ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2023 рокум. Ужгород№ 260/8614/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить: 1) Визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції щодо відмови у виплаті грошової компенсації за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2017-2022 рр; 2) Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 25 днів невикористаної щорічної основної та додаткової (за стаж служби) оплачуваної відпустки за 2017-2022 рр.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Департаменту патрульної поліції № 1037 о/с від 14 серпня 2023 року позивача звільнено зі служби в поліції з 14 серпня 2023 року, з виплатою грошової компенсації за 18 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2023 році. В той же час, відповідно до листа Департаменту патрульної поліції, у період з 2017 року по 2022 рік позивач не використав 25 днів щорічної основної оплачуваної відпустки. Однак, відповідач відмовив у компенсації відпустки за вищевказаний період.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.
Позивач надав суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що вимоги статті 93 Закону України № 580-VII та пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, якими передбачається виплата компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, необхідно розуміти як такі, що дають право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.
Відповідач надав суду заперечення, в яких зазначив, що положення Кодексу законів про працю України можуть застосовуватися щодо посадових осіб, у тій частині, яка не врегульована спеціальними законами, як в даному випадку є пріоритетними.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції від 14 серпня 2023 року № 1037 о/с позивача звільнено зі служби в поліції.
08 вересня 2023 року позивач звернувся до Департаменту патрульної поліції із заявою, в якій просив повідомити його про кількість днів невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017-2022 року.
Відповідач листом від 04 жовтня 2023 року № К-14877/41/4/03-2023 «Про розгляд звернення» повідомив, що невикористана щорічна основна оплачувана відпустка за 2017 рік становить 10 діб, за 2022 рік - 15 діб.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Таким законом, що установлює та визначає державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи є Закон України “Про відпустки” від 05.11.1996 №504/96-ВР.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про відпустки” у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію” (далі - Закон України №580).
Згідно із статтею 59 Закону України №580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 60 Закону України №580 відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно із статті 92 Закону України №580 поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно частин 8-10 статті 93 Закону України №580 поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (надалі - Порядок №260).
Згідно із пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 у справі № 440/5244/19 зазначав, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статтею 92 Закону України №580.
При цьому, як свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, зокрема: поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Тобто, законодавець не виключає випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, а навпаки, закріплює право поліцейського використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
З аналізу наведених правових норм слідує, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже в протилежному випадку це суперечитиме суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
З огляду на відсутність регулювання приписами Закону №580 і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України “Про відпустки”.
Аналогічні правові висновки висловлено Верховним Судом у постановах від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20.
Відповідно до листа відповідача від 04 жовтня 2023 року № К-14877/41/4/03-2023 невикористана щорічна основна відпустка позивача за 2017 рік становить 10 діб, за 2022 рік - 15 діб.
Оскільки спору з приводу наявності у позивача невикористаних відпусток за 2017-2022 роки немає, суд дійшов висновку про те, що позивач на дату звільнення зі служби у поліції на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 14 серпня 2023 № 1037 о/с, мав право на отримання грошової компенсації за невикористані частини щорічної основної відпустки за 2017 рік у кількості 10 діб та за 2022 рік у кількості 15 діб.
Доказів нарахування і виплати позивачу компенсації за вищевказані дні невикористаної відпустки відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки: за 2017 рік у кількості 10 діб та за 2022 рік - 15 діб, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на встановлені обставини вчинення відповідачем протиправної бездіяльності стосовно позивача та з метою належного, повного та об'єктивного захисту прав позивача, на думку суду, наявні підстави для зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2017-2022 роки.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки: за 2017 рік у кількості 10 діб та за 2022 рік у кількості 15 діб .
3. Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної чергової оплачуваної відпустки в кількості 10 діб за 2017 рік та 15 діб за 2022 рік.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька