Справа №:755/486/24
Провадження №: 2/755/1234/24
"12" січня 2024 р. м.Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «ЧАЙКА» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -
09 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ЧАЙКА» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди
11 січня 2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддя визначено склад суду для розгляду позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «ЧАЙКА» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, - головуючий суддя Савлук Т.В.
Вивчивши матеріли позовної заяви разом з долученими до неї додатками на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства та правил територіальної підсудності, суддя приходить до наступних висновків.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. (ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України)
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)
Частинами першою, третьою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви викладено у статі 175 Цивільного процесуального кодексу України.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 Цивільного процесуального кодексу України).
Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 пред'явив позов до юридичної особи - Державного підприємства «ЧАЙКА», код ЄДРПОУ 31245250, місцезнаходження за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Дударків, вулиця Гоголя, 62-А.
Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. (ч. 1 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.
Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (надалі - Закон № 1382-ІV).
У статті 3 Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», надано визначення, зокрема, таких термінів:
місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 не зазначив адресу фактичного місця проживання (реєстрації), обмежившись лише зазначенням дослівно: «адреса: м.Київ».
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «ЧАЙКА» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, оскільки у позовній заяві позивач не зазначив фактичне місце проживання (реєстрації) в межах Дніпровського району міста Києва, тому з дотриманням вимог ч.2 ст.27 Цивільного процесуального кодексу України наявні підстави для розгляду справи за місцем знаходження відповідача - Державного підприємства «ЧАЙКА» , що зумовлює вирішення питання про передачу справи для подальшого розгляду до Бориспільского міськрайонного суду Київської області.
Керуючись статтями 2, 4, 27, 28, 31, 260, 354 Цивільного процесуального кодексу України,
Цивільну справу № 755/17031/21 (провадження № 2/755/7972/21) за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «ЧАЙКА» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, передати за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, для подальшого розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.