Провадження № 22-ц/803/742/24 Справа № 235/1838/23 Суддя у 1-й інстанції - Величко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
18 січня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 235/1838/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення суми індексації по зарплаті, стягнення компенсації втраченого доходу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович,
на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2023 року,
встановив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун В.А., звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі по тексту ТОВ «Краснолиманське») про стягнення суми індексації по зарплаті, стягнення компенсації втраченого доходу.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, зазначених в описовій частині ухвали.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сакун В.А., просить скасувати ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, залишаючи позовну заяву без руху для усунення недоліків та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви до встановлення обставин, які сторони повинні довести, оспорити або визнати під час розгляду справи. Посилається, що позивач надав всі наявні докази, а надати докази, які в нього були відсутні на час подання позову, неможливо. Крім того, суд надав оцінку доказу виписці з АСВП про дату завершення виконавчого провадження, але не мав права цього робити, тобто оцінювати докази без розгляду справи по суті.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України.
Відповідно ч. 1, 2 та 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сакун В.А. звернувся до суду із позовом до ТОВ «Краснолиманське» про стягнення суми індексації по заробітній платі, стягнення компенсації втраченого заробітку.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення йому даної ухвали.
Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 суд зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, оскільки при зверненні до суду в позовній заяві позивач, перелічуючи додатки до позову ідентифікував їх як « ОСОБА_2 » або «от скановано 17.03.2023» не зазначаючи у переліку додатків саму назву документа, який надано позивачем, тому суду неможливо визначити чи всі документи надані позивачем, які перелічені у додатку; також в описовій частині позовної заяви позивач ставить питання про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 85 343,55 гривень, проте не надає її розрахунок; звертаючись до суду з позовом зазначив, що відповідач провів з ним повний розрахунок 12 квітня 2023 року, проте не надав доказів на підтвердження зазначених обставин. Посилаючись на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху для виконання позивачем вищевказаних вимог.
17 жовтня 2023 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Дуліновим С.І., в інтересах якого діє адвокат Сакун В.А. надана виправлена редакція позовної заяви, з додатками на виконання ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу у зв'язку із не усуненням недоліків в повному обсязі.
Повертаючи позовну заяву, суд виходив з того, що вимоги ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року не усунуто в повному обсязі.
Проте, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 13 жовтня 2023 року позивачем 17 жовтня 2023 року подано виправлену редакцію позовної заяви.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що позивачем недоліки позовної заяви не усунені в повному обсязі. Позивач зазначав про фактичне отримане ним заборгованості по заробітній платі 12 квітня 2023 року, проте не надав доказів на підтвердження цих обставин, з наданої виписки АСВП не вбачається дати фактичного розрахунку з позивачем по заборгованості по зарплаті, факт завершення виконавчого провадження не підтверджує повного розрахунку з позивачем.
Суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви вважає передчасною, оскільки позивачем у встановлений ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2023 року строк для усунення недоліків було направлено до суду виправлену редакцію апеляційної скарги.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року та «Нун'єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст. 13 та ст. 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
На стадії пред'явлення позовної заяви, вирішення питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі, суд першої інстанції перевіряє відповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, тобто перевіряє передумови права на пред'явлення позову особи та дотримання порядку її подання, та не вправі уточнювати, пропонувати позивачу надати докази, які на думку суду повинні міститись в матеріалах справи.
Отже, правова оцінка наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішені справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху (повернення позову).
Проте, повертаючи позовну заяву з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху, суд першої інстанції зазначеного до уваги не взяв, а отже, дійшов передчасного висновку про повернення заяви.
ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Отже, у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав для повернення позовної заяви, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому, відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, задовольнити.
Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2023 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 18 січня 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста