КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№ справи: 359/6322/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8923/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Чирка С.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - Немировської О.В.
суддів - Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
секретар - Ольшевський П.М., Черняк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та
за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2023 року,
встановив:
у січні 2013 року позивач, який є правонаступником ВАТ «Універсал Банк», звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором №102-2008-2143 від 02.07.2008 в сумі 72 540, 46 дол. США, що за курсом НБУ становить 579 815 грн. 90 коп.
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року позов було задоволено.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2020 року заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року скасовано, цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки №102-2008-2143-Р/1 від 02.07.2008 недійсним, посилаючись на те, що вона не підписувала договір.
Відповідач ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2023 року провадження по справі в частині позовних вимог до ОСОБА_4 було закрито.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2023 року позов було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк», заборгованість за кредитним договором №102-2008-2143 від 02.07.2008 в розмірі 72 540,46 доларів США, що еквівалентно 2 652 703,07 грн. В задоволенні вимог в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 3 441 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неукладеним договір поруки №102-2008-2143-Р/1 від 02.07.2008 між ОСОБА_5 та ПАТ «Універсал Банк».
Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про стягнення заборгованості та залишити позов без розгляду відповідно до ст. 44 ЦПК України, стягнути судовий збір з відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, зловживання позивачем своїми процесуальними правами. В частині вирішення позову ОСОБА_5 рішення залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_6 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_5 АТ «Універсал Банк» також не оскаржує, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача - ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого він є, та ОСОБА_2 02.07.2008 було укладено Кредитний договір №102-2008-2143, за умовами якого ОСОБА_2 було надано на споживчі потреби грошові кошти в сумі 64 000 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14,95% на строк до 01.07.2028.
З 26.08.2008 відповідно до п. 5.1 Кредитного договору процентна ставка становила 8, 20 % річних, з 01.12.2010 - 16, 30 %, з 01.05.2011 - 16,22 % річних і з 01.05.2012 - 16, 83 % річних.
Для забезпечення виконання договірних зобов'язань між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_8 було укладено договір поруки №102-2008-2143-Р/1 від 02.07.2008 року. Відповідно до п.1.4 цього договору відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.
Для забезпечення виконання договірних зобов'язань між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №102-2008-2143-Р від 02.07.2008 року. Відповідно до п.1.4 відповідальність поручителя і боржника є солідарною.
Також для забезпечення виконання договірних зобов'язань було укладено договір іпотеки нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на 27.12.2012 заборгованість відповідача по кредиту та несплачених відсотках складає 72 540, 46 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (7,993 за один долар) на дату виконання розрахунку становить 579 815, 90 гривень.
В зв'язку з цим, АТ «Універсал Банк» просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 вказану заборгованість.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2023 року позов було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк», заборгованість за кредитним договором №102-2008-2143 від 02.07.2008 в розмірі 72 540,46 доларів США, що еквівалентно 2 652 703,07 грн. В задоволенні вимог в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 3 441 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №102-2008-2143 від 02.07.2008, за умовами якого ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 64 000 дол. США, з процентною ставкою за користування кредитом 14,75% річних з строком повернення - до 01.08.2028. На забезпечення виконання зобов'язання були укладені договори поруки та договір іпотеки. В подальшому між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено Додаткові угоди про зміну процентної ставки. Оскільки ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, утворилась заборгованість в розмірі 72 540, 46 дол. США, яку суд стягнув з ОСОБА_2 в еквіваленті 2 652 703 грн. 07 коп.
Однак з вказаним висновком суду першої інстанції погодитись в повному обсязі неможливо, оскільки судом не було повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
В ч. 3 статті 367 ЦПК України вказується, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року (справа № 279/11692/15-ц) зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».
Як видно із відеозапису судового засідання, яке відбулось 07.03.2023 при розгляді справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 заявляв про те, що позивачем було звернуто до виконання заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року, реалізовано предмет іпотеки, яким була кв. АДРЕСА_2 та реалізовано належний йому транспортний засіб.
З пояснень ОСОБА_2 та додаткових пояснень, які були надані до суду апеляційної інстанції представником АТ «Універсал Банк», слідує, що з метою забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором від 02.07.2008 між ними було укладено Договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Зарембою О.В. за реєстровим номером 1540. Предметом вказаного договору є однокімнатна квартира загальною площею 22,20 кв.м., жилою площею 12,90 кв.м АДРЕСА_2 . У п. 2.1.1. договору сторонами було погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
На виконання заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року, яким було стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 заборгованість в розмірі 579 815 грн. 90 коп. та судові витрати в розмірі 1 147 грн. банком було отримано виконавчі листи та приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Мілоцьким О.Л. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2. Також було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 на виконання заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2015 року, яким було стягнуто з відповідачів солідарно донараховані відсотки та курсову різницю в сумі 1 495 436, 82 грн., а також судовий збір у сумі 3 654 грн.
Постановою приватного виконавця від 20.11.2018 року виконавчі провадження було об'єднано у зведене НОМЕР_1. Приватним виконавцем було передано заявку до ДТП «СЕТАМ» на реалізацію нерухомого майна. Відповідно до протоколу від 28.10.2019 електронні торги не відбулись і банк виявив намір залишити нереалізоване майно за собою. 26.11.2019 приватним нотаріусом КМНО Апатенко М.А. було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів АТ «Універсал Банк». За рахунок вказаного майна було спрямовано на погашення заборгованості в сумі 480 586 грн. та 3 654 грн. на погашення судових витрат на виконання заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2015 року.
Крім того, в межах вказаного виконавчого провадження було реалізовано належний ОСОБА_2 транспортний засіб та перераховано стягувачу після утримання винагороди приватного виконавця та витрат за проведення виконавчих дій отримані від реалізації кошти в сумі 58 899 грн. 08 коп. Враховуючи погашення заборгованості за рахунок отриманих коштів залишок заборгованості становить 45 131 грн. 82 коп. та 1 147 грн. судових витрат з одного з поручителів.
Отже слід вважати, що кредитор 12.03.2019 та 26.11.2019 прийняв виконання зобов'язання ОСОБА_2 та погодився з визначеною сумою заборгованості за Кредитним договором на підставі рішенням суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року було скасовано заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2015 року та відмовлено у задоволенні вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 про стягнення донарахованих відсотків за період з 28.12.2012 по 12.03.2015 та курсової різниці. Отже підстави для зарахування коштів в сумі 3 654 грн. на погашення заборгованості на виконання скасованого рішення відсутні, а тому слід зарахувати їх на погашення залишку заборгованості.
Як видно з матеріалів справи, при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором в сумі 72 540,46 дол. США, позивач нарахував заборгованість по відсоткам до 28.12.2012. Однак, строк кредитування за договором було змінено банком надісланням вимоги на адресу позичальника та поручителів від 24.07.2012 про дострокову сплату заборгованості. У вимозі було зазначено, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги та банк буде вимушений стягнути вся суму кредиту в примусовому порядку з покладенням витрат, пов'язаних з сплатою судового збору та витратами виконавчого провадження.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року викладено правовий висновок, згідно якого якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Тому нарахування заборгованості по відсоткам в розмірі 4 270, 70 дол. США за період після 25.09.2012 (61-й день після пред'явлення вимоги про дострокове погашення заборгованості), яким було змінено строк кредитування, є безпідставним. Отже слід відняти вказану суму із загальної суми заборгованості, визначеної в заочному рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року.
Із вказаного залишку заборгованості слід також відняти суму судового збору в розмірі 1 147 грн., яка була стягнута з кожного із солідарних боржників, яка була зарахована позивачем в розмір відкоригованої суми, оскільки в задоволенні вимог до ОСОБА_8 було відмовлено, а провадження по справі в частині вимог до ОСОБА_4 закрито.
Таким чином, залишок заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 становить 20 752 грн. 92 коп.
Доводи представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення без розгляду позовної заяви на підставі положень ст. 44 ЦПК України є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
В Анкеті-заяві клієнта на отримання іпотечного кредиту ОСОБА_2 було вказано адресу свого проживання: АДРЕСА_3 . Ця ж адреса була вказана як місце проживання поручителів: ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .
В даному випадку відсутні підстави вважати, що позивач у січні 2013 року подав завідомо безпідставний позов з порушенням правил територіальної підсудності, що могло б свідчити про зловживання ним процесуальними правами.
За положеннями ч. 1 ст. 131 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно частини 13 цієї статті у разі, якщо суд апеляційної інстанцій, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки відповідачем було сплачено при подачі апеляційної скарги судовий збір, слід стягнути на його користь частину сплаченого судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2023 року змінити та визначити розмір заборгованості в сумі 20 752 (двадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 92 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 5 075 грн. 45 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2023 року.
Головуючий
Судді