1Справа № 335/7793/23 2/335/2819/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого - судді Мінаєва М.М.,
при секретарі - Печерей О.С.,
за участю
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Логінової В.В.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Пузіна Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, набутого під час шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, набутого під час шлюбу, яким просила:
визнати за собою право власності на частку трикімнатної квартири загальною площею 56,11 кв.м, жилою площею 40,0 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ;
визнати за собою право власності на частку автомобіля MAZDA-5, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску;
визнати спільною сумісною власністю сторін об'єкти рухомого майна: 1) стіл кухонний розкладний, прямокутний, бежевий; 2) ліжко двоспальне дерев'яне; 3 матрац ортопедичний на ліжко; 4) комод з 3-х секції, темно-коричневого кольору; 5) килим; 6) кухонний гарнітур білого кольору; 7) диван розкладний, двоспальний, з ящичками для білизни; 8) телевізор КІУІ 42 дюйма; 9) пральна машина Zanussi ZWSE; 10) газова піч «Гефест»; 11) витяжка на кухню шириною 60 см; 12) умивальник з тумбою; 13) газова колонка Selena SWH 20E2; 14) ліжко дитяче білого кольору з матрацом; 15) кухонний комбайн Moulinex 1600W; 16) журнальний стіл овальний;
визнати за собою право власності на такі об'єкти рухомого майна з вказаних вище:
1) стіл кухонний розкладний, прямокутний, бежевий;
2) ліжко двоспальне дерев'яне;
3 матрац ортопедичний на ліжко;
4) комод з 3-х секції, темно-коричневого кольору;
5) килим,
6) ліжко дитяче білого кольору з матрацом;
7) кухонний комбайн Moulinex 1600W;
8) журнальний стіл овальний,
залишивши решту вказаних об'єктів рухомого майна, набутого під час шлюбу, у власності ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що все зазначене у позові майно було набуто позивачем і відповідачем під час спільного проживання в офіційно зареєстрованому шлюбі в період часу з 2017 по 2021 рік, за рахунок коштів спільного сімейного бюджету та в інтересах сім'ї. Тому позивач вважає, що в силу вимог ст. ст. 60, 61, 63, 68 Сімейного кодексу України, ст. ст. 328, 355, 368 Цивільного кодексу України, вона має право на половину цього майна, однак в позасудовому порядку вирішити це питання не вдається, відповідач після розірвання шлюбу продовжує одноосібно користуватись всім спільним майном.
Ухвалою суду від 23.08.2023 було відкрите провадження у справі, а її розгляд визначений в порядку загального позовного провадження, учасникам справи був наданий час подання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування.
12.09.2023 до суду надійшов письмовий відзив на позов від представника відповідача, адвоката Пузіна Д.М., із запереченнями проти задоволення позову. Заперечення обґрунтовані посиланням на те, що спірна квартира за адресою АДРЕСА_1 , а також спірний автомобіль MAZDA-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску, хоча й були придбані під час перебування сторін у шлюбі, не є об'єктами спільної сумісної власності сторін, оскільки були придбані не спільні кошти, а за кошти, виручені матір'ю відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від продажу належного їй іншого об'єкта нерухомості. Про обізнаність та усвідомлення цього факту сама позивач надала відповідну розписку від 11.08.2017. Щодо об'єктів рухомого майна позивач взагалі не надала жодного доказу.
25.09.2023 від позивача надійшла письмова відповідь на відзив із запереченнями проти викладених у ньому доводів сторони відповідача. Зокрема, позивач зазначила, що спірна квартира була придбана саме як спільне майно і за спільні кошти, про що позивач під час оформлення договору купівлі-продажу надавала нотаріально посвідчену згоду, і про це були обізнані як відповідач, так і продавці. Пізніше позивач дійсно, діючи під впливом психологічного тиску з боку відповідача, підписала розписку про те, що квартиру була придбана не за спільні кошти. При цьому на той час позивач перебувала на восьмому місяці вагітності, нервувала щодо пологів і піддалась тиску. Після придбання квартири вони з відповідачем постійно проживали, разом робили ремонт, придбавали меблі та побутову техніку, тобто використовували її для спільного проживання. Доводи відповідача щодо джерела походження коштів для придбання спірного автомобіля позивач також відхиляє, оскільки мати відповідача продала свій будинок у 2017 році, а спірний автомобіль був придбаний у 2021 році. Все рухоме майно, вказане у позові, продовжує перебувати у спірній квартирі.
В ході підготовчого провадження сторони та їх представники підтвердили свої позиції щодо суті позовних вимог, викладені у позовній заяві та відзиві, надали письмові докази, заявили про виклик свідків, а також за клопотанням сторони позивача судом були витребувані докази щодо доходів відповідача в період шлюбу та зареєстровані за ним транспортні засоби.
Ухвалою від 21.11.2023 підготовче провадження у справі було закрите, справу призначено до судового розгляду.
Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Логінова В.В., позовні вимоги підтримали, пославшись на факти і норми права, викладені в позовні заяві і відповіді на відзив. Позивач, зокрема, підтвердила, що розписку від 11.08.2017 вона підписала на вимогу і під тиском відповідача. Насправді спірна квартира була придбана за спільні кошти, частину яких надала безпосередньо позивач, оскільки в неї були заощадження, які вона накопичувала до укладення шлюбу з відповідачем з метою придбання в майбутньому власної квартири.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пояснив таке. Коли вони з позивачем познайомились у 2016 році, позивач проживала разом із сином від іншого шлюбу у чужому житлі на правах найму. Після укладення шлюбу він з позивачем почав проживати у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , яка належала матері відповідача ОСОБА_3 . Коли стало відомо, що позивач вагітна, виникла необхідність у покращенні житлових умов. У зв'язку з цим мати відповідача запропонувала продати належну їй квартиру, яка знаходилась у престижному районі міста та в гарному стані, та купити іншу, більшу за площею, для нової сім'ї. Так і зробили. Мати продала квартиру, і майже одразу відповідач знайшов для купівлі квартиру за адресою АДРЕСА_1 . В день укладення договору купівлі-продажу, до поїздки до нотаріуса, позивач за власною ініціативою підписала розписку про те, що не претендує на квартиру, що придбається, оскільки вона купується не за спільні кошти. До нотаріуса мати відповідача також поїхала і сама передала покупцям гроші за квартиру. В подальшому ремонт нової квартири та придбання меблів і техніки для неї відбувалось або за гроші, що заробляв відповідач, або за гроші, що залишились після продажу квартири матері відповідача. Спільного бюджету в сім'ї не було, оскільки все потрібне для сім'ї придбавав відповідач за рахунок своїх доходів, а позивач спочатку не працювала, оскільки перебувала у відпустці по пологах і догляду за дитиною, а потім, коли почала працювати, все зароблене залишала собі, відповідач у витрачання її доходів не втручався.
Також відповідач пояснив, що спірний автомобіль був придбаний за рахунок коштів, виручених від продажу попереднього автомобіля, а також за рахунок коштів, які йому надала матір, тому він також не вважає спірний автомобіль спільним.
Щодо об'єктів рухомого майна відповідач підтвердив факт придбання під час шлюбу та фактичної наявності у його розпорядженні п'ятнадцяти з шістнадцяти предметів, про поділ яких просить позивач, а саме:
1) стіл кухонний розкладний, прямокутний, бежевий;
2) ліжко двоспальне дерев'яне;
3 матрац ортопедичний на ліжко;
4) комод з 3-х секції, темно-коричневого кольору;
5) килим;
6) кухонний гарнітур білого кольору;
7) диван розкладний, двоспальний, з ящичками для білизни;
8) телевізор КІУІ 42 дюйма;
9) пральна машина Zanussi ZWSE;
10) газова піч «Гефест»;
11) витяжка на кухню шириною 60 см;
12) умивальник з тумбою;
13) газова колонка Selena SWH 20E2;
14) ліжко дитяче білого кольору з матрацом;
15) журнальний стіл овальний.
Щодо обставин придбання цих предметів відповідач пояснив, що заявлена позивачем їх вартість є завищеною, і що майже всі вони також придбавались за рахунок коштів, які належали особисто йому та його матері. Лише ліжко дитяче білого кольору з матрацом та журнальний стіл овальний були подаровані безпосередньо дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт купівлі і наявність кухонного комбайну Moulinex 1600W відповідач заперечив.
Представник відповідача, адвокат Пузін Д.М., також заперечував проти задоволення позову, посилаючись на факти і доводи, викладені у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення учасників справи і дослідивши надані ними докази, суд встановив такі обставини.
17.11.2016 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Олександрівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 322, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
У шлюбі у сторін народилась дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 , виданим Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом РАЦС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 14.09.2017, актовий запис 731.
З грудня 2021 року сторони припинили фактичні шлюбі відносини, спільне проживання і ведення спільного господарства, позивач з дитиною переїхала для проживання до іншого жилого приміщення, що сторонами не оспорювалось і підтвердження окремими доказами не потребує.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2022, яке набрало законної сили 25.08.2022, шлюб між сторонами був розірваний.
В період перебування у шлюбі сторони проживали разом, вели спільне господарство та спільний сімейний бюджет, що підтверджується наявними у справі відомостями про доходи кожного з них.
В період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі сторонами було придбано квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 56,11 кв.м, жилою площею 40,0 кв.м, що підтверджується Договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. 11.08.2017 (реєстраційний номер 5631). Право власності на вказану квартиру станом на час розгляду справи зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 15).
Також в період перебування у шлюбі сторонами був придбаний автомобіль MAZDA-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску, який також зареєстрований за відповідачем, що підтверджується наявними у справі відомостями з державного реєстру транспортних засобів.
Крім того, в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі сторони придбали такі об'єкти нерухомого майна:
1) стіл кухонний розкладний, прямокутний, бежевий;
2) ліжко двоспальне дерев'яне;
3 матрац ортопедичний на ліжко;
4) комод з 3-х секції, темно-коричневого кольору;
5) килим;
6) кухонний гарнітур білого кольору;
7) диван розкладний, двоспальний, з ящичками для білизни;
8) телевізор КІУІ 42 дюйма;
9) пральна машина ОСОБА_5 ;
10) газова піч «Гефест»;
11) витяжка на кухню шириною 60 см;
12) умивальник з тумбою;
13) газова колонка Selena SWH 20E2.
Цей факт випливає як з пояснень позивача, так і з пояснень відповідача, який підтвердив, що ці предмети були придбані в період перебування сторін у шлюбі, і не заперечував того факту, що більша частина з них знаходиться у спірній квартирі.
Відтак, в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України цей факт не потребує окремого доказування.
Вирішуючи питання щодо правового режиму та поділу цього майна між сторонами, суд виходить з такого.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Відповідач ОСОБА_2 окремого позову про визнання майна, набутого під час шлюбу, його особистою власністю, не подавав.
З метою спростування вказаної вище презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними під час шлюбу, відповідач посилався, зокрема, на те, що спірна квартира була придбана виключно за рахунок грошових коштів, що були надані його матір'ю ОСОБА_3 , і що в момент придбання спірної квартири позивач не претендувала на частку у праві на неї, про що з власної ініціативи підписала розписку.
На підтвердження цього відповідач надав копію розписки, підписаної позивачем, з датою її надання - 11.08.2017. У цій розписці зазначено таке (мовою оригіналу): «Я, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт № НОМЕР_5 от 05.12.2016), на дарение моему мужу ОСОБА_7 (в браке с 17.11.2016 г.) для покупки квартиры по адресу АДРЕСА_1 , деньги в сумме 18000 (восемнадцать тысяч) долларов США не претендую и претензий не имею, так как данная квартира была куплена не за наши совместно нажитые деньги. Данная расписка была написана собственноручно, в присутствии моего мужа ОСОБА_7 и его мамы ОСОБА_3 …».
Крім того, в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_3 , мати відповідача, яка надала показання про те, що після укладення шлюбу з позивачем син разом з нею почав проживати у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , яка належала свідку. Коли стало відомо, що позивач вагітна, виникла необхідність у покращенні житлових умов. У зв'язку з цим свідок запропонувала продати належну їй квартиру, яка знаходилась у престижному районі міста та в гарному стані, та купити іншу, більшу за площею, для нової сім'ї. Так і зробили. Свідок продала квартиру, і майже одразу відповідач знайшов для купівлі квартиру за адресою АДРЕСА_1 . В день укладення договору купівлі-продажу, до поїздки до нотаріуса, позивач за власною ініціативою підписала розписку про те, що не претендує на квартиру, що придбається, оскільки вона купується не за спільні кошти. До нотаріуса мати відповідача також поїхала і сама передала покупцям гроші за квартиру. Квартира свідка була продана приблизно за двадцять дві тисячі доларів, а спірна квартира була придбана за чотирнадцять тисяч доларів. В подальшому ремонт нової квартири та придбання меблів і техніки для неї відбувалось або за гроші, що заробляв відповідач, або за гроші, що залишились після продажу квартири, що належала свідку.
В матеріалах справи наявна також копія нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 09.08.2017, за яким ОСОБА_3 продала на користь ОСОБА_8 належну їй квартиру за адресою АДРЕСА_3 , за 514600,00 грн.
Однак суд оцінює вказані докази зі сторони позивача критично, оскільки вони не спростовують законодавчу презумпцію спільності майна подружжя.
Так, за змістом Договору купівлі-продажу від 11.08.2017, за яким була придбана спірна квартира, продавці були повідомлені та обізнані про те, що відповідач, як покупець, укладає цей договір за нотаріально посвідченою згодою позивача як дружини покупця.
В матеріалах справи наявна також заява позивача, посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. 11.08.2017, за змістом якої позивач надала відповідачу згоду на купівлю за спільні кошти у спільну сумісну власність спірної квартири за ціну та на умовах за його розсудом. При цьому позивач заявила, що договір купівлі-продажу укладається її чоловіком в інтересах сім'ї на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для себе, і укладання такого договору відповідає їх спільному волевиявленню.
Отже, за версією сторони відповідача, позивач, перебуваючи у здоровому глузді та твердій пам'яті, протягом одного дня підписала два документи, зміст яких прямо суперечить один одному і тягне прямо протилежні наслідки.
При цьому зміст розписки, на яку посилається сторона відповідача, вказує на те, що позивач нібито не претендує не на спірну квартиру, а на «дарування грошей для придбання спірної квартири», і в тексті розписки не зазначено конкретно, хто саме подарував чи подарує відповідачу гроші.
Також суд бере до уваги, що сторона відповідача не надала жодного письмового доказу на підтвердження руху коштів від продажу квартири, що належала свідку ОСОБА_3 , до придбання спірної квартири. Факт того, що ОСОБА_3 продала належну їй квартиру за два дні до купівлі спірної квартири, за відсутності інших доказів, не може сам по собі свідчити про те, що спірна квартира була придбана саме за рахунок коштів від продажу квартири ОСОБА_3 .
Суд також враховує, що свідок ОСОБА_3 під час допиту дещо плуталась у показаннях щодо конкретних обставин складання розписки від 11.08.2017 та укладення договору купівлі-спірної квартири. Так, свідок твердо зазначила, що вона була присутня у нотаріуса під час оформлення угоди, оскільки особисто передавала продавцям гроші, і що позивач під час укладення договору була відсутня, і що договір посвідчувався не приватним нотаріусом Вовк І.І. Однак ці показання повністю суперечать іншим наявним у справі неспростовним доказам, оскільки договір був посвідчений саме приватним нотаріусом Вовк І.І., а позивач явно була присутня при укладенні угоди, оскільки подавала письмову заяву про згоду на укладення договору.
Вирішуючи колізію між розпискою від 11.08.2017 та нотаріально посвідченою заявою про згоду на придбання квартири у спільну сумісну власність, що підписала позивач також 11.08.2017, суд визнає належним і допустимим доказом лише останню, оскільки саме нотаріальне посвідчення встановлює презумпцію справжності волі особи на вчинення відповідної дії і відповідності волевиявлення такій волі. За таких умов проста письмова розписка від 11.08.2017 про фактично відмову позивача від прав, які належать їй за законом, не може бути взята до уваги. Тим більше, що, за поясненнями відповідача і свідка ОСОБА_3 , цю розписку позивач нібито підписала до укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, тобто до надання нотаріально посвідченої заяви. Відтак, юридичну значущим і з цієї точки зору може бути лише останній у часі документ.
Суд також враховує, що відповідач не зміг надати пояснень з приводу того, що завадило йому наполягти, щоб позивач подала нотаріально посвідчену заяву за змістом, який відповідав би розписці. Так само відповідач не надав пояснень з приводу того, чому, якщо спірна квартира придбавалась нібито лише в його особисту власність і нібито лише за гроші, надані його матір'ю, - ці факти не знайшли свого відображення у тексті договору купівлі-продажу.
Таким чином, версія сторони відповідача є лише припущенням, яке не спростовує законодавчу презумпцію спільності майна подружжя.
При цьому, навіть якби було достовірно встановлено, що спірна квартира була придбана за гроші, яка надала мати відповідача, це не вплинуло б на вирішення питання про правовий режим цього майна, оскільки відповідач ОСОБА_2 не заперечував, а свідки зі сторони позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили, що спірна квартира придбавалась і після придбання використовувалась в інтересах сім'ї, оскільки в ній проживали позивач, відповідач, дитина позивача від іншого чоловіка та спільна дитина сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відтак, саме мета придбання майна - для використання в інтересах сім'ї, має пріоритет над всіма іншими обставинами, які за законом мають бути враховані при вирішенні питання про поділ майна, набутого під час шлюбу.
Те саме стосується й спірного автомобіля та іншого спірного майна, оскільки відповідач підтвердив, що він також був придбаний в інтересах сім'ї.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача законними і обґрунтованими.
Разом цим, оскільки встановлено, що ліжко дитяче білого кольору з матрацом та журнальний стіл овальний були подаровані безпосередньо дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає це майно є особистою власністю дитини і тому не підлягає поділу між сторонами.
Крім того, оскільки факт купівлі і наявність кухонного комбайну Moulinex 1600W відповідач заперечив, а позивач жодного доказу на його підтвердження не надала, суд виходить з того, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд також бере до уваги, що позивач не надала доказів на підтвердження вартості об'єктів рухомого майна, що підлягають поділу, а відповідач заявлені позивачем відомості заперечував. Разом з цим, виходячи із загальнодоступних відомостей про вартість речей відповідного виду і роду, суд вважає, що визнання за позивачем права власності на предмети, про які вона просить, не буде виходити за межі принципу рівності часток.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 3511,70 грн. Доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу сторона позивача не надала.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 1, 13, 28, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, набутого під час шлюбу, - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , право власності на частку трикімнатної квартири загальною площею 56,11 кв.м, жилою площею 40,0 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - 1328636323101).
Визнати за ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_6 , право власності на частку автомобіля MAZDA-5, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_7 , такі набуті ними під час шлюбу об'єкти рухомого майна:
1) стіл кухонний розкладний, прямокутний, бежевий;
2) ліжко двоспальне дерев'яне;
3 матрац ортопедичний на ліжко;
4) комод з 3-х секції, темно-коричневого кольору;
5) килим;
6) кухонний гарнітур білого кольору;
7) диван розкладний, двоспальний, з ящичками для білизни;
8) телевізор КІУІ 42 дюйма;
9) пральна машина Zanussi ZWSE;
10) газова піч «Гефест»;
11) витяжка на кухню шириною 60 см;
12) умивальник з тумбою;
13) газова колонка Selena SWH 20E2.
В порядку поділу спільного рухомого майна, набутого під час шлюбу, визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , право власності на:
1) стіл кухонний розкладний, прямокутний, бежевий;
2) ліжко двоспальне дерев'яне;
3 матрац ортопедичний на ліжко;
4) комод з 3-х секції, темно-коричневого кольору;
5) килим,
залишивши решту вказаних об'єктів рухомого майна, набутого під час шлюбу, у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_7 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі 3511,70 грн. (три тисячі п'ятсот одинадцять грн. 70 коп.).
Повний текст рішення складений 29.12.2023.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.
Суддя М.М. Мінаєв