КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№33/824/5218/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року місто Київ
справа № 758/5870/23
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
за участю:
захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Татунець Владислава Вікторовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Татунець Владислава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді арешту на строк 7 (сім) діб.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. на користь держави.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Татунець В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що згідно рекомендованого повідомлення про вручення, ОСОБА_1 отримав судовий виклик 14 червня 2023 року, тобто останньому була вручена повістка за дві доби до дня розгляду справи в суді.
Вважає, що попри те, що в матеріалах справи наявна роздруківка судової повістки та рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення - ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином Подільським районним судом міста Києва про розгляд справи №758/5870/23, враховуючи положення ч.1 ст.277-2 КУпАП.
Вказував, що протокол про адміністративне правопорушення ВАВ №269532 від 17 травня 2023 року складений працівником поліції та рапорт інспектора Дениса Матвієнко не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів.
Зазначав, що протокол про адміністративні правопорушення складений без присутності свідків або понятих.
Посилався на те, що у протоколі наявна помітка про те, що відмова ОСОБА_1 від отримання протоколу про адміністративне правопорушення ВАВ №269532 від 17 травня 2023 року зафіксована на бодікамеру, однак відеоматеріали до протоколу про адміністративне правопорушення ВАВ №269532 від 17 травня 2023 року долучені не були, та відсутні в матеріалах справи.
Вказував, що зважаючи на стан здоров'я ОСОБА_1 та на постійне вживання ним ліків - останній не міг фізично перебувати в стані алкогольного сп'яніння, крім того у матеріалах справи відсутні докази проведення огляду поліцейським на стан сп'яніння ОСОБА_1 , а тому твердження, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння нічим не підтверджено.
Вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, що підтверджували б вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Також захисник-адвокат Татунець В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року.
Посилався на те, що ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні при винесенні постанови, а він ознайомився з матеріалами справи 18 жовтня 2023 року, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник-адвокат Татунець В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
А відтак, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглядати справу за відсутності ОСОБА_2 .
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення захисника-адвоката Татунець В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 16 червня 2023 року у відсутність ОСОБА_1 .
Захисник-адвокат Татунець В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи 18 жовтня 2023 року.
Апеляційна скарга була подана у десятиденний термін з моменту ознайомлення адвоката з матеріалами справи, а саме 27 жовтня 2023 року.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство -це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п.4 ч.1 ст.1 вказаного Закону).
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ№269532, 17 травня 2023 року о 18.46 год. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , перебуваючи у п'яному вигляді, словесно ображав матір ОСОБА_2 , погрожував, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП.
На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП матеріали справи містять: пояснення ОСОБА_2 від 17 травня 2023 року та рапорт ст. інспектора СПДН ВП Подільського УП ГУНП у м.Києві лейтенанта поліції Матвієнка Д. від 17 травня 2023 року.
У поясненнях від 17 травня 2023 року ОСОБА_2 вказувала на те, що за адресою: АДРЕСА_1 вона проживає тривалий час разом з сином ОСОБА_1 17 травня 2023 року о 18.46 год. син, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ображав словесно, погрожував фізичною розправою, поводив себе агресивно та неадекватно.
З рапорту ст. інспектора СПДН ВП Подільського УП ГУНП у м.Києві лейтенанта поліції Матвієнка Д. вбачається, що 17 травня 2023 року перебуваючи у складі «Каньйон МГР-007» надійшов виклик по лінії «102», що за адресою: АДРЕСА_1 , де за попередньою інформацією домашнє насильство. Прибувши на місце події було виявлено заявницю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повідомила, що її син ОСОБА_1 в стані сильного алкогольного сп'яніння, вчинив сварку, в якій словесно ображав, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. В подальшому відносно ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП серії ВАВ №269532.
У судовому засіданні апеляційного суду Татунець В.В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 пояснював, що ОСОБА_1 хворіє вже близько 10-ти років на цукровий діабет 2 типу середньої важкості та постійно перебуває у інсулінопотребуючому стані, про що надав медичну документацію. Вказував, що через жахливий стан здоров'я ОСОБА_1 перманентно перебуває під дією інсуліну, знеболювальних препаратів, інших медичних препаратів та ледь може ходити. За таких обставин ОСОБА_1 фізично не міг перебувати в стані алкогольного сп'яніння, вчинити сварку з матір'ю, виганяти її з квартири та вчинити домашнє насильство психологічного характеру, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАВ №269532 від 17 травня 2023 року.
Обставини домашнього насильства, описані у протоколі серії ВАВ №269532 від 17 травня 2023 року, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно ОСОБА_2 , а й про завдання внаслідок цього шкоди її фізичному або психічному здоров'ю.
Суд звертає увагу на те, що словесна образа та погрози, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 17 травня 2023 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов'язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia» , рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова судді Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закриттю, у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст.247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити захиснику-адвокату Татунець Владиславу Вікторовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Татунець Владислава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.