КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 761/13179/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3744/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Пановій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Аграрний фонд», треті особи: дочірнє підприємство «Агрофонд-Зерно», дочірнє підприємство «Агрофінфонд», ОСОБА_2 , Дрань Володимир Ярославович , про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за апеляційною скаргою дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та за апеляційною скаргоюакціонерного товариства «Аграрний фонд» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року, ухваленого під головуванням судді Макаренко І.О.,-
встановив:
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» від 13 березня 2020 року № 53 і поновити на посаді директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та дочірнього підприємства «Агрофінфонд»; стягнути з публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 березня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 04 грудня 2019 року він працював директором дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та за сумісництвом директором дочірнього підприємства «Агрофінфонд».
21 квітня 2020 року не зміг потрапити на робоче місце, оскільки електронна перепустка, яка надає право на прохід на роботу, була заблокована.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань йому стало відомо про зміну директора ДП «Агрофонд-Зерно» та ДП «Агрофінфонд».
Наказом від 13 березня 2020 року № 53 його відсторонено від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-Зерно» та ДП «Агрофінфонд».
ОСОБА_1 вважає, що наказ про відсторонення не відповідає вимогам ст. 46 КЗпП України. В ньому не зазначений строк відсторонення. Відсторонення відбулося в період його тимчасової непрацездатності.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» № 53 від 13 березня 2020 року «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» Драня В.Я.».
Стягнуто з акціонерного товариства «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2020 року по 04 грудня 2020 року у розмірі 637 267 грн 44 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ДП «Агрофонд-Зерно» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник зазначив, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, неповно з'ясовані фактичні обставини справи.
В апеляційній скарзі представник АТ «Аграрний фонд», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У письмових запереченнях ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу АТ «Аграрний фонд» задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 22 листопада 2022 року залишити без змін. Вважає, що факти, які наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, апеляційна скарга є необґрунтована та безпідставна.
В судовому засіданні представник АТ «Аграрний фонд» вимоги поданої апеляційної скарги підтримав.
Представник ДП «Агрофонд-Зерновимоги поданої апеляційної скарги підтримала.
Представник ОСОБА_1 заперечила щодо задоволення апеляційних скарг.
Представник ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційних скарг.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний наказ виданий з порушенням вимог ст. 46 КЗпП України. Оскільки в результаті незаконного відсторонення від роботи позивачу не було нараховано та виплачено заробітну плату, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2020 року (дати відсторонення) по 04 грудня 2020 року (дату звільнення).Зазначив, що з огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та підстави правовідносин, вони мають трудовий, а не корпоративний характер, тому дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що наказом ПАТ «Аграрний фонд» № 84 від 04грудня 2019 року ОСОБА_1 з 05 грудня 2019 рокупризначений директором ДП«Агрофонд-Зерно».
05 грудня 2019 року між директором ДП «Агрофонд-Зерно ОСОБА_1. та ПАТ «Аграрний фонд» укладено контракт.
05 грудня 2019 року позивач приступив до виконання обов'язків директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно», відповідно до наказу №16-к від 05 грудня 2019року.
Наказом ПАТ «Аграрний фонд» № 53 від 13 березня 2020 року «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-Зерно» та призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора ДП «Агрофонд-Зерно» Драня В.Я.», ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-Зерно».
З 06 березня 2020 року по 17 квітня 2020 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листами непрацездатності КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Голосіївського району міста Києва.
21квітня 2020 року позивач не зміг потрапити на робоче місце, оскільки електронна перепустка, яка надає право на прохід у будівлю, була заблокована.
З 13 березня 2020року ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що наказ про відсторонення є незаконним, оскільки в ньому не зазначені підстави для відсторонення, строк відсторонення. Крім того, його відсторонення відбулось в період тимчасової непрацездатності.
Відповідно до положень ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Здійснюючи відсторонення від роботи працівника роботодавець зобов'язаний діяти на підставі, у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені законом, неупереджено, дотримуватись принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення: правову підставу для відсторонення від посади; наслідки відсторонення від посади; законодавче встановленні гарантії відстороненого працівника на оплату праці; строки відсторонення, які мають відповідати часу, потрібному для усунення причин відсторонення.
Відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, з викладенням підстав та строків відсторонення, з яким працівник має ознайомитись негайно під розпис, адже таке рішення має істотне значення у реалізації права працівника на працю. Якщо працівника, відстороненого від роботи, не звільнено з роботи відповідно до закону, він має право бути допущеним до роботи після усунення підстав, або закінчення визначеного строку відсторонення, з якими пов'язувалося відсторонення працівника від роботи. Якщо в наказі (розпорядженні) про відсторонення працівника від роботи не визначено строк відсторонення про допуск його до роботи видається наказ (розпорядження).
Оспорюваний наказ ПАТ «Аграрний фонд» № 53 від 13 березня 2020 року не відповідає вищенаведеним вимогам закону. В ньому не зазначені підстави відсторонення, строк відсторонення.
Матеріали справи не містять доказів появи ОСОБА_1 на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони.
Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування наказу ПАТ «Аграрний фонд» № 53 від 13 березня 2020.
Доводи апеляційної скарги про те, що вказаний спір є корпоративним, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_1 не був членом виконавчого органу ПАТ «Аграрний фонд», засідання правління ПАТ «Аграрний фонд» щодо його відсторонення від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-Зерно» не проводилося, відповідне рішення не приймалося. Суд першої інстанції правильно вважав, що позивача відсторонено від посади як найманого працівника, відповідно до норм КЗпП України, оскільки будь-яких доказів проведення засідання правління в порядку ст. 99 ЦК України апелянтами не надано.
Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно із ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення працівника без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесені рішення про поновлення на роботі орган, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Встановлено, що позивача звільнено з роботи 04 грудня 2020 року.
Періодом для розрахунку середнього заробітку є період з 13 березня 2020 року (дата відсторонення) по 04 грудня 2020 року (дата закінчення контракту).
При визначенні розміру заробітної плати позивача колегія суддів бере до уваги довідку ДП «Агрофонд-Зерно» від 25 травня 2020 року № АФ300000003.
Заробітна плата за січень 2020 року склала 71 000 грн.
Заробітна плата за лютий 2020 року склала 71 000 грн.
Робочі дні у січні 2020 року - 21.
Робочі дні у лютому 2020 року - 20.
Середньоденна заробітна плата складає ((71 000 грн + 71 000 грн) : 41 робочий день) = 3 463 грн 41 коп.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2020 року по 04 грудня 2020 року - 637 267 грн 44 коп.
Доводи апеляційної скарги АТ «Аграрний фонд» про те, що при розрахунку середньої заробітної плати судом взято суми без утримань податку та збору, а в резолютивній частині рішення суд не зазначив про те, що зі стягуваної на користь ОСОБА_1 суми утримуються вказаний податок та збір, колегія суддів відхиляє, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця. Суд, визначаючи середній заробіток працівника за час вимушеного прогулу, попередньо не відраховує з його складу ПДФО, а залишає виконання цього обов'язку роботодавцю, оскільки відповідно до ст. 18 Податкового кодексу України органи суду не належать до складу податкових агентів платника податку.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
Встановлено, що з 06 березня 2020 року по 17 квітня 2020 року ОСОБА_4 перебував на амбулаторному лікуванні.
У випадках відсторонення працівника від роботи з припиненням виплати заробітної заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, оскільки ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі, як повна або часткова компенсація заробітної плати, яку вона втрачає внаслідок захворювання, або інших страхових випадків.
Проте, матеріали справи не містять доказів проведення ОСОБА_5 вказаних виплат за період з 06 березня 2020 року по 17 квітня 2020 року.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги АТ «Аграрний фонд» про те, що судом невірно обрано період нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає необгрунтованими.
Інші доводи апеляційних скарг також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 22 листопада 2022 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Аграрний фонд» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 19 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.В. Кулікова
С.Г. Музичко