печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46643/18-а
30 травня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Підпалого В.В.,
при секретарі судового засідання Дахно С.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Лейтенанта поліції бат. 2 рота 7 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Каби Валерія Олександровича, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 432145 від 06.06.2018 р., винесену Управлінням патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )..
Підставою для винесення вказаної постанови стало те, що 06.06.2018 р. о 14:30, керуючи транспортним засобом марки Chevrolet Lacetti, номер НОМЕР_1 , на проспекті Перемоги, 34 у м. Києві не виконала вимогу дорожнього знаку 4.2 «рух праворуч», здійснила розворот, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно вказаної постанови на неї накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн. Вказану вище постанову позивач вважає протиправною, а дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності незаконними. Зазначила, що обставини викладені постанови не відповідають дійсності, інспектор поліції не дослідив всі обставини справи, неправомірно притягнув її до відповідальності відповідно до п. 33 ПДР.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач 2 в судове засіданні не з'явився. У відзиві, проти позову, адресованих суду, наголошує на тому, що винесена 06.06.2018 р. постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення штрафу винесена відповідно до чинного законодавства, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 28.11.2018. відкрито провадження.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до слідуючого.
Судом встановлено, інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Каба В.О., складено постанову від 06.06.2018 р. серії ЕАА № 432145 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно вказаної постанови накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн.
Підставою для винесення вказаної постанови стало те, що 06.06.2018 р. о 14:30, керуючи транспортним засобом марки Chevrolet Lacetti, номер НОМЕР_1 , на проспекти Перемоги, 34 у м. Києві не виконала вимогу дорожнього знаку 4.2 «рух праворуч», здійснила розворот, чим порушила п. 33 ПДР України, скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно частини першої статті 122 КУпАП (…)Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками (…) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху України (надалі ПДР України).
Відповідно до п.1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 33.4.2 Додатку 1 ПДР України дозволяється рух на перехресті тільки праворуч.
Як встановлено судом, факт порушення 06.06.2018 р. п. 33.4.2 ПДР України позивачем заперечується. Позивач наполягала на тому, що 06.06.2018 р. її о 14:30 год. на проспекті Перемоги, 34 не було та жодним транспортним засобом вона не керувала. Також автомобіль Chevrolet Lacetti, номер НОМЕР_1 їй не належить.
З аналізу вказаних вище законодавчих норм та досліджених в ході судового розгляду доказів, суд приходить до висновку, що факт порушення позивачем 06.06.2018 р. п. 33.4.2 ПДР мав місце.
Позивач вказує на те, що увесь день 06.06.2018 р. перебувала на роботі, а саме в офісі ТОВ «ЕМВЕЙ УКРАЇНА», що розташований за адресою м. Київ, вул. Казимира Малевича, 87. Вона зайшла в офіс з вулиці о 08:22 год., виходила на вулицю о 16:33 год. та повернулась до офісу о 16:35 год. О 17:18 год. вона, закінчивши роботу, залишила офіс.
Відповідно до ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст. 280 КпАП України обумовлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст.122 КпАП України. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
Тому належним відповідачем, як суб'єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції.
П. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачає, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом (з особливостями встановленими КУпАП).
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП України виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною 4 ст. 258 КпАП України передбачає, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, наголошено на неприпустимості спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» зазначає випадки , при яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. До них також відноситься,якщо водій порушив ПДР.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, наявний її підпис на постанові про адміністративне правопорушення від 06.06.2018 р. серії ЕАА № 432145.
Посилання позивача на фактичну відсутність доказів скоєного ним правопорушення безпідставні, так як згідно з вимогами законодавства а саме ст. 251, 252, КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення відносно позивача була розглянута та постанова про накладення на нього адміністративного стягнення винесена у відповідності з вимогами Закону України "Про Національну поліцію", ст.ст. 33, 222, 251, 252, 258, 276, 284 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 «У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу».
З огляду на викладене суд приходить висновку про необгрунтованість позовних вимог та не вбачає підстав для задоволення його позову.
На підставі викладеного, керуючись Керуючись ст.ст. 251, 252, 258,276, 280, 283,284 КУпАП, ст.ст. 2, 72, 77, 244-246, 257-262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лейтенанта поліції бат. 2 рота 7 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Каби Валерія Олександровича, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
відповідач 1: Лейтенант поліції батальйону 2 роти 7 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Каба Валерій Олександрович, 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення,98
відповідач 2: Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9
Суддя В.В. Підпалий