Справа №:755/6560/23
"22" листопада 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Бурячек О.В.,
сторони цивільного процесу:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Буркацький В.Л.,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Легенький М.А.,
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Десята Київська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами: «Усунути ОСОБА_2 від права спадкування після померлої ОСОБА_2 ».
16 червня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування з законом та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.
За змістом положень ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
15 серпня 2023 року (вх.№40311) до суду надійшов відзив на позов, поданий відповідачем ОСОБА_2 , за змістом відзиву відповідачем висловлена позиція щодо підстав для відмови у задоволенні позову, посилаючись на відсутність доведених позивачем обставин, які можуть слугувати підставою для усунення відповідача, як потенційного спадкоємця першої черги за законом, від права на спадкування після смерті його матері, надана оцінка долученим до позову доказам, їх належності та допустимості.
23 серпня 2023 року (вх.№41721) до суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, поданий позивачем ОСОБА_1 , за змістом заперечень позивачем наведено контраргументи стосовно позиції відповідача та наведених ним підстав для відмови у задоволенні позову, належності допустимості долучених позивачем доказів на підтвердження заявлених вимог.
05 вересня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залучення Десяту Київську державну нотаріальну контору в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Зобов'язано Десяту Київську державну нотаріальну контору направити до Дніпровського районного суду міста Києва належним чином завірену копію спадкової справи №1123/2022 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
05 вересня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлена ухвала, яка занесена до протоколу судового засідання, щодо задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про виклик в судове засідання у якості свідків - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
05 вересня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлена ухвала, яка занесена до протоколу судового засідання, щодо задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 про виклик в судове засідання у якості свідків - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
05 вересня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у цивільній справі та призначено справи до судового розгляду по суті.
Позивач та представник позивача - адвокат Буркацький В.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі, пояснили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , після смерті матері відкрилась спадщина, до складу спадщини входить частки в об'єкті нерухомого майна - частина квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця - позивач та відповідач у даній справі. В межах визначеного законодавством шестимісячного строку позивач та відповідач звернулись до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявами про намір прийняти спадщину, на підставі заяв спадкоємців була відкрита спадкова справа №1123/2022. Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить усунути ОСОБА_2 від права спадкування після померлої матері ОСОБА_2 , посилаючись на наступні обставини, що протягом тривалого часу мати позивача тяжко хворіла, в силу свого віку та за станом здоров'я потребував сторонньої допомоги, позивач опікувалась хворою матір'ю, здійснювала за нею постійний догляд, робила всю хатню роботу, прала речі, готувала їжу, придбавала продукти харчування та медичні препарати за потреби. Будучи обізнаним про стан здоров'я матері відповідач, як син, самоусунувся від догляду за матерію, не приймав ніякої участі у покращенні становища матері, не надавав потрібну допомоги, зрідка провідуючи матір цікавився її станом здоров'я та деколи приносив продукти харчування. Така поведінка відповідача дає підстави усунути його від права на спадкування майна, яке залишилось після смерті матері, в даному випадку частку в квартирі квартири АДРЕСА_1 , та надати право позивачу успадкувати це майно як єдиному гідному спадкоємцю, який здійснював постійний догляд за матір'ю до її смерті та заслужив це право.
Відповідач та адвокат Легенький М.А. в судовому засіданні просила в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов, який приєднано до справи, вважають заявлені вимоги безпідставними та необґрунтованими, пояснили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати відповідача - ОСОБА_2 , після її смерті відповідач разом з сестрою звернулись до нотаріальної контори із заявами про намір прийняти спадщину, як спадкоємці першої черги по закону.
Відповідач вважає, що цей позов є надуманим, оскільки позивач не надала жодного доказу на підтвердження того, що до своєї смерті мати відповідача перебувала у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги, а відповідач самоусунулась від догляду за хворою матір'ю, на думку відповідача, позивач переслідує лише корисливі мотиви, маючи намір отримати у спадок все майно, яке належало спадкодавцю за життя, обмеживши його право на свою частку у спадщині.
Представник третьої особи - Десятої Київської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника третьої особи та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Вислухавши вступне слово сторін цивільного процесу, пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оцінивши наведені сторонами доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). ( ст. 1216 Цивільного кодексу України)
Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. ( ст. 1261 Цивільного кодексу України )
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Як з'ясовано судом, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 є співвласниками, в рівних частках, об'єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 23 квітня 1998 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу спадщини входить частка в об'єкті нерухомого майна - частина квартири АДРЕСА_1 .
За життя спадкодавець не залишила заповіт, спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця: донька - ОСОБА_1 , та син ОСОБА_2 , які в межах визначеного законом шестимісячного строку заявили про намір прийняти спадщину та подали до Десятої Київської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.
На підставі заяв спадкоємців, 13 грудня 2023 року Десятою Київською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №1123/2022 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка в копії долучена до матеріалів цивільної справи (а.с.85-97)
Суд керується положеннями статті 16 ЦК України, відповідно до частини 1 якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Процесуальний закон також містить норми, відповідно до яких судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи інтерес (статті 1-4 ЦПК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
При цьому за змістом статей 4, 265 ЦПК України позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів, у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Вирішення питання щодо усунення права на спадкування з підстав, передбачених ст.1224 ЦК України, можливо за умови , якщо таке право на спадкування існує.
Статтею 1224 ЦК України визначено коло осіб, які позбавляються суб'єктивних прав на спадкування, незважаючи на те, що існували певні передумови для закликання їх до спадкування - призначення спадкоємцями у тексті заповіту, наявність певного ступеня спорідненості, перебування у шлюбі зі спадкодавцем або на його утриманні протягом встановленого строку.
З аналізу норм ст.1224 ЦК України вбачається, що законодавець визначив дві групи негідних спадкоємців - осіб, які усуваються від права на спадкування.
До першої належать особи, які не вправі спадкувати ні за заповітом, ні за законом (частини 1-2 ст.1224 ЦК України).
До другої групи (ч.ч.3-5 ст.1224 ЦК України) належать спадкоємці, чиї проступки не становлять настільки великої суспільної небезпеки, як правопорушення осіб, зазначених у частинах 1,2 даної статті. Тому ці особи усуваються тільки від спадкування за законом, а право призначити їх спадкоємцями у тексті заповіту у спадкоємця зберігається.
Виходячи з положень частини 3 статті 1224 Цивільного кодексу України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітті діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялись від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.
Як роз'яснено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
Виходячи з наведеного, правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема, й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, принципове значення має питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
За змістом частини п'ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту частини п'ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих судам у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).
При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року по справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року по справі № 756/11676/16-ц.
Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається, як підставу усунення відповідача від права на спадкування, на наявність обставин, визначених у ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України, мотивує свою позицію тим, що відповідач, син спадкодавця, проживав окремо від матері, життям та здоров'ям матері не цікавився, будучи обізнаним про стан її здоров'я, який перебував в тяжкому стані та потребувала стороннього догляду, не виконував своїх обов'язків, передбачених Сімейним кодексом України, що дає підстави для усунення відповідача, як спадкоємця першої черги за законом, від права на спадкування майна після смерті матері.
Як убачається з наявних у справі доказів, ОСОБА_2 була особою похилого віку, померла у віці 87 років, тобто на момент смерті досягла пенсійного віку, докази встановлення групи інвалідності у справі відсутні.
Щодо стану здоров'я спадкодавця, згідно Виписки з медичної карти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зберігається в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико- санітарної допомоги №3 Дніпровського району м.Києва», убачається наступне: ОСОБА_2 , проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Декларацію для отримання первинної медичної допомоги укладена з лікарем загальної практики - сімейної медицини КНП «ЦПМСД №3Дніпрасоького району міста Києва» Павловим О. Знаходилась під наглядом лікаря з приводу ІХС. Кардіосклероз атеросклеротичний. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст.СН ІІ А. Церебровіскулярна хвороба ДЄП ІІІ ст, прогресуючий перебіг з вистибуло-атактичний синдром пошкодження когнітивних функцій. Нейрогенний сечивий міхур.
Згідно записів в амбулаторній картці (Форма 025/0 зазначено, ОСОБА_2 є нетранспортабельною. Останнє звернення до лікаря було 02 лютого 2021 року, діагноз: Церебровіскулярна хвороба, прогресуючий перебіг ІХ, дифузний кардіосклероз ГХ ІІ ст. СН НА. Нейрогенний сечовий міхур. Зазначено, що стан хворої потребує постійного стороннього догляду, про що свідчать записи лікарів в амбулаторній карті.
Для усунення від права на спадкування за законом необхідно довести, що спадкодавці за життя зверталися до особи з проханням про допомогу, догляд та утримання, від чого особа свідомо ухилялась. Крім того, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.
Відповідні положення містяться у постанові КЦС ВС від18 жовтня 2021 року у справі № 205/4674/19.
Під час надання пояснень в судовому засіданні сторони (позивач та відповідач) визнали ту обставину, що в силу свого віку та стану здоров'я спадкодавець втратила здатність до самообслуговування, потребувала сторонньої допомоги, в той же час спадкодавець була забезпечена усім необхідним (лікуванням, харчуванням, доглядом та піклуванням), оскільки позивач постійно проживала разом з матір'ю, зважаючи на те, що вона зареєстрована за тією ж адресою та є співвласником цієї квартири, тому здійснювала догляд за хворою матір'ю, за таких обставин спадкодавець не потребувала фізичного догляду зі сторони відповідача, оскільки такий догляд здійснювався іншими особами.
Виходячи із загального обсягу доказів, які долучено до позову, позивачем не доведено той факт, що спадкодавець потребувала матеріальної допомоги, за відсутності долучених доказів про розмір отримуваної спадкодавцем пенсії та наявність (відсутність) доходів з інших джерел фінансування.
Таким чином, судом не встановлено потреби спадкодавця у матеріальній допомозі зі сторони відповідача, не встановлено висунення до відповідача самим спадкодавцем (чи будь - якими іншими особами) прохання (вимоги) надання допомоги, а як наслідок не встановлено і факту ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги (тобто умисних дій відповідача спрямованих на ухилення від надання спадкодавцеві допомоги).
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. (ст.90 Цивільного процесуального кодексу України)
Під час провдення підготовчого судового засідання позивачем заявлено клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , мешканців АДРЕСА_3 , які підтвердили той факт, що позивач проживала разом з матір'ю, яка в силу свого віку та стану здоров'я потребувала сторонньої допомоги, донька опікувалась матір'ю, придбавала продукти харчування, готувала, прала речі, повністю вела домашнє господарство, брат позивача проживає окремо та зрідка навідувався до хворої матері, свідки висловили свою позицію щодо моральної аспекту стосовно відносин між братом та сестрою, зі слів позивача свідки обізнані, що брат має намір забрати у сестри квартиру, хоча на їх думку позивач має повне право отримати спадок від матері, оскільки вклала майже всі сили та здоров'я доглядаючи за тяжкохворою матір'ю.
В свою чергу свідок зі сторони відповідача ОСОБА_5 , дружина відповідача, пояснила, що чоловік дуже любив свою матір , дбав про неї, зважаючи на похилий вік матері та стан її здоров'я її чоловік постійно навідував матір, придбавав всі необхідні речі, як то продукти харчування, медичні препарати, за відсутності позивача, у разі потреби, чоловік залишався доглядати матір, свідок не заперечує той факт, що позивач більше приділяла уваги матері, оскільки вони проживали разом в одній квартирі, вона як жінка вела домашнє господарства та здійснювала догляд за матір'ю, однак цей факт не дає підстави визнавати відповідача негідним спадкоємцем та усувати його від спадкування,
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд критично відноситься до показів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки свідки не обізнані про матеріальний стан спадкодавця та стан його здоров'я, яку допомогу отримував спадкодавець від своїх дітей та їх безпосередньо участь у догляді за хворою матір'ю, покази свідків обмежились лише моральним аспектом взаємовідносин між братом та сестрою, їх бажання прийняти спадок в більшому чи меншому розмірі, повідомлені свідками обставини в цілому базуються на інформації отриманої від позивача під час спілкування при короткочасних зустрічах.
Таким чином, суд встановив, що позивач не надала належних, допустимих та безспірних доказів потреби спадкодавця у наданні допомоги відповідачем, звернення до відповідача прохання (вимоги) про надання такої допомоги, а також ухилення відповідача, як сина спадкодавця, від надання спадкодавцеві такої допомоги, а тому в задоволенні позову про усунення його від права на спадкування слід відмовити.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст.2 ЦПК України)
Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. ( ст. 89 ЦПК України)
Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Десята Київська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування за законом, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
У відповідності до ст.141 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.
На підставі викладеного та керуючись статями 15, 16, 1216, 1217, 1223, 1224 Цивільного кодексу України, статями 2-5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 90, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Десята Київська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування за законом, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.