Справа № 496/7462/23
Провадження № 1-кс/496/2840/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на порушення вимог законодавства під час затримання особи в порядку ст. 208, ст. 615 КПК України, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат ОСОБА_3 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , звернулася до суду зі скаргою і просить затримання ОСОБА_4 , яке проведене 20.12.2023 о 10:50 год. за адресою: вул. Базова, 20, смт Авангард, Одеський район (ПС «Авангард» ОРУП №2 ГУНП в Одеській області) в порядку ст. 29 Конституції України, ст. 206, ст. 615 КПК України, ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, визнати незаконним.
Скарга мотивована тим, що у провадженні СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження за №12023162250000811 від 27.10.2023, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Адвокатом ОСОБА_3 на підставі договору № 14 від 01.12.2023 підозрюваному у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_4 надається правнича допомога. Так, 20.12.2023 о 10:50 год. згідно даних протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, складеного старшим слідчим СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , ОСОБА_4 був затриманий в порядку та на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України - «наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу». 20.12.2023 ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, сторона захисту дійшла висновку, що затримання ОСОБА_4 було проведено з грубим порушенням вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку із інкримінованою датою скоєння кримінального правопорушення 27.10.2023 (згідно тексту повідомлення про підозру); самостійним та добровільним прибуттям підзахисного до слідчого, за отриманою телефоном повісткою 15.12.2023; відсутністю активних бойових дій в місті Одесі та області, що передбачало б об'єктивне застосування стороною обвинувачення положення ст. 615 КПК України. Так, в протоколі підставою затримання зазначено: «Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України - наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу». Особистого обшуку затриманого слідчий не здійснювала. Ніяких ознак чи то на тілі, чи на одязі, чи на місці події, які б вказували на те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, стороною обвинувачення не зафіксовано. Будь-які біологічні зразки, відбитки пальців рук, одяг не вилучалися, освідування не проводилось. Протокол про затримання ОСОБА_4 складений з порушеннями чинного законодавства та не відповідає вимогам ст. 208 КПК України, так як безпосередніх підстав до затримання (з урахуванням ст. 615 КПК України) в органу досудового розслідування не було, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, а також спростовується таким: ОСОБА_4 під час вчинення злочину або замаху на його скоєння не застали; слідством не зафіксовано ознак, що очевидець злочину, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі, чи місці події, які б вказували на те, що саме ОСОБА_4 щойно вчинив злочин; обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча підозрюваного, з метою ухилення від кримінальної відповідальності - відсутні та спростовуються тим, що ОСОБА_4 від початку слідства сприяв досудовому розслідуванню шляхом не переховування; перебуванням під час обшуку за місцем проживання та відсутністю дій спрямованих на опір поліцейським; добровільним прибуттям до слідчого на виклик за повісткою 20.12.2023, отриманою за допомогою власного мобільного терміналу 15.12.2023; добровільним отриманням та проставлянням необхідних відміток в процесуальних документах, в тому числі в повідомленні про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тощо. Під час проведення процедури затримання, в протоколі як підозрюваним, так і адвокатом зазначені зауваження, на які слідча не відреагувала. Відеофіксація вказаної процесуальної дії не велася. Приймаючи до уваги наведені обставини, сторона захисту вважає, що затримання підозрюваного було проведено незаконно, а як наслідки - безпідставно обмежено у праві на свободу у пересуванні, гарантованому Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Відтак, відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для затримання особи, відповідної ухвали слідчого судді, а також порушення порядку його проведення, є ознаками вчинення незаконного затримання. У зв'язку із чим, представник скаржника звернулася до суду з вказаною скаргою.
До судового засідання представник скаржника не з'явилася, однак надала до суду заяву, в якій просила задовольнити скаргу в повному обсязі та розглянути скаргу за її відсутності.
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі. Їх неприбуття у судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, відповідно до положень ч. 3 ст. 306 КПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється, згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши вказану скаргу, а також додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження за № 12023162250000811 від 27.10.2023 року.
Як вбачається із встановлених під час розгляду скарги обставин справи, ОСОБА_4 було затримано 20.12.2023 року о 10 год. 50 хв. в кабінеті №15 поліцейської станції «Авангард» Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
У той же день, 20.12.2023 року підозрюваному ОСОБА_4 повідомлено про підозру.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Положеннями ст.ст. 3, 8 Конституції України встановлено засади верховенства права. Так, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 29 Конституції України кожній людині гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Відповідно до пп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і, зокрема, в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
При цьому, слідчий суддя, згідно зі ст. 3 КПК України здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.
Відповідно до ст. ст. 42, 208 КПК України підозрюваний має права вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
Згідно з п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Статтею 615 КПК України передбачено Особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 615 КПК України, у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду або постанови керівника органу прокуратури затримати таку особу. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду чи постанови керівника органу прокуратури під час дії воєнного стану не може перевищувати двохсот шістнадцяти годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 615 КПК України у разі наявності об'єктивних обставин, що унеможливлюють вручення затриманій особі письмового повідомлення про підозру у строки, встановлені статтею 278 цього Кодексу, якщо такі процесуальні дії здійснюються в умовах воєнного стану, строк для вручення письмового повідомлення про підозру затриманій особі може бути продовжено до сорока восьми годин. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру упродовж сорока восьми годин з моменту її затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Положеннями ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов'язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім'я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
Своєчасне і точне фіксування затримання є важливою гарантією забезпечення права на свободу, гарантованого статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відсутність протоколу затримання або неточні відомості, внесені у такий протокол, є порушенням права на свободу, оскільки своєчасне і точне фіксування затримання є важливою гарантією від порушення інших прав особи.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або незвільнена з-під варти після внесення заставив установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Наведені вище положення статті 206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовується саме в таких випадках.
Стаття 206 КПК надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
За вимогами ч. 5 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
При цьому положення ст. 206 КПК України не передбачають розгляду питань законності затримання особи, а передбачають розгляд питання незаконності утримання без наявності відповідного судового рішення.
Відповідно до ст. 211 КПК України строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Дослідивши у судовому засіданні протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.12.2023 року, суд встановив його відповідність положенням п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Викладені обставини свідчать про відсутність підстав для висновку про невідповідність протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 20.12.2023 нормам КПК України, та слідчий суддя приходить до висновку, що під час затримання підозрюваного ОСОБА_4 слідчим було дотримано вимоги КПК України, та наданими слідчому судді матеріалами підтверджується правомірність підстав для його затримання, а тому слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 303, 304, 372 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на порушення вимог законодавства під час затримання особи в порядку ст. 208, ст. 615 КПК України - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї може бути подано відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1
З урахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку виготовлення повного тексту ухвали суду, яке було виготовлене 02 січня 2024 року.