Єдиний унікальний номер справи 235/2651/23
Номер провадження 2/235/193/24
11 січня 2024 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючої судді: Кузнєцової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Нагорної К.В.,
представника відповідача: Львова А. Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Малькевич Наталі Володимирівни до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -
Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Малькевич О. В. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 241200,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості. Загальний стаж складає 29 років 07 місяців 24 дні. З відповідачем ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» перебував у трудових відносинах в період часу з 26.12.2011 року по 26.03.2015 року та з 18.10.2017 року по 27.09.2018 року, в останній час гірником по ремонту гірничих виробок, звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (у зв'язку з виходом на пенсію).
Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров'я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров'ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємстві став причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_1 професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 12.11.2021 року, яким встановлено, що хронічна радикулопатія L5,S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійні, встановлені вперше та виникли у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - фізичне навантаження, вимушена робоча поза, нахили корпусу, пил.
За результатами медичного освідкування 09.12.2021 року в міжрайонній медико-соціальній експертній комісії позивачу встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням, визначено за сукупністю 65 % втрати працездатності безстроково. Саме за встановленням відсоткового ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 просить стягнути з ПрАТ «Ш/у Покровське» моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив значний ступінь професійної працездатності, має серйозні порушення здоров'я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв'язків; змінити підземні умови праці на поверхневі, що позначилося на його доходах. Внаслідок вказаного, позивач відчуває суттєві незручності, свою неповноцінність, постійне хвилювання, емоційна напруга призводить до погіршення стосунків в родині та з оточуючими. Позивач зобов'язаний піклуватися про свою родину, але стан здоров'я, його фізичний стан, обмежують ці його можливості, бо під час загострення хвороб, він сам потребує піклування з боку своїх близьких.
Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 241200,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану здоров'я. (а. с. 1-3)
Ухвалою суду від 20.11.2023 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а. с. 19).
05.12.2023 року ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, на позовну заяву з викладенням таких заперечень проти заявлених ОСОБА_1 вимог. Так, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Позиція представника відповідача по суті справи базується на незгоді з обставинами, викладеними в позовній заяві.
Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Львовим А. Л. (діючого на підставі довіреності) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивачем зазначено, що саме протиправними діями відповідача йому спричинено моральні страждання, пов'язані та подальшим захворюванням, яке є прямим наслідком важких та непереборних умов праці на підприємстві. При цьому позивачем не зазначено які саме дії відповідача завдали йому моральні страждання. Також, позивач зазначив, що на підприємстві відповідача працював з 26.12.2011 року по 26.03.2015 року та з 18.10.2017 року по 27.09.2018 року. Прийнятий на роботу гірничим робочим по ремонту гірничих виробок підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті. Звільнений 27.09.2018 року за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України і з того часу не виявляв у себе хронічних захворювань. А на теперішній час вважає, що не створив безпечні та нешкідливі умови праці на його робочому місці, чим заподіяв шкоду його здоров'ю. Але позивач, ще до працевлаштування на ПрАТ «ШУ Покровське», мав стаж роботи у шкідливих умовах праці на інших підприємствах з повним робочим днем на ДП ВК «Краснолиманська», що також позначилося на виникненні у нього професійного захворювання. Окрім того, оформлюючи трудові відносини з Позивачем, згідно ст. 29 КЗпП України, ст. 5 ЗУ «Про охорону праці», позивачу були роз'яснені його права і обов'язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та наслідки невиконання вимог техніки безпеки. Також, відповідачем зазначено, що позивачу встановлена третя група інвалідності, яка відповідно до «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» затв. Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.19 року є робочою, а тому він має можливість навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму. Тобто права на працю позивач не позбавлений. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 241200 гривень безпідставно завищені. Крім того, просить суд врахувати, що позивачеві органом Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток. Крім того, відповідачем зазначено про відсутність розрахункових документів (касові чеки, квитанції) чи інших документів, які б свідчили про витрати пов'язані з відновленням психологічного стану, стану здоров'я, який був до виникнення ситуації. Тому відповідач вважає позовні вимоги Позивача необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, а доводи, зазначені у позові щодо дійсного стану здоров'я та наслідків у вигляді моральних страждань, є надуманими. (а.с. 28-32).
Позивачем ОСОБА_1 , його представником - адвокатом Малькевич Н. В. надіслано на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи в їх відсутності, при чому позовні вимоги підтримані, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач і представник не надали, будь-яких клопотань та заяв не заявили.
Представник відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» Львов А.Л. (уповноважений довіреністю) в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, долученому до матеріалів справи.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»):
- 26.12.2011 року - прийнятий гірничим робочим по ремонту гірничих виробок підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті
- 26.03.2015 року - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;
- 18.10.2017 року - прийнятий гірничим робочим по ремонту гірничих виробок підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті;
- 27.09.2018 року - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (підтверджено записами в трудовій книжці позивача - а.с. 6-8).
Під час виконання трудових обов'язків позивач отримав професійні захворювання. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 12.11.2021 року у ОСОБА_1 були встановлені діагнози: хронічна радикулопатія L5,S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійні, встановлені вперше та виникли у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - фізичне навантаження, вимушена робоча поза, нахили корпусу, пил. (а.с. 10-11).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував періодично на амбулаторному лікуванні та в умовах стаціонару в КНП «Покровська міська лікарня» починаючи з 2014 року до 2021 року періодично з діагнозами: хронічний поперековио - крижовий радикуліт (з 2015 року), хронічний обструктивний бронхіт загострення в весняний і осінній час року, дифузний пневмосклероз (а. с. 13-14);
В Державній Установі «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з 26.10.2021 року по 10.11.2021 року з діагнозом: хронічна радикулопатія L5,S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико - динамічними порушеннями, м'язево - тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійні, встановлені вперше (а. с. 15).
За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько - експертної комісії (ЦЛЕК) Державної Установи «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» від 03.11.2021 року № 5/147 про наявність хронічного професійного характеру захворювання у ОСОБА_1 :- захворювання професійні, встановлені вперше. Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клінічного обстеження; динаміка захворювань; їх розвиток під час роботи; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці від 23.12.2020 року, згідно якої хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, вимушена робоча поза, вимушені нахили корпусу) параметри яких перевищують - допустимі величини, дії пилу концентрації якого перевищували ГДК; стаж в шкідливих умовах 20 років 5 місяців. (а. с. 9).
За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько - експертної комісії від 09.12.2021 року 12ААА №106283 у позивача вперше було встановлено 65% втрати професійної працездатності, третю групу інвалідності безстроково визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування за професійним захворюванням, санаторно - курортне лікування по профрадикулопатії ( а. с. 12).
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.
Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.
Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, - суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Так, актом розслідування виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.11.2021 року встановлено, що професійне захворювання виникло у позивача в зв'язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної промисловості, 20 років 05 місяців та 21 день, але саме на підприємстві ПрАТ “ШУ “Покровське” (з 18.10.2017 року по 27.09.2021 року) в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, які підтверджуються актом. (а.с.10-11)
Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.
Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання, епікризи, довідка МСЕК, відомості про наявність у відповідача обов'язків стосовно свого сина - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.
Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 12.11.2021 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є тривалий період роботи у шкідливих умовах праці, обумовленим впливом шкідливих виробничих факторів - дані клінічного обстеження; динаміка захворювань; їх розвиток під час роботи; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці від 23.12.2020 року, згідно якої хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, вимушена робоча поза, вимушені нахили корпусу) параметри яких перевищують - допустимі величини, дії пилу концентрації якого перевищували ГДК; стаж в шкідливих умовах 20 років 5 місяців (п. 18 Акту).
По суті інших доводів представника відповідача (врахування практики розгляду аналогічних справ судами Донецької області), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.
Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках (з причини частого звернення до медичних установ позбавлений можливості проводити час зі своєю родиною, часте перебування на лікарняному впливало на виробничі відносини), неможливість їх поновлення.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з того, що життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Відповідно до прецендентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії»).
Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи характер, тривалість глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров'я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 75 000,00 гривень.
Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п. п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Суд, в зв'язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 75000,00 гривень підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов'язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 75000 гривень, тобто на 31,1% від заявленої суми (241200 гривень), тому судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача на користь держави в сумі 333,83 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Малькевич Наталі Володимирівни до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень з утриманням обов'язкових платежів, згідно законодавства.
В інших частині позовних вимогах відмовити.
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 333 (триста тридцять три) гривні 83 (вісімдесят три) копійки.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду - 11.01.2024 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- представник позивача: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а.
Суддя: