ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 рокусправа № 380/20442/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 6 Прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 6 Прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) із вимогами,
- визнати протиправною бездіяльність 6 Прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки з травня 2016 року по день фактичної виплати;
- зобов'язати 6 Прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з травня 2016 року по день фактичної виплати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.02.2019 року наказом Голови Державної прикордонної служби України від 10.02.2019 №128-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. Однак, відповідачем нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з травня 2016 року по грудень 2016 року з затримкою, зокрема: 31.01.2022 6 прикордонним Волинським загоном позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення в картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТ БАНК у сумі 19 331,11 грн. 29.07.2023 року представником позивача було направлено запит в якому останній просив нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з червня 2016 року по день фактичної виплати 31 січня 2022 року. У відповіді на адвокатський запит від 08.06.2023 №11/6878-23-Bx-96 відповідач зазначив, що підстав для виплати втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення позивачу немає.
Представник позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок №159), компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Ухвалою судді від 04.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
22.09.2023 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він щодо задоволення позову заперечив та вказав, що позивачу було виплачено перераховану індексацію грошового забезпечення із встановленням місяця січень 2008 року в сумі 19331,11 грн., що підтверджується випискою банку. Перерахунок індексації грошового забезпечення не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців в розумінні Інструкції №558. Вважає, що позивачу виплачено дохід, який не підлягає компенсації.
Відповідач також покликається у відзиву на позовну заяву на пропуск позивачем строку звернення до суду встановленого ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства Украни.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 08.02.2019 №125-ОС підполковника ОСОБА_1 звільнено у запас за підп. «а» (у зв?язку із закінченням строку контракту) пункту другого частини п?ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу».
10.02.2019 наказом Голови Державної прикордонної служби України від 10.02.2019 №128-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Згідно довідки-рахунку виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , позивачу здійснювались нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з травня 2016 року по грудень 2016 року з затримкою, зокрема: 31.01.2022 позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення в картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТ БАНК. сумі 19 331,11 грн., що підтверджується випискою по картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТ БАНК.
29.07.2023 представником позивача було направлено адвокатський запит до 6 Прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому він просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з червня 2016 року по день фактичної виплати 31 січня 2022 року із наданням відповідних розрахунків нарахувань та утримань.
У відповіді на адвокатський запит від 08.06.2023 №11/6878-23-Bx-96 відповідач зазначив, що підстав для виплати втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в 6 прикордонному загоні немає.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати сум грошового забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.
Стосовно доводів представника відповідача, що позивачем пропущено строк звернення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно висновків, наведених в Рішеннях Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013, № 9-рп/2013 від 15.10.2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Як слідує з матеріалів справи, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення. Виплата суми індексації грошового забезпечення є гарантованою виплатою.
Таким чином вказаний спір стосується правомірності нарахування виплат позивачу, належних йому під час проходження військової служби відповідно до державних гарантій, та не виплачених відповідачем у встановленому порядку та розмірі.
З урахуванням вищезазначеного, суд висновує, що до вказаних правовідносин строк звернення до суду не застосовується.
Вирішуючи спір суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ, компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Частиною першою статті 7 Закону № 2050-ІІІ визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Аналіз статті 1 Закону № 2050-ІІІ дає підстави дійти висновку, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Аналогічної позиції дотримується й Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, у якій вказано, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Як встановив суд, 10.02.2019 наказом Голови Державної прикордонної служби України від 10.02.2019 №128-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Згідно довідки-рахунку виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , позивачу здійснювались нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з травня 2016 року по грудень 2016 року з затримкою, зокрема: 31.01.2022 позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення в картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТ БАНК. сумі 19 331,11 грн., що підтверджується випискою по картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТ БАНК, яка долучена до матеріалів справи.
Суд відзначає, що у відповідності до норм Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру.
Отже, оскільки грошове забезпечення позивача не має разового характеру, та враховуючи те, що відповідач здійснив виплату грошового забезпечення з порушенням строків виплати, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення за період з травня 2016 року по 31.01.2022 року.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд, розглядаючи справу № 240/11882/19, вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція уже висловлювалася Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 822/1110/16, від 20 грудня 2019 року у справі № 822/1731/16, від 13 березня 2020 року у справі № 803/1565/17.
При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що нарахування та виплата перерахованих сум грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», чого відповідачем зроблено не було.
Таким чином, відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, а тому позивач набув право на виплату компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у не вчиненні дій із нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки з травня 2016 року по 31 січня 2022 року, а відтак, з метою належного захисту прав позивача вважає необхідним зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки з травня 2016 року по день фактичної виплати 31 січня 2022 року.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, такий не підлягає стягненню на його користь за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність 6 Прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки з травня 2016 року по день фактичної виплати 31 січня 2022 року.
Зобов'язати 6 Прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з травня 2016 року по день фактичної виплати 31 січня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М.