ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" січня 2024 р. справа № 300/7470/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В. розглянувши заяву Національної поліції України про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Думич Оксана Іванівна, до Національної поліції України, вул. Академіка Богомольця,10, м. Київ, 01601 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представник - адвокат Думич Оксана Іванівна, звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України (відповідач) , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2015-2021 роки в загальній кількості 123 дні;
- зобов'язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015-2021 роки, в загальній кількості 123 дні.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду від Національної поліції України 24.11.2023 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду. Така заява мотивована тим, що згідно з ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Позивачем заявлено вимоги щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні, про ненарахування та невиплату яких позивач дізнався у лютому 2022 року (12.02.2022 - наступний день після звільнення зі служби в поліції). Разом з тим, позивач за вирішенням трудового спору у відносинах публічної служби звернувся в жовтні 2023 року, пропустивши строк звернення до суду.
Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд виходить з таких мотивів.
Відповідно до частин 1-3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин строки звернення до суду застосовувалися з урахуванням положень ч. 1, ч. 2 ст. 233 КЗпП України, редакція якої мала наступний зміст: «працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
З 19.07.2022 набрала чинності нова редакція вказаної норми, в якій назву та частини першу і другу статті 233 викладено в такій редакції: "працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 y справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
У постанові від 04.04.2023 у справі № 640/8348/21 Верховний Суд зазначив, що в аспекті спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у цій справі в частині вимог стосується ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці», у зв'язку з чим, не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення.
Стаття 58 Конституції України гарантує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин слід застосовувати вимоги ст. 233 КЗПП України у редакції, що діяла на час звільнення позивача, оскільки на момент його звільнення в цій категорії справ законодавством України не було передбачено обмежень щодо строку звернення до суду.
Отже, позивач звернувся до суду в межах строку, встановленого чинним законодавством України, з огляду на що заява відповідача задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись статями 122, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Національної поліції України про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Гомельчук С.В.