КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 759/6146/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/16474/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
суддя-доповідач Слюсар Т.А.
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Роспотнюка Владислава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року про забезпечення позову у складі судді Петренко Н.О.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у якому просив про солідарне стягнення коштів у розмірі 5 883,93 дол. США згідно договору позики від 25 березня 2020 року на суму 4 237 доларів США з яких: 5 431,65 дол. США - основний борг; 452,28 доларів США - 3 % річних та стягнути сплачені витрати на правничу допомогу.
Позов обґрунтовано тим, що 25 березня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав у власність відповідачу грошові кошти у сумі 122 900 грн, що в еквіваленті становить 4 237 доларів США за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на момент укладання договору.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просив суд:
- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на 1/3 частку чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна: 925319280000);
- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3221482000:05:008:0076 (реєстраційний номер нерухомого майна 957984832214); частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 272671980000); 1/8 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 35279930).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності. В іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Роспотнюк В.О. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на передчасність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, просить її скасувати в задоволеній частині та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у поданій заяві про забезпечення позову немає посилань на докази про те, що відповідач ОСОБА_1 має намір продати свою 1/3 частину квартири шляхом розміщення оголошення у мережі інтернет, показання свідків, наявність договору з ріелтором про продаж квартири.
Зазначає, що відсутні реальні ризики, які б могли унеможливити чи ускладнити виконання рішення суду, як того вимагає положення ст. 149 ЦПК України, а відтак відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, що не було взято до уваги судом першої інстанції.
Посилається на те, що заява про забезпечення позову є неспівмірною з заяваленими вимогами та не містить пропозиції заявника щодо зустрічного зобов'язання, а відтак вказана заява є такою, що не відповідає вимогам процесуального закону та не могла бути в законному порядку задоволена судом.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Бабенко Ю.С. в інтересах ОСОБА_2 вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, та просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Вказує, що на момент подачі заяви про забезпечення позову існувала та існує реальна загроза відчуження ОСОБА_1 свого нерухомого майна, як метод уникнення виконання рішення суду про стягнення коштів.
Зазначає, що у разі не накладення арешту на майно відповідачів, останні могли б вчиняти дії, пов'язані з реалізацією цього майна. Усі доводи апелянта зводяться тільки до власних припущень.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе слухати справу за їх відсутності.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_2 та його представника адвоката Бабенка Ю.С., які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду в частині відмови представником відповідача не оскаржується, з огляду на що апеляційним судом не переглядається.
Задовольняючи заяву представника позивача про накладення арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 , районний суд виходив з підстав її доведеності в цій частині.
Між тим, з таким висновком районного суду погодитися неможливо з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення ЄСПЛ «Beles and others v. The Czech Republic», 12/11/2002, § 49).
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц.
Також у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 569/2011/18 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із матеріалів справи вбачається, що спір, який виник між сторонами, стосується солідарного стягнення з відповідачів заборгованості на день подачі заяви на загальну суму 5 883,93 дол. США
Так, у своїй заяві позивач посилається на те, що ОСОБА_1 зокрема належить 1/3 частина чотирикімнатної квартири АДРЕСА_4 .
Як на підставу такого заходу послався на те, що відповідач порушує зобов'язання, взяті у борг кошти не повертає, а сукупну вартість часток нерухомого майна, яке йому належить, визначити складно, а тому просить накласти арешт на майно.
Між тим, районний суд належним чином не врахував викладених обставин і дійшов передчасного висновку про задоволення позову в частині накладення арешту на частку належного ОСОБА_1 , нерухомого майна - з огляд у на наступне.
Так, при розгляді заяв про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, їх співмірність та чи невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист. При цьому суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Проте у справі відсутні докази, які підтверджували б, що накладний арешт на 1/3 частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_4 , що належить відповідачу є співмірним з заявленою сумою боргу, яку просить стягнути позивач у солідарному порядку.
Не доведено позивачем, й того, що саме обраний ним вид забезпечення позову, забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог.
Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи є такими, що знайшли своє підтвердження під час перегляду заяви про забезпечення позову в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду поданої заяви не повно з'ясовані обставини справи, належно не оцінено надані докази, допущено порушення норм процесуального права, тому ухвала суду в частині накладення арешту на майно ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені заяви в цій частині.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Роспотнюка Владислава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року в задоволеній частині заяви ОСОБА_2 про накладення арешту на 1/3 частку квартири АДРЕСА_4 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: