Номер провадження: 33/813/221/24
Номер справи місцевого суду: 522/3941/23
Головуючий у 1-й інстанції Кічмаренко С. М.
Доповідач Лозко Ю. П.
11.01.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Дубового Ігора Анатолійовича
розглянувши апеляційну скаргу захисника Дубового Ігора Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2023 року
встановив:
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 лютого 2023 року близько 19:20 години ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1 , по вул. Миру в с. Киселівка Херсонської області, в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, за наявності явних ознак алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, що було виявлено і зафіксовано протоколом адміністративного правопорушення, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник Дубовий І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2023 року та прийняти нове рішення, яким провадження у справі закрити за фактом відсутності адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції проігнорував права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки було проведено лише одне судове засідання, приймаючи участь в якому захисник наголошував на необхідності надання матеріалів справи для ознайомлення. Про результати розгляду цієї справи захисник дізнався лише 27 листопада 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. На думку сторони захисту із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-яке порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Всупереч вимогам законодавства водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідних документів встановленої форми, а саме акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. За таких обставин сторона захисту вважає, що працівниками поліції при складенні протоколу відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення були грубо порушені вимоги КУпАП та Інструкції.
В апеляційній скарзі також порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланнями на те, що лише 27 листопада 2023 року захисник дізнався, що судом винесено оскаржувану постанову, яка датована 21 вересня 2023 року, при цьому ні захиснику, ні на поштову адресу ОСОБА_1 , судом не було направлено копію постанови, яка оскаржується.
В судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Дубовий І.А. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Так, 21 вересня 2023 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 22 вересня 2023 року і закінчився 02 жовтня 2023 року.
Як убачається з матеріалів справи, судом справу розглянуто без участі ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Дубового І.А. відомості щодо вручення копії оскаржуваної постанови суду ОСОБА_1 чи б то адвокату Дубовому І.А. у межах строку на апеляційне у матеріалах справи відсутні. Апеляційна скарга захисником подана 28 листопада 2023 року.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає наведені захисником доводи у якості причин пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч.7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що захисником не оспорюється факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у останнього ознак алкогольного сп'яніння, а також те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у порядку, встановленому законодавством. Також захисник не заперечує, що обставини складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації.
Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови місцевого суду, захисник посилається на те, що судом проігноровано права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, були відсутні правові підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а тому у водія був відсутній обов'язок виконувати всі наступні вимоги правоохоронців, а всі складені процесуальні документи є неналежними та недопустимими. Також захисник акцентує увагу на тому, що поліцейськими усупереч вимогам закону не було відсторонено водія від керування автомобілем, та не складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
10 січня 2024 року захисник Дубовий І.А. надіслав на адресу апеляційного суду клопотання про закриття провадження у цій справі у якому просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не керував вказаним вище транспортним засобом у місці і час, за обставин, зафіксованих правоохоронцями у протоколі про адміністративне правопорушення, а в дійсності автомобілем керував його неповнолітній син ОСОБА_2 . Також захисник зазначає, що автомобіль рухався після початку комендантської години, тобто після 19:00 год.
Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що зазначене вище клопотання за своїм змістом і суттю є доповненням до апеляційної скарги, яке подано захисником поза межами строків на апеляційне оскарження судового рішення встановлених КУпАП.
Крім того, обставини, якими захисник обґрунтовує вказане вище клопотання не узгоджуються з доводами апеляційної скарги і є взаємовиключними, оскільки у тексті апеляційної скарги захисник не оспорює факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зазначаючи, що правоохоронцями не було дотримано вимог в частині законності зупинки автомобіля та не відсторонення водія від керування транспортним засобом, за наслідками складення протоколу про адміністративне правопорушення, а в тексті клопотання про закриття провадження у справі захисник вказує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки у той час водієм був його неповнолітній син ОСОБА_2 .
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення, надаючи правову (юридичну) оцінку аргументам захисника, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них,тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (Рішення Європейського суду з правлю дини по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства"("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч.2 ст. 266 КУпАП).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч.3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч.5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 266 КУпАП).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103 (далі Порядок).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Наведені вище приписи законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення правоохоронцями були дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відеозапис, інші документи
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд в основу оскаржуваного рішення поклав відомості, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №070839, направленні водія на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, відеозапису, долученого до матеріалів справи.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №070839, правоохоронцями зафіксовано, що: «07 лютого 2023 року о 19.20 год. в Херсонській області, Білозерському районі, с. Киселівка, по вул. Миру 66, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різких запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, порушення координації рухів. В законному порядку водієві було запропоновано пройти освідування на місці зупинки за допомогою спеціального засобу «Alcotest Drager» або в найближчому медичному закладі на що водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП».
З відеозапису, долученого правоохоронцями з місця події убачається, що після зупинки транспортного засобу під час спілкування з правоохоронцями, ОСОБА_1 неодноразово змінював свою позицію, спочатку не заперечував ту обставину, що він керував вказаним вище автомобілем, а згодом намагався переконати правоохоронців, що автомобілем керував його неповнолітній син ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_1 надаючи пояснення поліцейським, вказав (дослівно): «Я ось проїхав дві хати».
Установивши та зафіксувавши, що після зупинки транспортного засобу у водія автомобіля були наявні ознаки алкогольного сп'яніння та на вимогу правоохоронців усупереч приписам п. 2.5 ПДР він відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у порядку, встановленому законом, поліцейськими підставно складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
З огляду на положення ст. 251 КУпАП, якими регламентовано, що пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є самостійним джерелом доказів, пояснення ОСОБА_1 , надані ним правоохоронцями на місці події, зокрема і щодо визнання ним факту керування автомобілем, слугують вагомим підтвердженням тієї обставини, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у місці і час, за обставин, встановлених та зафіксованих правоохоронцями у протоколі про адміністративне правопорушення.
Надані ОСОБА_2 пояснення, який є сином особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час апеляційного перегляду справи в якості свідка, за клопотанням апелянта, про те, що саме він 07 лютого 2023 року керував автомобілем, у місці і час зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд оцінює критично та відхиляє, оскільки ці твердження свідка спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 наданими ним особисто та безпосередньо на місці події 07 лютого 2023 року. Водночас апеляційний суд зважає і на те, що пояснення ОСОБА_2 , надані ним в судовому засіданні з метою намагання уникнення його батьком ОСОБА_1 адміністративної відповідальності та відвернення негативних правових наслідків у формі стягнення, накладеного рішенням суду.
Доводи захисника про те, що поліцейськими не було відсторонено водія від керування автомобілем, та не складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, апеляційний суд відхиляє, зважаючи на таке.
Так, дійсно положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП передбачено можливість відсторонення особи від керування транспортним засобом у разі наявності підстав вважати, що така особа перебуває, зокрема у стані алкогольного сп'яніння.
Однак, саме по собі невиконання поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП у даному конкретному випадку, лише в частині не відсторонення водія від керування транспортним засобом, зважаючи на те, що на момент зупинки автомобіля водій вже фактично знаходився за місцем свого проживання, не дає підстави ставити під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п 2.5 ПДР, оскільки не вчинення правоохоронцями цих дій не впливає на легітимність їх дій у цілому, і не є окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Зважаючи на те, що у даному випадку за фактичних обставин цієї справи правоохоронцями не вчинялися дії з тимчасового затримання транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , то у правоохоронців не виникало обов'язку складати документи про які вказує захисник, а саме акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а відтак саме по собі не складення таких документів не має правового (юридичного) значення для вирішення справи та не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не допустив порушення будь-яких правил дорожнього руху, а тому у правоохоронців були відсутні підстави для зупинки автомобіля під його керуванням, апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. (п. 2,3 ч. 1, ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію").
Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. N 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 КУпАП поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.
Згідно з п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Апеляційний суд вважає, що працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України "Про національну поліцію та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з дотриманням вимог "Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану", порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства судом не встановлено.
Таким чином, зупинивши транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , у період дії правового режиму воєнного стану, з метою перевірки документів, з'ясування причин руху водія під час дії комендантської години, а саме, після 19:00 години, правоохоронці діяли у межах правового поля.
Сама по собі незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або не надання працівниками поліції доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не звільняє водія від обов'язку, на вимогу правоохоронців, пройти огляд на стан сп'яніння.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що правомірність інших дій правоохоронців, окрім як дотримання процедури щодо складення щодо складення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у межах розгляду цієї справи не є предметом розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов'язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов'язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).
Переглядаючи цю справу апеляційний суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".
Апеляційний суд враховує, що справу про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_1 водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості захищати свої інтереси у суді, шляхом подання апеляційної скарги з наведенням мотивів і доводів в обґрунтування своєї правової позиції захисту, і це право ОСОБА_1 було забезпечено апеляційним судом, зокрема, шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження та проведення судового засідання за його особистої участі та з участю його захисника.
Таким чином, апеляційним судом забезпечено реалізацію права ОСОБА_1 бути "почутим", тим самим дотримано гарантії справедливого розгляду справи.
Іншими доводами апеляційну скаргу захисник не обґрунтовує.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, підстав для закриття справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Клопотання захисника Дубового Ігора Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника Дубового Ігора Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко