КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№33/824/5440/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року місто Київ
справа № 363/4209/23
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
за участю:
захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Ткаченко Яни Костянтинівни,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Шаповалов А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції проігноровав те, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського фіксувався не безперервно та те, що на відеозаписі не зафіксований факт роз'яснення прав та обов'язків особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а отже неможливо конкретно зазначити, що права були роз'яснені та те, що підпис таке підтверджує, а отже судом першої інстанції було знехтувано ст.268 КУпАП та 63 Конституції України.
Вказував, що суд першої інстанції проігнорував положення пунктів 1-5 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якій чітко передбачено, що огляд на стан сп'яніння на місці зупинки проводиться у присутності двох свідків, що в свою чергу не було зроблено працівниками поліції та матеріали справи підтверджують відсутність факту присутності двох таких свідків.
Зазначав, що в матеріалах справи відсутній відеозапис працівників поліції, який би підтверджував саме факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності транспортним засобом.
Посилався на те, що з фрагментів відеозапису, доданого до матеріалів справи, вбачається, що фіксація ймовірного правопорушення не здійснювалася поліцейськими від початку і до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення безперервно, тобто така фіксація здійснювалася з порушенням вимог Інструкції.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник-адвокат Ткаченко Я.К., яка діє в інтересах ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.
Прокурор Київської обласної прокуратури в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
А відтак, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглядати справу за відсутності прокурора Київської обласної прокуратури.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника-адвоката Ткаченко Я.К., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно з п.2 Інструкції №1452/735 та п.2 Порядку №1103 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.п.3, 6, 7 вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №079885, 30 липня 2023 року о 01.30 год. в місті Вишгород по вул. Дніпровська, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «CITROEN», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки т/з зі згоди водія за допомогою приладу ALCOTEST ARLJ 0441, тест №327. Результат огляду 1,13 ‰.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
даними, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 30 липня 2023 року серії ААБ №079885;
даними проведеного тесту за допомогою приладу DRAGER ALCOTEST 6820, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 1,13 ‰. Вказаний тест підписаний ОСОБА_1 без зауважень;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
відеозаписом з камери;
розпискою ОСОБА_2 про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортними засобами;
поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наданими в суді першої інстанції.
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п.2.9а ПДР України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.9а ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.
Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
З відеозапису, який долучено до матеріалів справи вбачається, що поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» або у лікаря-нарколога, на що останній погодився пройти огляд на приладі «Драгер» (час на відео 02:02). Після отримання результатів приладом «Драгер» ОСОБА_1 погодився з ним та не заявляв, що він незгоден з результатами огляду (час на відео 02:03). На питання поліцейського чи згоден ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога, водій відмовився (час 02:04).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутній відеозапис працівників поліції, який би підтверджував саме факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності транспортним засобом, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки з відео з камери вбачається, що ОСОБА_1 особисто підтвердив, що він дійсно керував транспортним засобом «CITROEN», д.н.з. НОМЕР_1 (час на відео 02:02:17) та був зупинений через порушення комендантської години.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігноровав те, що на відеозаписі не зафіксований факт роз'яснення прав та обов'язків особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а отже неможливо конкретно зазначити, що права були роз'яснені та те, що підпис таке підтверджує, а отже судом першої інстанції було знехтувано ст.268 КУпАП та 63 Конституції України є неспроможними, оскільки судом першої інстанції вірно зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення, у відповідній графі міститься підпис ОСОБА_1 про те, що із правами та обов'язками, передбаченими ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України він ознайомлений, жодних скарг чи зауважень не виклав, а ні в протоколі, а ні під відеофіксацію, відсутність на доданому до протоколу відеозаписі моменту ознайомлення ОСОБА_1 із вище зазначеними правами та обов'язками, сама по собі не свідчить про не ознайомлення його з ним.
Посилання на те, що суд першої інстанції проігнорував положення пунктів 1-5 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у якій чітко передбачено, що огляд на стан сп'яніння на місці зупинки проводиться у присутності двох свідків, що в свою чергу не було зроблено працівниками поліції та матеріали справи підтверджують відсутність факту присутності двох таких свідків, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки, диспозицією ст.266 КУпАП визначено, що свідки залучаються лише у випадку неможливості фіксації технічними засобами огляду на стан сп'яніння. З матеріалів справи вбачається, що вчинення ОСОБА_1 правопорушення було зафіксовано на камеру та відеозапис долучений до матеріалів справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що з фрагментів відеозапису, доданого до матеріалів справи, вбачається, що фіксація ймовірного правопорушення не здійснювалася поліцейськими від початку і до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення безперервно, тобто така фіксація здійснювалася з порушенням вимог Інструкції, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки в даному випадку відеозапис є одним з доказів по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, фабрикації, чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 .
Крім того, порядок доступу до відеозаписів з нагрудних камер (відео- реєстраторів) та їх використання передбачено розділом 5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, в якому будь-яких застережень щодо надання до суду безперервного запису з моменту активації камери немає. Отже, наявні відеозаписи події є належним та допустимим доказом у справі.
Доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку.
З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.9а ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.
Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, на думку апеляційного суду, відповідає меті адміністративного стягнення, визначеній у ст.23 КУпАП та положенням ст.ст.33-36 КУпАП щодо правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення та застосоване в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.