КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 12 грудня 2023 року, апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року, відносно,
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Фастів, Київської обл., громадянина України, народного депутата України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участі: прокурорів захисників підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ОСОБА_7
ВСТАНОВИЛА:
Вказаною ухвалою залишено без задоволення клопотання Генерального прокурора ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонено йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42023000000001794 від 03.11.2023, а саме до 04 січня 2024 року включно.
Зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з особами визначеними слідчим/прокурором;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
- носити електронний засіб контролю.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладено на слідчого у кримінальному провадженні.
Встановлено строк дії ухвали до 04 січня 2024 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просили, скасувати повністю ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання Генерального прокурора ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 .
Вважають ухвалу слідчого судді незаконною та необгрунтованною.
Слідчим суддею не взято до уваги доводи сторони захисту щодо необгрунтованності підозри, яка базується на припущеннях. Зокрема, у повідомленні про підозру відсутні посилання на висновки судових експертиз.
Захисники вважають, що клопотання не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, оскільки клопотання не містить виклад обставин із посиланням на докази, що містяться у матеріалах кримінального провадження, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків.
Так, в мотивувальній частині клопотання вказані відомості про наявність ризиків, які перераховано, однак без посилання на конкретні докази та відомості.
Крім того, прокурором у клопотанні належним чином не обґрунтовано недостатність застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.
На думку сторони захисту, ОСОБА_7 не може сховати, спотворити або знищити будь-які речі та документи, які мають істотне значення для справи, оскільки фактично усі речові докази у справі вилучено та долучено до матеріалів кримінального провадження, які знаходяться у розпорядженні сторони обвинувачення.
Також вважають, що ризик перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином або вчинення іншого кримінального правопорушення є надуманим.
Звертають увагу на характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, проживає однією сім'єю із ОСОБА_12 , має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є народним депутатом України, на його утриманні троє малолітніх дітей
Разом з тим зазначають, що до ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні раніше не застосовувалися інші запобіжні заходи, відтак будь-який інший м'який запобіжний захід ніж домашній арешт, забезпечить виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Захисник ОСОБА_5 у доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що стороною обвинувачення вказано, що ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1. 5, 2.3.б), 12.1, 12.3, 12.6 Г та 12.9 Б ПДР України, однак незрозуміло, з якого джерела доказу (процесуального документу) отримано такі відомості.
ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відтак необхідно встановити, які саме пункти ПДР України він порушив, а також чи мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди і чи є причинно-наслідковий зв'язок між його діями та настанням наслідків, у зв'язку із чим необхідні спеціальні знання не в галузі права, а в галузі авто технічної судової експертизи.
Зауважує, що п.п. 1.3, 1.5 та 2.3 Б) ПДР України це загальні пункти Правил дорожнього руху, визначення як порушення яких є суб'єктивною дією та не потребує спеціальних знань і відповідних технічних розрахунків, на відміну від інших пунктів, які зазначені у повідомленні про підозру.
Також, стороною обвинувачення об'єктивно не встановлено, з якою саме швидкістю рухався водій ОСОБА_7 в момент безпосередньо перед ДТП. Зокрема, швидкість руху автомобіля в момент безпосередньо перед скоєнням ДТП можливо встановити експертним шляхом за наявності на план - схемі до протоколу огляду місця ДТП слідів, зокрема сліду гальмування, про те, такого дослідження не проведено.
На думку захисника, проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_13 від 05.11.2023 не є об'єктивним та в порівняні із наданими показаннями свідком під час його допиту, наявні суттєві суперечності.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, пояснення прокурорів, які заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 03 листопада 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023000000001794, за підозрою ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
06 листопада 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
07 листопада 2023 року Генеральний прокурор ОСОБА_11 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року залишено без задоволення клопотання та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонено йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42023000000001794 від 03.11.2023, а саме до 04 січня 2024 року включно.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Разом з тим, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень прокурора про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.
Доводи, які зазначені в клопотанні про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Крім того, долучені до клопотання докази, містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.
Слідчим суддею враховано дані, які характеризують ОСОБА_7 як особу, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків, сімейний стан, звернення та листи на підтримку ОСОБА_7 та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Також, слідчим суддею враховано подання заяви потерпілого ОСОБА_14 у якій він просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою та заяви у якій зазначено, що потерпілий ОСОБА_14 від цивільного позову відмовляється, жодних матеріальних і моральних претензій до ОСОБА_7 не має, між собою вони примирились.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання убачається, що наведені в клопотанні прокурора підстави для застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного заслухано думку прокурорів та позицію захисників, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Оцінюючи доводи та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Незважаючи на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначено у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно прийняти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року).
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, всупереч доводам апеляційної скарги.
Доводи апелянтів щодо необгрунтованності підозри колегія суддів вважає непереконливими. При цьому, варто зазначити, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, у тому числі щодо порушення ПДР, наслідком яких стала ДТП, з чим сторона захисту не погоджується, а також належності та допустимості доказів, буде предметом дослідження судового розгляду справи по суті, у тому числі і ті обставини на які посилається захисник.
Доводи сторони захисту, щодо характеризуючих даних про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, проживає однією сім'єю із ОСОБА_12 , має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є народним депутатом України, на його утриманні троє малолітніх дітей, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який в повній мірі забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, доводи захисників щодо скасування ухвали слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року, відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17
Єдиний унікальний № 757/50247/23-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_18
Провадження № 11сс/824/7227/2023 Доповідач ОСОБА_19
Категорія ст.181 КПК України