10 січня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 673/1257/23
Провадження № 22-ц/4820/237/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання: Заворотна А.В.
за участю представника заявниці Афадєєва В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на ухвалу Деражнянського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення (суддя Дворнін О.С.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_3 станом на дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , починаючи з 2006 року і до 09.12.2022 перебувала з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах, проживали разом в будинку ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка.
Протягом кількох останніх років спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 ОСОБА_1 фактично перебувала на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_3 , в тому числі станом на дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В період з 19.12.2018 по 07.10.2019 ОСОБА_1 востаннє перебувала на обліку в Деражнянському центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю.
Починаючи з 08.10.2019 ОСОБА_1 офіційно ніде не працює і не має жодного офіційного заробітку. При цьому ОСОБА_3 офіційно працював в ФГ «Батьків Сад» (включно до 07.06.2021) робітником. Ця робота була для нього офіційним місцем роботи згідно з відомостями, що зазначені в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
З початком повномасштабної збройної агресії росії проти України, ОСОБА_3 добровільно вступив на військову службу до лав ЗСУ для захисту батьківщини.
Відтак, дохід чоловіка ОСОБА_3 , зокрема як військовослужбовця, був для ОСОБА_1 постійним і основним джерелом засобів до існування протягом спільного проживання однією сім'єю, зокрема з 08.10.2019 і до дня його смерті включно.
ОСОБА_1 ще не досягла пенсійного віку, а тому поки що не має права на призначення та виплату пенсії за віком. Однак, вважає, що вона є особою, яка має право на призначення та отримання (оформлення) передбачених чинним законодавством пільг і виплат, зокрема пенсії по втраті годувальника, внаслідок загибелі ОСОБА_3 , як особа, яка є членом його сім'ї, а також особа, яка на день смерті загиблого перебувала на його утриманні. Однак, у ОСОБА_1 наразі відсутні необхідні для цього документи.
Вважаючи дійсним факт спільного проживання однією сім'єю (як членів сім'ї) та факт перебування на утриманні свого цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_3 станом на дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , маючи право на призначення (оформлення) і виплату їй пенсії по втраті годувальника, просила суд встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_3 станом на дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про встановлення факту перебування на утриманні.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, адже суд заявлену вимогу ОСОБА_1 , що пов'язана із призначенням їй пенсії по втраті годувальника, поєднав з іншим юридичним наслідком - щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень члену сім'ї загиблої особи, про яку заявником не було заявлено. Також суд першої інстанції не врахував, що насправді жодного спору про право у питанні встановлення факту перебування на утриманні не було і немає. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а розгляд цієї заяви віднесений до юрисдикції адміністративного суду. Суд не врахував, що Кодексом адміністративного судочинства України взагалі не передбачено подання в порядку адміністративного судочинства заяв про встановлення факту перебування на утриманні або інших заяв про встановлення юридичних фактів.
Таким чином, ухвалою від 14.11.2023 суд першої інстанції обмежив заявника ОСОБА_1 у праві на доступ до правосуддя, адже найбільш вірогідно, що адміністративний суд теж відмовить ОСОБА_1 у відкритті провадження за цією заявою про встановлення факту перебування на утриманні.
На сьогодні, заявниця не має можливості скористатися законними правами щодо отримання відповідних виплат, так як не є офіційною дружиною загиблого військовослужбовця (не перебувала з ним у шлюбі), а тому для встановлення факту перебування на утриманні загиблого чоловіка вона змушена звернутися до суду із цією заявою з метою встановлення означеного юридичного факту, так як ані заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, ані Міністерство Оборони України не наділені повноваженнями встановлювати такі юридичні факти.
Вважає, що в даному випадку суд помилково вирішив, що між заявницею та заінтересованою особою - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області чи Міністерством оборони України виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати пенсії по втраті годувальника чи одноразової грошової допомоги члену сім'ї військовослужбовця, що загинув.
Крім того, судом першої інстанції не враховано того, що наразі суди першої інстанції зупиняють провадження в подібних справах, очікуючи рішення Великої Палати Верховного Суду, до якої ухвалою від 22 вересня 2023 року передав справу №560/17953/21 Касаційний адміністративний суд. ВП ВС має вирішити, куди ж звертатися дружинам загиблих військових - до судів загальної чи адміністративної юрисдикції, адже в Україні почала формуватися різна практика в судових справах щодо встановлення факту проживання однією сім'єю із загиблим військовослужбовцем
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) викладено правовий висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту перебування її на утриманні ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , і вказаний факт має для неї юридичне значення, оскільки вона має намір звернутися до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Механізм призначення пенсії у разі втрати годувальника визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Органи Пенсійного фонду України є спеціально уповноваженим суб'єктом, який уповноважений на призначення і виплату пенсій особам, звільненим з військової служби, а також членам їх сімей, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1.
Визначаючи, чи пов'язується зі встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю фізичних осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 (провадження № 61-3264сво22) вказано, що: до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження №61-10777сво20) зробила схожий за змістом висновок та зазначила, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд першої інстанції, правильно виходив з того, що вимоги заявниці пов'язані з доведеністю наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо встановлення факту перебування на утриманні померлого для одержання пенсійних виплат у разі смерті годувальника, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, а тому має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі з підстав пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Згідно з поясненнями представника заявниці ОСОБА_1 ОСОБА_2 наданими в суді апеляційної інстанції, на час звернення до суду питання призначення пенсії по втраті годувальника вирішено не було, ОСОБА_1 , вже після подачі до суду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо призначення пенсії по втраті годувальника, однак їй було відмовлено.
Таким чином, слід дійти висновку, що за предметом та можливими правовими наслідками існує спір у сфері публічно-правових відносин, відповідно, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства шляхом оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, і саме в рамках такої справи заявник повинна доводи наявність підстав для виплати.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що заява про встановлення факту перебування її на утриманні померлого ОСОБА_3 повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства спростовуються вищенаведеним.
ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції, а тому посилання в апеляційній скарзі на обмеження права у доступі до правосуддя не можуть прийматись до уваги.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції поєднав вимоги заявниці, що пов'язані з призначенням пенсії по втраті годувальника, з іншим юридичним наслідком - виплатою одноразової допомоги як утриманці військовослужбовця, який загинув під час виконання ним обов'язків військової служби, про який заявницею не було заявлено, не заслуговують на увагу, оскільки це не призвело до неправильного вирішення питання щодо відмови у відкритті провадження у справі.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Деражнянського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 січня 2024 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай