КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №753/23486/21 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5251/2023 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
14 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12021100020003261 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22.08.2023 у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, громадянина України, з середньою освітою, працюючого охоронцем, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодноразово судимого, востаннє 9 липня 2020 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22.08.2023, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, до покарання призначеного ОСОБА_6 за даним вироком частково приєднати невідбуте ним покарання за попереднім вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 9 листопада 2020 року, і остаточно за сукупністю вироків призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 вираховувати з дня фактичного затримання, після вступу вироку в законну силу.
Зараховано в строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 3 листопада 2021 року по 8 листопада 2021 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення вол.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді застави - залишено без змін.
Заставу в розмірі 15890 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. після набрання вироком законної сили, внесену 8 листопада 2021 року (одержувач ТУ ДСА України), повернути заставодавцю - ОСОБА_8 .
Вирішено долю щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно вироку суду, ОСОБА_6 , діючи повторно, 3 листопада 2021 року, приблизно в період часу з 17 год. 14 хв. по 19 год. 33 хв., перебуваючи в приміщенні магазину «Епіцентр», що в м. Києві по проспекту П.Григоренка,40, скориставшись відсутністю уваги з боку охорони та торгівельного персоналу, таємно викрав, належне ТОВ «Епіцентр К» майно на загальну суму 5156 грн. 68 коп., а саме: костюм санта клауса, комплект чохлів для передніх сидінь, світлодеодну лампу «LightMaster» LB-548, світлодеодну лампу «LightMaster» LB G 45, буксувальний трос «Auto Assistance АА-WS03А», суперклей Епоксідний ТМ Мустанг, світлодіоідну гірлянду - штору, які сховав у свій рюкзак та направився до виходу не розрахувавшись, проте кримінальне правопорушення не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, які виразилися як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність вироку Дарницького районного суду м. Києва від 22.08.2023 просить його скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_6 у пред'явленому обвинувачені за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відкинута його версія, як обвинуваченого щодо відсутності його умислу на здійснення крадіжки товарів з магазину. Відсутність доведеності умислу на здійснення злочину виключає його відповідальність в інкримінованому злочині. Апелянт зазначає, що будучи допитаним в судовому засіданні він пояснив, що незаконно заволодівати товарами магазину наміру не мав, і таких дій не вчиняв.Повідомляв охоронця, з яким на виході з магазину мав словесний контакт, що з ним знаходитьсянеоплачений товар. Залишався в полі його зору. Не мав наміру безоплатно набути у свою власність товар, який вибрав.
Крім того, апелянт вказує, що з метою перевірки його показань, були допитані свідки: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .. Суд давав свою оцінку відеозапису та іншим документам справи. При цьому суд першої інстанції, на думку апелянта, зробив хибний висновок, що всі докази по справі є взаємоузгодженими, послідовними та логічними, доводять його винність, і що таким доказам слід повністю довіряти. Апелянт зазначає, що важливим моментом по справі є оцінка його показань щодо відсутності умислу на незаконне заволодіння товаром з магазину.
Також апелянт зазначає, що під час дачі свідчень в суді свідок ОСОБА_10 спочатку зазначив, що його і самої події не пам?ятає. Невпевнено і некатегорично дає свідчення з приводу його попередження про те, що він вийде покурити допоки буде тривати інкасація і при цьому він буде залишатися в полі його зору. Але, щоб виправдати свою можливу службову недбалість перед начальником охорони ОСОБА_9 , який був присутній в залі суду, вже під час перегляду відеозапису, свідок, на думку апелянта, починає «згадувати» і дає свідчення, що себе впізнає на наявному відео, де він підходить до нього і веде розмову про надання йому дозволу вийти покурити. Але продовжує себе вигороджувати і казати, що дозволу він йому не давав, і такої події взагалі не пом?ятає. До таких мінливих показів свідка суд, на думку апелянта, мав віднестись критично.Всі сумніви малитрактуватися на його користь, чого суд першої інстанції не зробив.
Апелянт вказує, що він не міг йти на вчинення протиправних дій, коли у нього був умовний термін. Щоб він йшов на ризик нового притягнення до відповідальності - це абсурд. Тим більше, що він мав необхідні кошти, якими міг розрахуватися за товар, який бажав придбати.
Крім того, апелянт зазначає, щодо показань іншого свідка ОСОБА_9 , які не спростовують його покази щодо відсутності у нього наміру незаконного заволодівати товаром. Те, що він «нібито ховався» є нічим іншим, як припущеннями та догадками цього свідка. Конкретних аргументів з приводу цього наведено не було. Він не був присутнім, як він вів розмову зі свідком ОСОБА_10 з приводу надання йому дозволу переміститися від каси на деяку відстань, а отже показання цього свідка не є прямим доказом його вини.
Також апелянт вказує, що так само показання представника потерпілого ОСОБА_11 , який працює начальником служби безпеки в « Епіцентрі», і який не був очевидцем подій випадку, пронизані суто особистими суб?єктивними мотивами в оцінці відомих обставин. Працюючи в одній структурі ці свідки по іншому і не могли себе вести під час судового розгляду, адже в протилежному випадку керівництво « Епіцентру» їх би не зрозуміло. І це мало б для них небажані наслідки.
Крім того, апелянт зазначає, що по справі не були взагалі допитані в якості свідків троє осіб, які вчиняли так зване «затримання» його, коли він заручившись дозволом від ОСОБА_10 , відійшов від каси і став підкурювати сигарету. Вони чули його пояснення з приводу того, що відійти від каси йому дозволив охоронець. Це було б додатковим доказом на користь відсутності у нього наміру скоювати крадіжку товарів з магазину.Зазначені особи присутні на відеозапису, вони також є працівниками охорони магазину.Можливо їхні свідчення йшли наперекір офіційній версії слідства, а тому їх протокольно і не допитували, хоча в цілях об?єктивності мали це зробити. Суд першої інстанції їх також не встановлював і не допитував, окремих доручень досудовому слідство не давав, іце при тому, що він вини не визнавав.
Також апелянт вказує, що наявний відеозапис підтверджує те, що він дійсно підходив до охоронця, а не просто вийшов за межі магазину, що у нього з ним був словесний контакт протяжністю декілька секунд. Все це відповідає його показам про ці обставини.
Апелянт зазначає, що досудове слідство та прокурор зайняли упереджену позицію щодо його винуватості. Зазначає, що йому навіть не вручався обвинувальний акт по справі. Суд першої інстанції так само ж зайняв позицію обвинувачення і безпідставно порахував, що він вчинив злочин.
Від представника потерпілого ТОВ «Епіцентр К» - ОСОБА_11 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22.08.2023 - залишити без змін.
Представник потерпілого ТОВ «Епіцентр К» - ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд проведено без участі представника потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України за обставин, викладених у вироку обґрунтовані сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.
Зокрема, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України підтверджуються показаннями представника потерпілого - начальника служби безпеки в «Епіцентрі» ОСОБА_11 , який в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що у 2021 році, точної дати вже не пам'ятає, коли ОСОБА_6 вчинив крадіжку в гіпермаркеті. Належний ТОВ «Епіцентр К» товар ОСОБА_6 сховав у рюкзак, з яким вийшов не розрахувавшись, однак був зупинений працівниками охорони. Також, представник пояснив, що викрадений товар ідентифікували за артикулами через сканер. На переконання представника потерпілого, виходячи з великого досвіду роботи на займаній посаді, ОСОБА_6 діяв умисно, заздалегідь продумавши всі свої дії, прорахувавши, навіть, залишення перед охоронцем неоплаченого товару - рукавиць, з метою створення ілюзії, що він, начеб - то, виходить без товару.
Свідок ОСОБА_9 в суді першої інстанції показав, що працює охоронцем в «Епіцентрі». В той день, він знаходився на своєму робочому місці, коли приблизно о 17 год. помітив обвинуваченого, який рухався з візком, в якому був рюкзак. Він викликав у нього зацікавленість, а тому свідок почав спостерігати за ОСОБА_6 . Обравши товар, ОСОБА_6 направився у відділ кухонь, де ніби - то ховався. Після цього, кількість товару у візку стала менша, а у рюкзаку більша. Через деякий час ОСОБА_6 пішов у відділ «Сад і город», де залишив візок та пішов до виходу, при цьому, каси не проходив.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що наразі працює охоронцем у «Епіцентрі», що в м. Києві по вул. Степана Бандери,11а. У листопаді 2021 року він дійсно працював охоронцем в «Епіцентрі», що за адресою: м. Києві по проспекту П.Григоренка,40. Оскільки пройшло багато часу, свідок впізнати обвинуваченого не зміг, однак зазначив, що нікого з неоплаченим товаром не випускав. Також, при перегляді відео з камер відеоспостереження в судовому засіданні, свідок ОСОБА_10 підтвердив, що на відео саме він, обвинувачений проходить повз нього, однак упевнено стверджував, що ніякої розмови про те, що в нього в рюкзаку був неоплачений товар, з яким би свідок дозволив вийти покурити поки запрацює каса, не було.
Показання зазначених свідків та представника потерпілого суд першої інстанції дослідивши в порядку передбаченому кримінальним процесуальним законом, безпосередньо сприймаючи їх показання під час судового засідання, обґрунтовано визнав допустимими та достовірними, оскільки вони є логічними, послідовними і такими, що узгоджуються між собою та з іншими долученими до матеріалів кримінального провадження і безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, які доповнюють один одного та в своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Зокрема, наведені показання свідків повністю узгоджуються з даними, які містяться у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 03 листопада 2021 року (а.с. 45), на підтвердження того, що 03 листопада 2021 року близько 19 год. 33 хв. особа чоловічої статі вчинила крадіжку товару на загальну суму 5156 грн. 68 коп. за адресою: м. Київ, проспект Григоренка,40, в гіпермаркеті «Епіцентр»;
Даними, які містяться в заяві заступника начальника служби безпеки гіпермаркету № 3 ТОВ «Епіцентр К» ОСОБА_12 від 03 листопада 2021 року (а.с. 46), на підтвердження того, що викрадений товар перебуває на балансі гіпермаркету ТОв «Епіцентр К», з значенням артикулу, найменування товару, кількості та його вартості з ПДВ та без ПДВ;
Даними, які містяться у довідці про вартість від 3 листопада 2021 року (а.с. 47), на підтвердження вартості викраденого товару;
Даними, які містяться в протоколах перегляду відеозапису від 14 листопада 2021 року та самого відеозапису, на підтвердження того, що ОСОБА_6 поклав товар у рюкзак, з яким вийшов з гіпермаркету не розрахувавшись (а.с. 48-87);
Даними, які містяться в протоколі затримання ОСОБА_6 від 3 листопада 2021 року з додатками до нього (а.с. 88), відповідно до якого у останнього було вилучено, крім іншого, 1520 грн., компресор автомобільний з біркою 929 грн. 94 коп., комплект чохлів на передні сидіння автомобіля, трос буксиру вальний, клей холодне зварювання, костюм санта клаус, гірлянда та 2 світлодіоідні лампи. Вказаний протокол підписано ОСОБА_6 без будь-яких зауважень.
Наведені докази судом першої інстанції належним чином досліджені, детально викладені у вироку, та їм надана відповідна оцінка, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення ОСОБА_6 , та вірно кваліфікував дії за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України.
Також, на переконання колегії суддів, під час судового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції ретельно перевірив показання обвинуваченого ОСОБА_6 , який свою вину не визнав та вказав, що умислу викрадати товар не мав, візком під'їхав до каси, де відбувалась інкасація, і щоб не йти на іншу касу, вирішив почекати, при цьому попросив у охоронця дозвіл вийти покурити, і як тільки вийшов з торгівельного центру, його одразу затримала охорона. При цьому, суд у вироку навів переконливі докази неспроможності такої версії обвинуваченого, розцінивши її, як спосіб захисту від пред'явленого йому обвинувачення та бажання уникнути кримінальної відповідальності за скоєнекримінальне правопорушення, з чим погоджується і колегія суддів.
Як правильно встановив суд першої інстанції, така версія обвинуваченого в повному обсязі спростовується наведеними у вироку показаннями свідка ОСОБА_10 , який категорично заперечував твердження останнього про те, що він повідомляв охорону про наявність в нього в рюкзаку неоплаченого товару, а також те, що він дозволив йому вийти з цим товаром на вулицю, залишаючись в полі зору.
Пояснення ж обвинуваченого про те, що він тривалий час знаходився в магазині, адже, вибирав товари для ремонту квартир, яким він на той час займався і таким чином заробляв на життя та про те, що необхідність у поміщенні деяких товарів з візка до рюкзака була пов'язана виключно переповненням візка товаром та тим, що деякий товар міг пошкодитись, повністю спростовуються наявними у справі доказами, з яких чітко вбачається, що візок не був повністю заповненим товарами, а також тим, що вилучені в рюкзаку товари після затримання обвинуваченого ніяким чином не відносяться до здійснення ремонту, адже, серед вилучених речей є костюм санта клауса, комплект чохлів для передніх сидінь, буксирувальний трос та світлодіодна гірлянда - штора.
Крім того, як вбачається з дослідженого під час апеляційного розгляду за клопотанням обвинуваченого диску DVD-R запису відеоспостереження магазину ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», то вбачається, що суд першої інстанції правильно встановив всі дії обвинуваченого, а саме те, що його поведінка під час знаходження в торгівельній залі, поведінка під час виходу з торгової зони свідчила про спрямованість його дій залишити приміщення магазину з неоплаченим товаром. Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_6 , знаходячись в торговій залі ходить по відділах і кладе товар до візка в якому також знаходиться рюкзак, в подальшому ОСОБА_6 у відділі кухонь, де відсутні будь-які особи, заходить за стелаж і вже виходить звідти з рюкзаком за плечима, при цьому візок майже порожній. Через деякий час у візку з'являються габаритні рулони, при цьому, візок є не переповнений, у візку достатньо місця. В подальшому ОСОБА_6 залишає візок у відділі квітів, тобто не йде з ним до каси, як про це він зазначав у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі. А далі, без візка ОСОБА_6 з рюкзаком за плечима не проходячи каси, звертаючи на себе увагу охоронця, кладе якісь рукавиці, перевіряє вміст карманів, створюючи таким чином враження, що перед виходом він залишає неоплачений товар та повз охоронця йде до виходу. Після цього, ОСОБА_6 виходить з Епіцентру і прямує в протилежний бік, після чого його одразу затримує охорона.
Отже, з відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_6 з візком до каси не підходив, та взагалі пройшов не через касові зони, а повз охоронця. При цьому, дії обвинуваченого, який демонстративно поклав рукавиці перед охоронцем, як неоплачений ним товар, спростовують його ж версію, про те, що йому було надано дозвіл охоронцем вийти з магазину з неоплаченим товаром. Окрім того, з відеозапису чітко вбачається і те, що вийшовши з магазину, обвинувачений не зупинився біля виходу чи сміттєвого баку, щоб палити, як він про те вказував, та залишатись в полі зору охоронця, а ціленаправлено пішов в інший бік. Таким чином, посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що умислу викрадати товар він не мав, а вийшов з магазину з неоплаченим товаром з дозволу охорони і мав намір повернутись, колегія суддів вважає неспроможними.
Безпідставними є і твердження обвинуваченого, про те, що показання свідка ОСОБА_10 - охоронця магазину є сумнівними, оскільки, як слідує зі змісту технічного запису судового засідання, останній в категоричній формі підтвердив суду першої інстанції те, що будь - кому, в тому числі і обвинуваченому дозволу виходити з магазину з неоплаченим товаром не надавав. А та обставина, що свідок не відразу пригадав події, пов'язані з обвинуваченим, жодним чином не свідчить про неконкретність чи сумнівність його показань.
Посилання обвинуваченого на те, що показання свідка ОСОБА_9 про те, що він «наче ховався у відділі кухонь» є припущеннями і догадками свідка, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі показання свідка підтверджуються відеозаписом місця події, який є об'єктивним доказом у справі та не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи та з якого чітко вбачається, що у відділі кухонь обвинувачений ОСОБА_6 , обравши безлюдне місце, зайшов з візком у якому лежав товар і рюкзак за стелаж і звідти вже вийшов з майже порожнім візком та рюкзаком з речами за плечима.
Що стосується доводів обвинуваченого про те, що у суді першої інстанції не були допитані особи, які його затримували при виході з магазину, та якім він повідомляв, що вийшов з магазину з дозволу охоронця, то колегія суддів зауважує, що відповідно до положень кримінального процесуального закону, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим законом. Водночас, з матеріалав провадження слідує, що обвинуваченим під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотань про допит конктерних осіб (охоронців про які він вказує у апеляційній скарзі) не заявлялось, а тому посилання обвинуваченого в цій частині є неспроможними.
Окрім того, всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, наявність у нього певної суми готівкових коштів та певної суми коштів на банківському рахунку, не спростовує висновків суду щодо вчинення ним закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Твердження обвинуваченого на неврученя йому обвинувального акту є безпідставним і спростовується розпискою ОСОБА_6 про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування ( т.1 а.с.12).
Відтак, суд першої інстанції всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, надав оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.
При перевірці матеріалів кримінального провадження, будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування вироку суду не встановлено.
Відповідає вимогам статті 65 КК України і призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання, розмір якого обраний з урахуванням характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є нетяжким, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, належних висновків для себе не зробив та вчинив нове умисне аналогічне правопорушення, за даними облікової документації не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, думку представника потерпілого. Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, в межах, установлених санкцією інкримінованої статті, відповідно до положень КК України, а також правильно визначив вид і розмір остаточного покарання за сукупністю вироків, відповідно до вимог ст. 71 КК України.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній меті покарання, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів.
Будь - яких істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_6 , а також про безпідставність доводів апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22.08.2023 у кримінальному провадженні №12021100020003261щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4