із 07.11.2015 по 24.01.2017 становить: за 2015 рік -3 доби основної оплачуваної відпустки; за 2016 рік - 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років (а.с.13-14).
Відповідно до довідки від 16.10.2023 за №593 ОСОБА_1 щорічну основну та додаткову відпустки за 2017 рік у кількості 45 діб та 2018 рік у кількості 45 діб не використовував. Щорічну основну та додаткову відпустки за 2020 рік станом на 28.07.2020 не використовував (а.с.19).
За приписами листа від 29.09.2023 №305аз/29/5/02-2023 згідно із наказом НПУ від 16.12.2020 №1429 о/с, наказом НПУ від 28.01.2021 №95 о/с ОСОБА_1 використано 30 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2020 рік (а.с.20-21). Відповідно до листа від 16.11.2023 № СЕД-2251-2023 ОСОБА_1 не використано 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік (а.с.51).
Представник позивача - адвокат Думич О.І. 22.09.2023 звернулася до Національної поліції із адвокатським запитом.
За наслідками розгляду вищевказаного запиту відповідач листом від 29.09.2023 №305аз/29/5/02-2023 повідомив представника позивача, що позивачу нараховано і виплачено грошове забезпечення за 11 календарних днів лютого в сумі 9291,92 грн, одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 148716 грн та компенсація за 3 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік у сумі 13219,19 грн та надано розрахунок. Крім цього зазначено, що компенсаційні виплати за дні невикористаної відпустки не проводилися, оскільки відсутні відомості про невикористану відпустку (а.с.20-21).
Позивач, в інтересах якого діє представник, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
З фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі Закон №580-VIII).
Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно із частиною 1 статті 60 Закону № 580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (ч.1-2 ст.92 Закону №580-VIII).
Частинами 1-4 статті 93 Закону №580-VIII встановлено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби..
Відповідно до частин 8-10 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Згідно ч.11 ст.93 Закону №580-VIII відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами 1-2 статті 94 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.94 Закону №580-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі Порядок №260).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно із абзацами 7-8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Суд зазначає, що Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (надалі Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).
При цьому, аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 КЗпП України.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України і особу не може бути позбавлено такого права.
Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Так, поліцейським можуть надаватися такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
При цьому, правило надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8 та 11 статті 93 Закону №580-VIII, а саме поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Із системного аналізу наведених положень слідує, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Відтак, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року в справі №8-рп/2002 щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
Як вже зазначено судом вище, відповідно до частини 1 статті 24 Закону №504/96-ВР та частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що застосуванню підлягають приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19, від 31 березня 2021 року у справі №320/3843/20 та від 21 січня 2021 року у справі №200/7905/19-а.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції не використав: за 2015 рік - 3 доби щорічної основної оплачуваної відпустки, за 2016 - 15 діб додаткової оплачуваної відпустки, за 2017 - 30 діб щорічної основної та 15 діб додаткової відпустки, за 2018 -30 діб щорічної основної та 15 діб додаткової відпустки, за 2020 рік -15 діб додаткової оплачуваної відпустки.
Однак, відповідачем не виплачено при звільненні позивачу компенсацію за вказані невикористані відпустки.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, про наявність у ОСОБА_1 права на отримання компенсації за 123 доби невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2015-2021 роки.
Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Думич Оксана Іванівна, до Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії належить до задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ураховуючи, що позивач, згідно із платіжною інструкцією від 30.10.2023 підтвердив сплату судового збору на суму 858,88 грн за подання цього адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України сплаченого судового збору в розмірі 858,88 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2015-2021 роки в загальній кількості 123 дні.
Зобов'язати Національну поліцію України (код ЄДРПОУ 40108578, вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за 2015-2021 роки в загальній кількості 123 дні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108578, вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 858,88 (вісімсот п'ятдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя Гомельчук С.В.