КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 13 грудня 2023 рокуапеляційну скаргу з доповненнями прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_5
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6
ВСТАНОВИЛА:
Вказаною ухвалою залишено без задоволення клопотання начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в межах кримінального провадження № 12022100000000301 від 26.05.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч.ч. 1,2 ст. 255 КК України під час обшуку 27.09.2023 року - автомобіль марки «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на автомобіль марки «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , вилучений 27.09.2023 в ході обшуку.
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та невмотивованною, через невідповідність висновків суду, фактичним обставинам провадження, неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор вважає, що вказаний автомобіль здобуто ОСОБА_8 за грошові кошти отриманих від вчинення шахрайських дій, оскільки відповідно реєстраційної картки транспортного засобу автомобіля, його придбано 10 січня 2023 року, тобто у період діяльності злочинної організації.
Крім того, за час діяльності злочинної організації, організатори вживали заходи щодо конспірації своєї злочинної діяльності, а відтак з цією метою ОСОБА_8 оформлено право власності на вказаний автомобіль на номінального власника з числа родичів - ОСОБА_9 .
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 26 травня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12022100000000301, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч.ч. 1, 2 ст. 255 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що на території міста Києва діє організована група, учасники якої протягом 2022-2023 років на веб-платформах з розміщення оголошень про продаж товарів та послуг використовують «фішингові» посилання, за допомогою яких під час здійснення платежів за товари або послуги, доставку товарів, шахрайським шляхом заволодівають грошовими коштами громадян Чеської Республіки та інших країн Європейського Союзу.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення зазначених кримінальних правопорушень можуть бути причетні наступні громадяни України, зокрема: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , користується мобільним телефоном : НОМЕР_4 , користується а/м Toyota Rav4 (2019) д.н.з. НОМЕР_1 .
27 вересня 2023 року в період часу з 12 год. 45 хв. по 13 год. 19 хв., проведено обшук на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року за адресою: м. Київ, вул. Сверстюка, буд. 6-М, автомобіля марки «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_8 та на праві власності належить ОСОБА_9 , та який вилучено.
Постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 27 вересня 2023 року, вказаний автомобіль визнано речовим доказам у кримінальному провадженні.
29 вересня 2023 року начальник відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль Toyota Rav4 (2019) д.н.з. НОМЕР_1 .
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2023 року клопотання прокурора залишено без задоволення, з тих підстав, що прокурором не було долучено до клопотання дані, які би давали достатньо підстав вважати, що таке застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт автомобіля марки «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 є необхідним у вказаному кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.
З наявної в матеріалах провадження постанови слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 27 вересня 2023 року, незрозуміло, яке доказове значення має вказаний автомобіль у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України.
Крім того, слідчий суддя в оскаржуваному рішенні зазначив, що посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на автомобіль марки «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , прокурор не надав жодних об'єктивних даних, які б підтверджували, що зазначене майно, здобуто кримінально-протиправним шляхом, зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 12022100000000301. Таких даних не надано прокурором і в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи зазначене, а також те, що в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що вказане майно набуто кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, то існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів спростовується та свідчить про формальність постанови слідчого про визнання зазначеного майна речовими доказами.
Слідчий суддя надав оцінку усім доказам, які наявні в матеріалах справи та які стосуються предмету кримінального провадження, з чим погоджується колегія суддів.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 752/13364/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11сс/824/7090/2023 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України