Єдиний унікальний номер справи 235/2663/23
Номер провадження 2/235/198/24
11 січня 2024 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючої судді: Кузнєцової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Нагорної К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» грошову суму у розмірі 180000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості. Загальний стаж складає 22 роки 02 місяці 29 днів. З відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» перебував у трудових відносинах в період часу з 10.07.2019 року по 05.04.2023 року, в останній час прохідником 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах, звільнений у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров'я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров'ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємстві став причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_1 професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 23.03.2023 року, яким встановлено, що хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним та больовим синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ). Пневмосклероз, ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійні, встановлені вперше та виникли у зв'язку з працею в умовах впливу пилу, переважнофыброгенноъ дыъ, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - фізичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу, пил, шум.
30.03.2023 року у зв'язку із професійним захворюваннями, позивачу було первинно, встановлено третя група інвалідності за професійним захворюванням та втрата працездатності в розмірі 65% за сукупністю захворювань: 5% - трудове каліцтво, 30% - первинно по хронічній радикулопатія, 20% по первинному пнвмоконіозу, 10% - первинно по хронічній сенсоневральній приглухуватості, строком до 01.04.2026 року.
Позивач зазначає, що на теперішній час він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною, його фізичний та моральний стан не дозволяє відчути себе повноцінним. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Саме за встановленням відсоткового ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 просить стягнути ТОВ «Шахтобудівельна компанія» моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив значний ступінь професійної працездатності, має серйозні порушення здоров'я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв'язків; змінити підземні умови праці на поверхневі, що позначилося на його доходах. Внаслідок вказаного, позивач відчуває суттєві незручності, свою неповноцінність, постійне хвилювання, емоційна напруга призводить до погіршення стосунків в родині та з оточуючими. Позивач зобов'язаний піклуватися про свою родину, але стан здоров'я, його фізичний стан, обмежують ці його можливості, бо під час загострення хвороб, він сам потребує піклування з боку своїх близьких. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 180 000,00 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, і безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану здоров'я (а. с. 1-5).
Ухвалою суду від 20.11.2023 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 43).
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» Бузівською Н. М. (діючої на підставі довіреності)11.01.2024 року на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивачем зазначено, що саме протиправними діями відповідача йому спричинено моральні страждання, пов'язані та подальшим захворюванням, яке є прямим наслідком важких та непереборних умов праці на підприємстві. При цьому позивачем не зазначено які саме дії відповідача завдали йому моральні страждання. Крім того, як вбачається з матеріалів справи - акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання (отруєння) від 23.03.2023 року та трудової книжки позивач працював на підприємстві відповідача 3 роки 08 місяців 10 днів і 17 років 9 місяців 20 днів на інших підприємствах вугільної промисловості: 01.09.1999 року - 19.10.2008 року - шахта «Красноармійська - Західна -1» машиністом підземних установок; 05.11.2008 року - 22.06.2010 року - ТОВ «Донвуглепостачання» - машиністом підземних установок; 19.07.2010 року - 24.09.2010 року - ДП «Селидоввугілля» - підземним прохідником; 04.10.2010 року - 03.08.2011 року - ТОВ «Донвуглепостачання» - прохідником підземним 5 розряду; 02.12.2014 року - 27.12.2018 року - ПрАТ «ШУ «Покровське» - прохідником підземним; 13.01.2017 року - 31.07.2018 року - Шахта «Стаханова» прохідником підземним 4 розряду; 30.01.2019 року - 01.07.2019 року - Шахта «Капітальна» - прохідником підземним 4 розряду; 10.07.2019 року - 05.04.2023 року - ТОВ «Шахтобудівельна компанія» - прохідником 4 розряду. За припущенням представника відповідача позивач отримав професійні захворювання і на інших підприємствах вугільної промисловості, а ніж ТОВ «Шахтобудівельна компанія». Комісія в ході розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 встановила, що хронічне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу, проте в ході розслідування причин виникнення професійного захворювання у позивача у зв'язку з тривалим періодом його роботи в шкідливих умовах на різних підприємствах вугільної промисловості вугільної галузі та відсутності відомостей про час виникнення та періоду розвитку хронічного професійного захворювання, комісія не мала об'єктивної можливості встановити осіб, які порушили законодавство про охорону праці (особлива думка члена комісії). Хронічна хвороба у позивача має довготривалий процес. Тобто, у позивача, на думку представника відповідача, хронічна хвороба розвивалася на протязі всього періоду його роботи на різних підприємствах, можливо на інших вищенаведених підприємствах вугільної промисловості.
Позивач вважає, що відповідач не створив безпечні та нешкідливі умови праці на його робочому місці, чим заподіяв шкоду його здоров'ю. Але позивач, ще до працевлаштування на ТОВ «Шахтобудівельна компанія», мав тривалий стаж роботи у шкідливих умовах праці на інших підприємствах з повним робочим днем на шахті що також позначилося на виникненні у нього професійного захворювання.
Тільки під час роботи на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» позивач виявив у себе цілу низку професійних захворювань. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про недбале ставлення до свого здоров'я та суто матеріальний інтерес до вирішення цієї справи. Дані позивача є несумісними із наступним намаганням звинуватити підприємство відповідача у виникненні професійних захворювань, адже якби позивач діяв добросовісно та повідомив відповідача про наявність в нього хронічних захворювань, до роботи він би не допускався.
За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 180000 гривень безпідставно завищені, не відповідають критеріям розумності і справедливості та строку роботи на підприємстві відповідача, а тому, в разі, якщо суд при постановленні рішення не погодиться з думкою відповідача, та задовольнить позовні вимоги ОСОБА_1 , то просить в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути мінімальну суму. При цьому взяти до уваги практику Дніпровського апеляційного суду в розгляді зазначеної категорії справ про стягнення моральної шкоди, одне із таких рішень (постанова) долучена до відзиву.
Позивачем ОСОБА_1 , його представником - адвокатом Конюшенко І. Д. надіслано на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи в їх відсутності, при чому позовні вимоги підтримані, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач та представник не надали, будь-яких клопотань та заяв не заявили.
Представник відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Бузівська Н. М. (уповноважена довіреністю) просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, долученому до матеріалів справи.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
В відзиві представника відповідача зазначені помилкові твердження щодо стажу роботи позивача на інших підприємствах вугільної просисловості, які спростовуються дослідженою в судовому засіданні трудовою книжкою позивача ОСОБА_1 , в якій наявні наступні записи:
ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна -1»:
- 08.01.2003 року - 24.01.2003 року - заняття в учбовому пункті прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті;
- 25.01.2003 року - прийнятий учеником машиніста підземних установок підземним з повним робочим днем в шахті на час практики;
- 04.04.2003 року - звільнений по ст. 36 ч. 2 КЗпП України по закінченню строку практики;
- 01.09.1999 року - 09.06.2003 року - учена в Селидівському гірничому технікумі на денному відділенні;
ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна -1»:
- 03.11.2003 року - 11.11.2003 року - занятий в учбовому пункті;
- 12.11.2003 року - прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 07.05.2004 року - переведений гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті;
05.08.2008 року ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна -1» змінено назву на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 01.10.2008 року:
- 19.10.2008 року - звільнений по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;
ООО «Донвуглепоставка»:
- 05.11.2008 року - прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду з повним підземним робочим днем в шахті;
- 05.05.2010 року - переведений учеником прохідника з повним робочим днем в шахті на період практики з 05.05.2010 року;
- 22.06.2010 року - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;
ДП «Селидоввугілля'ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська»:
-19.07.2010 року - прийнятий підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
-24.09.2010 року - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (без відпрацювання);
ТОВ «Донвуглепостачання»
- 04.10.2010 року - прийнятий прохідником підземним 5 розряду з повним підземним днем в шахті;
- 03.08.2011 року - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;
Шахтопрохідне будівельне управління №9 ТОВ «Шахтобудівельна компанія» «Донецькшахтопроходка»
- 09.08.2011 року - прийнятий прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею;
31.12.2012 року відповідно до наказу ТОВ «Шахтобудівельна компанія» «Донецькшахтопроходка» від 26.12.2012 року №273 «Про закриття відокремлених підрозділів» відокремлений підрозділ Шахтопрохідне будівельне управління №9 ТОВ «Шахтобудівельна компанія» «Донецькшахтопроходка» закрите.
- 01.01.2013 року переведений прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею;
- 01.12.2014 року - звільнений по переводу на ПАО «ШУ «Покровське» п. 5 ст. 36 КЗпП України;
ПрАТ «ШУ «Покровське»
- 02.12.2014 року - прийнятий по переводу із ТОВ «Шахтобудівельна компанія» «Донецькшахтопроходка» прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
- 27.12.2016 року - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;
ДП «Красноармійськвугілля» ВП «Шахта «Стаханова»
-13.01.2017 року -25.01.2017 року - заняття в учбовому пункті;
- 26.01.2017 року - прийнятий прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;
У відповідності до наказу Державного підприємства «Мирноградвугілля» від 16.05.2017 року №131 відокремлений підрозділ «Шахта ім. Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» перейменовано у відокремлений підрозділ «Шахта «Капітальна» Державного підприємства «Мирноградвугілля»
- 19.10.2017 року - переведений учеником гірничого робочого очисного забою з повним робочим днем в шахті;
- 20.12.2017 року - переведений гірничим робочим очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті;
- 31.07.2018 року - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;
ВП «Шахта «капітальна» ДП «Мирноградвугілля»
- 22.01.2019 року - навчання в учбовому пункті;
- 30.01.2019 року - прийнятий прохідником 4 розряду з повним робочим днем в шахті;
- 01.05.2019 року - переведений прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
- 01.07.2019 року - звільнений за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України;
ТОВ «Шахтобудівельна компанія»
- 10.07.2019 року - прийнятий прохідником 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах;
- 01.10.2019 року - переведений прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах;
- 05.04.2023 року - звільнений у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я п. 2 ст. 40 КЗпП України;
Таким чином, судом встановлено, що загальний стаж роботи позивача починається з 01.09.1999 року, з урахуванням навчання у спеціалізованому навчальному закладі, а трудовий стаж позивач розпочав на вугільному підприємстві з 08.01.2003 року. Тобто, всупереч доводам відповідача про загальний стаж роботи позивача на інших підприємствах вугільної промисловості. До того ж, значна частина робочого часу проходила на учбових пунктах. Також, на всіх вищезазначених підприємствах позивач працював не значний час з перериванням на строк більше ніж місяць. Саме з цих підстав, на відміну підприємства відповідача, комісією під час проведення розслідування не було встановлено наявність шкідливих факторів виробництва середовища і трудового процесу на інших підприємствах, де працював позивач. Про що зазначено в окремих думках трьох членів комісії.
Під час виконання трудових обов'язків позивач отримав професійні захворювання. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 23.03.2023 року у ОСОБА_1 були встановлені діагнози: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним та больовим синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ). Пневмосклероз, ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст., які виникли за обставин у зв'язку з працею в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий., в т.ч і в період роботи на у ТОВ «Шахтобудівельна компанія». (а.с.16-19).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував періодично на стаціонарному лікуванні:
- КНП «Покровська міська лікарня» в період з 20.09.2019 року по 30.09.2019 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 стадія, фаза загострення. Дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст. Супутний: Хронічний попереково - крижовий радикуліт. (а. с. 25);
- КНП «Покровська міська лікарня» в період з 08.05.2021 року по 18.05.2021 року з діагнозом: хронічний вертеброгений (остеохондроз попереково- крижового відділу хребта, попереково - крижовий радикуліт з вираженим больовим, маязово - тонічним та правобічним корінцевим синдромом, вираженим порушенням статико - динамічної функції хребта, стадія загострення. Супутний: хронічний бронхіт 2 ст. дифузний пневмосклероз. (а. с. 26);
- КНП «Покровська міська лікарня» в період з 27.05.2022 року по 08.06.2022 року з діагнозом: хронічний вертеброгений (остеохондроз попереково- крижового відділу хребта, попереково - крижовий радикуліт з вираженим больовим, маязово - тонічним та правобічним корінцевим синдромом, вираженим порушенням статико - динамічної функції хребта, стадія загострення. Супутний: хронічний бронхіт 2 ст. дифузний пневмосклероз. (а.с. 27);
- КНП «Покровська міська лікарня» в період з 17.11.2022 року по 28.11.2022 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз ЛН-2 ст. Пневмоконіоз? Супутий: хронічний попереково - крижовий радикуліт. (а.с. 28);
-в Державній Установі «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з 16.02.2023 року по 03.03.2023 року з діагнозом: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним та больовим синдромами - захворювання професійне, встановлене вперше. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ). Пневмосклероз, ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійні, встановлені вперше (а. с. 31)
За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько - експертної комісії (ЦЛЕК) Державної Установи «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» від 22.02.2023 року № 7/103 про наявність хронічного професійного характеру захворювання у ОСОБА_1 :- захворювання професійні, встановлені вперше. Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко - функціональних обстежень, в тому числі рентгенологічні данні ОГК, динаміка захворювань; інформація про умови праці, представлена в санітарно - гігієнічній інформаційній довідці від 16.01.2023 року, згідно якої хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу), параметри яких перевищують допустимі величини, пилу, концентрації якого перевищують ГДК, шуму, рівень якого перевищує ГДР; профмаршрут на підприємстві відповідача. (а. с. 32).
Крім того, позивач ОСОБА_1 періодично лікувався амбулаторно в КНП «Покровська міська лікарня»: з 04.12 по 18.12.2017 року; з 07.05. по 22.05.2018 року; з 22.10. по 12.11.2018 року; з 08.04 по 22.04.2019 року; з 09.09 по 19.09.2019 року (а.с. 29);
Згідно довідки до акту огляду від 30.03.2023 року 12ААВ №216558 про наявність професійного захворювання та висновки про умови праці позивачу протипоказана важка фізична праця, вимушене положення тулуба, підземні та шкідливі умови праці. (а. с. 24).
За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько - експертної комісії серії 12 ААА №120338 від 30.03.2023 року у позивача вперше було встановлено професійне захворювання 65% за сукупністю захворювань: 5% - трудове каліцтво, 30% - первинно по хронічній радикулопатія, 20% по первинному пнвмоконіозу, 10% - первинно по хронічній сенсоневральній приглухуватості втрати професійної працездатності, третю групу інвалідності з 30.03.2023 року по 01.04.2026 року визначена потреба у медикаментозному лікуванні - за наслідками професійного захворювання; санаторно - курортне лікування хронічної радикулопатії ( а. с. 23).
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.
Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.
Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, - суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Відповідно до акту розслідування виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) позивач має стаж у цеху в умовах пливу шкідливих факторів 18 років 05 місяців та 20 днів, на підприємстві відповідача 03 роки 08 місяців 10 днів.
Саме за період роботи на підприємстві відповідача актом встановлено наявність шкідливих умов праці відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженої наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014 року. Також, слід зазначити, що саме в період роботи позивача на підприємстві відповідача ОСОБА_1 став звертатися до медичних закладів з скаргами на захворювання, які пізніше були кваліфіковані, як професійні.
Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.
Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання, епікризи, довідка МСЕК, відомості про наявність у відповідача обов'язків стосовно своєї доньки - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.
Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 23.03.2023 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є дані клініко - функціональних обстежень, в тому числі рентгенологічні данні ОГК, динаміка захворювань; інформація про умови праці, представлена в санітарно - гігієнічній інформаційній довідці від 16.01.2023 року, згідно якої хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу), параметри яких перевищують допустимі величини, пилу, концентрації якого перевищують ГДК, шуму, рівень якого перевищує ГДР; профмаршрут на підприємстві відповідача. (п. 18 Акту).
По суті інших доводів представника відповідача (врахування практики розгляду аналогічних справ судами Дніпропетровської області), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.
Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках (з причини частого звернення до медичних установ позбавлений можливості проводити час зі своєю родиною, часте перебування на лікарняному впливало на виробничі відносини), неможливість їх поновлення.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Відповідно до прецендентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії»).
Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи характер, тривалість глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров'я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості і тимчасовий період встановленої непрацездатності - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 85 000,00 гривень.
Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п. п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Суд, в зв'язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 85000,00 гривень підлягає стягненню з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з урахуванням утримання обов'язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 85000 гривень, тобто на 47,2% від заявленої суми (180 000 гривень), тому судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача на користь держави в сумі 507 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень з утриманням обов'язкових платежів, згідно законодавства.
В інших частині позовних вимогах відмовити.
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір в сумі 507 (п'ятсот сім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду - 11.01.2024 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- представник позивача: ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», код ЄДРПОУ 40162326, юридична адреса: Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 82.
Суддя: