Справа № 359/8986/21
1-кп/357/214/23
УХВАЛА
19.12.2023 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання №6 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у судовому провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який,
ВСТАНОВИВ:
у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України.
Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.10.2023 обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено застосований раніше запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів по 22.12.2023 у зв'язку з існуванням ризику, вчинення дій, передбачених п.п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду.
У межах строків, застосованого запобіжного заходу справа не може бути розглянута по суті з об'єктивних незалежних від суду обставин, зокрема припиненням повноважень головуючого судді у справі та передання справи до провадження іншого судді, що обумовлює необхідність проведення ряду обов'язкових процесуальних дій, необхідністю дослідження значного об'єму доказів у справі з огляду на правову позицію учасників кримінального провадження.
З огляду на вищевказані обставини прокурор заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки продовжують мати місце ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора ризики вчинення дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України були і продовжують залишатися досить високими, обставин, які б свідчили про їх зменшення не виникло, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу обвинуваченим не забезпечить дотримання покладених на них обов'язків.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання.
Обґрунтовуючи ризик переховування ОСОБА_4 від суду, прокурор посилається на тяжкість вчинених злочинів, у яких він обвинувачується. Також посилається на ту обставину, що ОСОБА_4 упродовж шести років переховувався від органів досудового розслідування.
При цьому зазначає, 09.04.2014 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 127, п. п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. У зв'язку з не встановленням місця перебування ОСОБА_4 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру у день його складання, зазначене повідомлення відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, ч. 1 ст. 278 КПК України направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
17.04.2014 ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.04.2016 у справі № 757/20193/16-к задоволено клопотання органу досудового розслідування та відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою і лише 10.03.2020 його затримано. Обвинувачений ОСОБА_4 ніде не працює, немає законних джерел доходів.
Також, ОСОБА_4 вдався до неправомірних заходів шляхом використання паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , в якому наявний справжній фотознімок ОСОБА_4 , однак зазначені анкетні дані іншої особи. Так, відповідно до обліків національної системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства фотографія розміщена в паспорті розшукуваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , співпала з фотографією розміщеною в паспорті громадянина України - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вигадана особа ОСОБА_6 документований вищевказаним паспортом громадянина України на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України, виданої консульським відділом Посольства України в Молдові 07.09.2011 № 532/НГ-2087.
Також установлено, що ОСОБА_4 , до моменту притягнення його до кримінальної відповідальності регулярно залишав територію України та виїжджав, зокрема, до російської федерації де, за наявною інформацією, переховуються більшість обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується.
Посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» від 28.11.2017 просить врахувати неодноразові поїздки за кордон через призму ризику втечі.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 вважає, що клопотання прокурора не підлягає розгляду по суті, оскільки прокурором пропущено процесуальні строки звернення до суду. Вважає, що клопотання не підлягає розгляду судом, оскільки прокурором всупереч вимогам КПК України не надано захиснику копії клопотання не пізніше ніж за три години до його розгляду, а також оскільки прокурор всупереч вимогам абз. 10 пункту 20-5 Перехідних положень КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою подане менше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Крім того захиснику не вручено копії клопотання. Посилається на недоведеність заявлених ризиків, які б повинні були підтверджуватись відповідними матеріалами відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 184 КПК України, відсутністю доказів висунутого обвинувачення, а досліджені докази вважає недопустимими.
Водночас захисник обвинуваченого 19.12.2023 подав клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який у виді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово. При цьому захисник посилається на ту обставину, що зі сплином часу ризики вчинення дій передбачених ст. 177 КПК України зменшується, тоді як прокурор будь-яких нових обставин які б свідчили, що ризики продовжують залишатись на наведено. Також посилається на незадовільний стан здоров'я, відсутність умов для отримання медичної допомоги в умовах СІЗО, ненадання якої може призвести до летальних наслідків. Також зазначає, що для перебування під домашнім арештом є згода власника житла ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_4 щодо клопотання прокурора підтримав позицію захисника та проти задоволення клопотання заперечував, з огляду на недоведеність прокурором заявлених ризиків. Також посилається на незадовільний стан здоров'я, та як наслідок наявність потереби у лікуванні, що в умовах слідчого ізолятора неможливо.
В ході розгляду клопотань суд в першу чергу вирішує питання чи підлягає розгляду по суті клопотання прокурора в ході судового розгляду. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України 1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
2. Заходами забезпечення кримінального провадження є:
9) запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 188 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання
Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України 1. Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1,2,4 ст. 201 КПК України 1. Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
2. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
4. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до абз. 1, 10 п. 20-5 Перехідних положень КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Перш за все суд констатує , що норма п. 20-5 Перехідних положень КПК України діяла виключно на період карантину.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином твердження захисника про втрату прокурором права на звернення до суду з такого роду клопотанням не ґрунтується на положеннях Закону.
Положеннями ч. 2 ст. 188, ч. 1 ст. 199 КПК України визначений процесуальний строк реалізації прокурором (слідчим) права на звернення до слідчого судді з клопотаннями про застосування та про продовження тримання під вартою, недотримання якого призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатись.
Водночас суд звертає увагу і на те, що положеннями ч. 2 ст. 201 КПК України для сторони захисту (обвинуваченому захиснику) також визначений процесуальний строк для реалізації ними права на звернення до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу а саме, передбачено, що копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Суд вкотре констатує, що стадії судового розгляду і стадія досудового розслідування це різні стадії кримінального провадження, які мають свої процесуальні особливості їх проведення, зокрема строки проведення, специфіку вчинення процесуальних дій, визначення дати та часу їх проведення.
Саме з огляду на вказані обставини чинний КПК України визначає, що заходи забезпечення кримінального провадження, якими є й запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження не виключно згідно з положеннями розділу ІІ КПК України (Заходи забезпечення кримінального провадження), а й з урахуванням особливостей, встановлених розділом IV (Судове провадження в суді першої інстанції).
За таких обставин суд розглядає клопотання прокурора про продовження запобіжних заходу з урахуванням таких чинників судового провадження як:
- завчасно визначеної судом дати судового розгляду судової справи,
- способу подання клопотань - безпосередньо у судовому засіданні чи поштовим зв'язком (через відділ діловодства),
- складності питань, що ставляться на вирішення суду,
- наявності чи відсутності відповідних клопотань з цього приводу учасників судового провадження.
Таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування в ході судового розгляду встановленого положенням ч. 2 ст. 188 КПК України процесуального строку реалізації стороною обвинувачення свого права, який (процесуальний строк), на переконання суду, підлягає застосуванню виключно на стадії досудового розслідування.
Крім того як видно з наведених вище норм чинний КПК України не передбачає вручення копії клопотання захиснику, а лише підозрюваному чи обвинуваченому, що прокурором було зроблено та листом від 11.12.2023 № 14/3-19559-21 начальнику ДУ «Київський СІЗО направлено копію клопотання для вручення обвинуваченому ОСОБА_4, а також долучено акт від 12.12.2023, складений працівниками ДУ «Київський СІЗО» про відмову від отримання копії клопотання ОСОБА_4 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ( як і клопотання захисту ) підлягають розгляду по суті поставлених у них питань в ході судового розгляду.
Розглядаючи клопотання захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який суд звертає увагу, що наведеним в обґрунтування клопотання обставинам судам різних інстанцій вже давалася оцінка та вони були враховані при продовженні строків тримання під вартою обвинуваченого. Будь яких нових обставин які б свідчили про суттєве зменшення ступеню ризику вчинення дій передбачених п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України суду не наведено.
Також суд звертає увагу, на правову позицію захисту, яка стверджуючи про відсутність з боку обвинуваченого будь яких ризиків вчення дій передбачених ст. 177 КПК України одночасно ставить питання про застосування до нього такого запобіжного заходу як домашній арешт, що є взаємовиключними інститутами.
Вирішуючи питання наявності підстав для продовження строку тримання під вартою, суд виходить з конкретних обставин даного кримінального провадження.
Суд констатує, що прокурором в судовому засіданні доведено існування обставин, які вказують на наявність ризику, вчинення дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Існування вказаного ризику було встановлено попередніми ухвалами Білоцерківського міськрайсуду, які набрали законної сили та не скасовані і не змінені, а наведені прокурором обставини свідчать, що вказаний ризик не зменшився та з огляду на використані обвинуваченим засоби продовжує існувати, та наразі залишається досить високим.
Суд у сукупності із вказаними обставинами враховує також тяжкість та характер вчинених злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_4 . При цьому суд зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини щодо оцінки наявності чи відсутності ризиків: переховування від суду - втечі особи від суду, (справи: Панченко проти Росії, Бекчієв проти Молдови, Ілійков проти Болгарії) та враховує як елементи оцінки зазначеного ризику: особу обвинуваченого - його моральність, незначний вплив існуючих соціальних зав'язків та роду занять в Україні на добросовісність його процесуальної поведінки, його сімейний стан, наявність зв'язків з іншими особами, зв'язок з Україною, суворість покарання за злочини, у яких він згідно з обвинувальним актом обвинувачується, що не може не усвідомлюватися обвинуваченим та можливості його уникнути.
Суд не має можливості врахувати вагомість доказів та правову позицію обвинуваченого щодо вказаних злочинів, оскільки докази суду у повному обсязі не надані та не досліджені.
Обставин які б свідчили, що встановлений раніше ризик зменшився чи відпав в ході судового розгляду не встановлено.
Суду не надано документів з медичних установи з яких би можна було зробити висновок, що ОСОБА_4 не може утримуватись в умовах СІЗО. Водночас суд зважає на ту обставину, що ОСОБА_4 не позбавлений права та можливості отримувати медичну допомогу, що забезпечення якого покладається на адміністрацію установи, де утримується обвинувачений.
Незважаючи на відносно тривале перебування обвинуваченого під вартою, враховуючи тяжкість та характер вчинених злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_4 , які є насильницькими проти здоров'я особи, інтереси правосуддя переважають обмеження в правах, які несе обвинувачений, у зв'язку з утриманням під вартою у даній справі, що у свою чергу, не дає підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 331, 371, 372 КПК України суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який відмовити.
Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , продовжити на 60 днів по 16 лютого 2024 року включно та утримувати в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.
Обвинуваченого доставити конвоєм до Білоцерківського міськрайонного суду в судове засідання на 15.01.2024 на 14 год. 30 хв..
Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України, начальнику ІТТ №1 ГУ НП в Київській області.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку у порядку та строки встановленому КПК України.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 22 грудня 2023 року о 09 год. 00 хв.
СуддяОСОБА_8