Справа № 357/10966/22
1-кп/357/489/23
УХВАЛА
25.09.2023 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
цивільного позивача ОСОБА_6
захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянувши у судовому засіданні в залі судового засідання №6 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у судовому провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286-1 КК України клопотання захисника обвинуваченої про визнання доказу недопустимим з підстав очевидної недопустимості
встановив:
Захисником обвинуваченої ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_9 25.09.2023 в порядку . 2 ст. 89 КПК України заявлено клопотання про визнання недопустимим доказом сторони відеозапис з місця події за адресою 62 км+300м а/д Київ-Одеса, Київської області, який міститься на оптичному CD-R диску.
Захисник вважає, що зазначені у клопотанні докази слід визнати недопустимими з огляду на очевидність їх отримання з істотним порушенням вимог Кримінального процесуального Закону.
Викладаючи обставини, якими обґрунтовується клопотання захисник зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять процесуальних документів, у яких би був зафіксований факт отримання слідчим від ОСОБА_10 указаного диску з відоезаписом. Як наслідок, захисник стверджує, що речовий доказ, який надається прокурором має незрозуміле джерело походження, отриманий з істотним порушенням вимог КПК України.
Обвинувачена підтримала позицію захисника.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисту, посилаючись на ту обставину, що матеріали справи мають дані щодо джерела походження диску з відеозаписом, а саме заяву ОСОБА_11 , у якій зазначено, що він передає правоохоронним органам, крім інших документів і указаний диск з відеозаписом.
Представник потерпілого підтримав позицію прокурора.
Вислухавши думку учасників судового провадження суд при вирішенні клопотань виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку , встановленому цим Кодексом
Відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми Закону, норми, на які посилалися сторони, висловлюючи свою правову позицію, та джерела доказів суд дійшов висновку, що на даний час захисником не наведено очевидних правових підстав для визнання доказу недопустимим.
Суд враховує, що у клопотанні сторони захисту здебільшого наводяться обставини, які підлягають оцінці не окремо, а у сукупності з іншими обставинами та доказами у справі, які їх підтверджують, зокрема і показання потерпілого та свідків, а отже не тягнуть за собою беззаперечне визнання судом певних діянь істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, що є безумовною підставою для визнання доказів недопустимими.
При цьому суд бере також до уваги, що прокурор як і інші сторони судового провадження, до закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами має право реалізувати свій обов'язок доказування допустимості поданого ним доказу, а тому визнання доказу недопустимим на даній стадії судового розгляду призведе до порушення судом принципу змагальності сторін, що є неприпустимим.
За таких обставин клопотання захисника про визнання доказу недопустимим з підстав очевидної недопустимості є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84, 86, ч. 2 ст. 89, ст. 350 КПК України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про визнання недопустимим доказу з підстав очевидної недопустимості, а саме матеріалів відеозапису з місця події за адресою, 62 км+300м а/д Київ-Одеса, Київської області, який міститься на оптичному CD-R диску, відмовити.
Наведеним у клопотанні доводам дати оцінку в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення та оцінки усіх доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 29.09.2023 об 11 год. 25 хв.
СуддяОСОБА_12