ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 рокусправа № 380/20741/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 за №1976-ОД від 23.06.2023 року про результати проведення службового розслідування та з'ясування причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 року №1372 ОКП в частині утримання додаткової винагороди у повному обсязі за вересень 2022 року, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» старшому солдату ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити старшому солдату ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду за вересень 2022 року, у розмірі 30 000 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом позивача визнано таким, що не виконав бойовий наказ та позбавлено видів забезпечення, а саме додаткової винагороди. Позивач вважає винесення такого наказу протиправним з огляду на те, що згідно довідки військово - лікарської комісії №4668 від 19.09.2022 року його визнано обмежено придатним до військової служби.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що військовою частино всебічно та належно проведено службове розслідування, яким встановлено факт відмови виконання бойового наказу, відтак усі стягнення накладено правомірно та згідно чинного законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач подав до суду відповідь на відзив у якій зазначив, що включення ОСОБА_1 в бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 №1372 ОКП суперечить п.22.12 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Додатково наголошує, що згідно довідки військово - лікарської комісії №4668 від 19.09.2022 року його визнано обмежено придатним до військової служби. Окрім того, покликається на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 року у справі №380/15205/22 де було визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення ОСОБА_1 про переміщення його з бойової посади за станом здоров'я.
Відповідач подав до суду заперечення (вх. №83447) в яких вказав, що у висновку ВЛК не вказано протипоказань вибувати у зону бойових дій. Вказує, що факт невиконання бойового наказу та відмови вибувати в район угрупування Об'єднаних Сил службовим розслідуванням підтверджено та встановлено, позбавлено додаткової винагороди згідно чинного законодавства. Щодо ствердження позивача що рішенням Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/15205/22 від 24 березня 2023 року щодо прийняття рішення за рапортом ОСОБА_3 про переміщення його з бойової посади за станом здоров'я, Відповідач вказує, що то таким твердженням він вводить шановний суд в оману, оскільки ця справа стосувалась виключно звільнення з військової служби, а саме у цій справі позивач просив : - визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби; - зобов?язати уповноважену особу Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Так, вищевказаним рішенням судом зобов'язано військову частинну НОМЕР_2 переглянути рапорт щодо звільнення позивача та прийняти рішення щодо звільнення позивача. Однак, при перегляді цього рапорту позивач написав рапорт, що більше не бажає звільнятись з лав ЗСУ (копію рапорту міститься в матеріалах справи). Жодних претензій у рапорті не виклав, про переміщення посади не просив.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою суду від 11.09.2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець військової служби по мобілізації, 06.03.2022 року призваний на військову службу Звенигородським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно бойового розпорядження №1372 ОКА військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 в тому числі позивач мали вибути в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 для виконання завдань за призначеннями військовослужбовцями військової часини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2022 № 1440 АД призначено службове розслідування з метою встановлення причин і умов невиконання вимог бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 №1372 ОКП щодо вибуття в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 для виконання завдань за призначеннями військовослужбовцями військової часини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1976 від 23.06.2023 про результати проведення службового розслідування та з'ясування причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 №1372 ОКП встановлено, що:
Бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 №1372 ОКП щодо вибуття в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 для виконання завдань за призначеннями військовослужбовцями військової часини НОМЕР_1 було доведено на ранковому шикуванні до визначеного особового складу.
Згідно пояснення старшого солдата ОСОБА_4 такий не вибув в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із незадовільним моральним та фізичним станом. Підтверджуючі медичні документи не надані.
Таким чином, виходячи із службового розслідування встановлено що зокрема позивач відмовилися виконувати А0998 від 30.09.2022 №1372 ОКП щодо вибуття в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 для виконання завдань за призначеннями військовослужбовцями військової часини НОМЕР_1 , без поважної на це причини.
Причиною правопорушення є порушення статі 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-ХІV з боку солдата ОСОБА_1 та інших осіб.
Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово - економічної роботи - начальнику фінансово - економічної служби відповідно до пункту 9.7 Доручення Міністра оборони України №6912/3/29 від 23 червня 2022 року за невиконання вимог бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року №1372, утримати додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» старшому солдату ОСОБА_1 в повному обсязі за вересень 2022 року, провести коригування раніше виплаченого грошового забезпечення.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії №4668 від 19.09.2022, щодо солдата ОСОБА_1 проведено огляд ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону 19.09.2022. Захворювання не пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статей 43б, 74б, 38в графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ обмежено придатний до військової служби. Протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спеціальних спорудах, придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Вважаючи винесення наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 за №1976-ОД від 23.06.2023 року про результати проведення службового розслідування та з'ясування причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 року №1372 ОКП в частині утримання додаткової винагороди у повному обсязі за вересень 2022 року, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» старшому солдату ОСОБА_1 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до положень Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-XII, організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі також Закон №2232 в редакції, чинній станом на існування спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону №2232, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.14 Закону №2232, виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до вимог ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
При цьому, згідно з положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 83 - 86 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов'язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися у разі:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
- вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
- надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України Про запобігання корупції, а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно п. 3 розділу IV Порядку, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
На підставі пунктів 1-4 розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (пункт 2 розділу VI Порядку).
Згідно з вимогами п.3 розділу VІ Порядку №608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Відповідно до вимог ст.97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (ст.98 Дисциплінарного статуту).
Також, ст.92 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.
Як встановлено судом, відповідно до оскаржуваного наказу встановлено факт не виконання бойового розпорядження №1372 ОКА військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 в тому числі позивач мали вибути в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 для виконання завдань за призначеннями військовослужбовцями військової часини НОМЕР_1 без поважних на це причин.
В ході судового розгляду встановлено, що бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 №1372 ОКП щодо вибуття в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 для виконання завдань за призначеннями військовослужбовцями військової часини НОМЕР_1 було доведено на ранковому шикуванні до визначеного особового складу.
За результатами проведеного службового розслідування було встановлено факт не виконання бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 №1372 ОКП щодо вибуття в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 для виконання завдань за призначеннями військовослужбовцями військової часини НОМЕР_1 без поважних на це причини солдатом ОСОБА_1 .
Вказаний факт також підтверджує позивач та в обґрунтування не виконання бойового наказу вказує причину незадовільний моральний та фізичний стан.
Окрім того, відповідно до довідки військово-лікарської комісії №4668 від 19.09.2022, вважається обмежено придатним на підставі статей 43б, 74б, 38в графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ обмежено придатний до військової служби. Протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спеціальних спорудах, придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Відтак, сам позивач не заперечує факт не виконання бойового наказу.
Проте, сам факт незадовільного морального та фізичного стану не можуть бути підставою для не виконання бойового наказу.
Згідно зі ст.254 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Відповідно п. 2.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до пункту 115 Закону України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до ст.20 Закону України Про звернення громадян звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно рапорту Чепурного М.А. поданого на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 такий висловив бажання продовжити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та не має бажання звільнити з лав Збройних Сил України.
Щодо наявності у позивача довідки військово-лікарської комісії, в якій зазначено про обмежену придатність до військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.10 ст.2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Підпунктом г п.20.3 наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України встановлено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови, зокрема, такого змісту: Обмежено придатний до військової служби.
Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Згідно довідки військово-лікарської комісії військово - лікарської комісії №4668 від 19.09.2022 року позивача визнано обмежено придатним до військової служби.
Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що позивач визнаний обмежено придатним до військової служби, останній вважається придатним до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Разом з тим, суд зазначає, що обмежена придатність позивача не може слугувати причиною невиконання бойового наказу, оскільки служба у частинах (підрозділах) забезпечення можлива на всій території України.
Суд наголошує, що приписами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено можливість реагування керівним складом на військовослужбовця за фактичне невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
В разі виникнення таких обставин командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Інститут дисциплінарної відповідальності є самостійним інститутом права, що підтверджується наявністю окремих ознак правового інституту: - однорідність фактичного змісту; - юридична єдність (комплексність) норм; - законодавча відособленість.
Дисциплінарна відповідальність, як самостійний вид юридичної відповідальності, є елементом у структурі правової системи країни та важливим чинником забезпечення дисципліни та правопорядку.
Дисциплінарний проступок, в контексті дисциплінарної відповідальності, можливо охарактеризувати як протиправну дію чи бездіяльність службовця, що порушує встановлений порядок виконання своїх обов'язків, встановлені вимоги до військової дисципліни або громадського порядку.
В свою чергу, дисциплінарне стягнення є мірою відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яке лежить у колі дискреційних повноважень суб'єкта, відповідального та зацікавленого у дотриманні службовцем відповідних вимог дисципліни. Дисциплінарне стягнення виступає результатом карного процесу уповноваженої на це особи, що несе в собі наслідки особистого немайнового та майнового характеру.
Такі стягнення виражаються у вигляді негативної оцінки до певної події та засудженні поведінки службовця, вину та причетність якого буде належним чином встановлено.
У зв'язку з чим, заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов'язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов'язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою.
Згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" , військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів - розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
На підставі п. 9.7 рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217 та п. 10 телеграми Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які: - відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Відповідно до п.9.4 окремого доручення Міністра оборони України №912/св/29 від 23.06.2022р., що був виданий з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 або 30 000 гривень не включались військовослужбовців, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
З огляду на наведене, наказ ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 за №1976-ОД від 23.06.2023 року про результати проведення службового розслідування та з'ясування причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 року №1372 ОКП в частині утримання додаткової винагороди у повному обсязі за вересень 2022 року, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» старшому солдату ОСОБА_1 прийнято відповідачем правомірно, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до встановлених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються судом на нього.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання до вчинення дій - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М.