КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/10242/2023
справа №359/12717/21
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Чирки С.С.,
у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , треті особи: Київське квартирно-експлуатаційне управління, Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України, Міністерство оборони України про визнання особи такою, що втратила право користування службовим житлом, -
встановив:
У грудні 2021 року до суду звернулась військова частина НОМЕР_1 з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування службовим (штатно-посадовим) житлом.
Позовні вимоги мотивує тим, що 31 січня 2019 року Міністерством оборони України видано наказ №40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України».
01 лютого 2019 року на підставі цього наказу начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України затверджено Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.
На виконання вищевказаного порядку, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №455 від 25 жовтня 2019 року службове (штатно-посадове) житло закріплене за відповідними посадами у в/ч НОМЕР_1 .
08 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому просив надати йому службове (штатно-посадове) житло у м. Бориспіль у складі сім'ї з однієї особи.
08 листопада 2019 року на підставі Договору №19/47 ОСОБА_1 надано в користування службове (штатно-посадове) житло на строк проходження ним військової служби на посаді помічника командира корабля авіаційного загону транспортної авіаційної ескадрильї (Блакитна стежа) військової частини НОМЕР_1 . Надано для тимчасового проживання житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі укладеного договору відповідач заселився у зазначене житлове приміщення.
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 559 від 16 вересня 2021 року відповідача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 вересня 2021 року № 205 відповідача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення та видано належні атестати.
У вересні 2021 року військовою частиною НОМЕР_1 відповідачу вручено лист попередження з проханням у строк до 16 жовтня 2021 року звільнити займане ним службове (штатно-посадове) житло за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте службове (штатно-посадове) житло у передбачений Договором № 19/47 строк відповідач не звільнив.
Мотивуючи наведеним, просить суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування службовим (штатно-посадовим) житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити службове (штатно-посадове) житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2023 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , таким, що втратив право користування службовим (штатно-посадовим) житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити службове (штатно-посадове) житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 4540,00 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що військова частина НОМЕР_1 є неналежним позивачем у цій справі, оскільки власником службового (штатно-посадового) житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є Міністерство оборони України.
Вказує, що матеріали справи не містять належного доказу в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на підтвердження того, що спірна квартира закріплена на праві оперативного управління за позивачем.
Вказує, що відсутні підстави, передбачені статтею 116 ЖК України, для визнання відповідачем таким, що втратив право на користування жилим приміщенням та зобов'язання звільнити житлове приміщення.
Зазначає, що згідно статей 124, 125 ЖК України відповідача не може бути виселено, оскільки вислуга років відповідача становить більше 10 років.
Посилається на помилковість застосування судом першої інстанції правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові №154/1331/20-ц, оскільки предметом розгляду в цій справі не є отримання квартири для постійного проживання.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що наказ Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року №40 "Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України" діє на теперішній час.
Посилається на неврахування судом першої інстанції принципу пропорційності, що є підставою для висновку про порушення відносно відповідача статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Бориспільського районного суду Київської області від 05 квітня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
21 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Київського квартирно-експлуатаційного управління на апеляційну скаргу.
Вказує, що погоджується із рішенням суду першої інстанції, уважає його обґрунтованим та вмотивованим.
Зазначає, що житлове приміщення надане відповідачу для тимчасового проживання на підставі договору №19/47 від 08 листопада 2019 року. Відповідач був вселений в штатно-посадове житло на підставі Договору, а не спеціального ордеру, передбаченого нормами 122 ЖК України. Відтак правовідносини, що виникли між сторонами, є договірними.
Звертає увагу, що пунктом 3.12 договору визначено, що у разі переведення на іншу посаду або звільнення з військової служби відповідач зобов'язаний у місячний термін звільнити займане житлове приміщення разом із членами сім'ї.
Окрім цього, згідно підписаного відповідачем рапорту зазначено обов'язок звільнення службового (штатно-посадового) житла у місячний строк разом із членами сім'ї у разі переміщення на іншу посаду або звільнення з військової служби.
Відтак, відповідач незаконно займає спірне житло та обмежує права на заселення військовослужбовців, яким у зв'язку із службовим становищем передбачено надання житла.
Вказує, що процедура надання та вселення військовослужбовців та членів їх сімей у службове житлове приміщення регулюється нормами Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №380 від 31 липня 2018 року.
Однак, процедура отримання службового (штатно-посадового) житла відрізняється від встановленої Інструкцією №380. Скаржнику не надавався ордер на заселення до спірного житлового приміщення, а правовідносини, що виникли між сторонами є договірними. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про неправильне застосування статей 116 та 125 ЖК України.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
25 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на апеляційну скаргу.
Вказує, що відповідач вселений в штатно-посадове житло на підставі Договору №19/47 (а не спеціального ордеру, який передбачений нормами статті 122 ЖК України), оскільки для вселення до штатно-посадового житла видання ордеру діючим на той час законодавством не передбачено. Ураховуючи вказане, спір виник із договірних відносин та підлягає вирішенню відповідно до положень укладеного договору та норм зобов'язального права.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
14 вересня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Міністерства оборони України на апеляційну скаргу.
Вказує, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюється у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно пункту 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1282, вилучення військового майна з оперативного управління військових частин - прийняття Міноборони рішення про вилучення майна з оперативного управління військових з метою безоплатної передачі його до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.
Саме військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, що підтверджено, зокрема, в постанові Великої Падати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15.
Вказує, що військова частина використовує квартиру АДРЕСА_3 на праві оперативного управління, відтак доводи апеляційної скарги про неналежність позивача не відповідають обставинам справи.
Вказує, що умовами договору, як і рапорту, поданого відповідачем на ім'я командира військової частини чітко регламентовано підстави, у разі настання яких відповідач зобов'язується у місячний термін звільнити займане приміщення, до яких, зокрема, віднесено і звільнення відповідача з військової служби.
Мотивуючи наведеним, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 , а також представники третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзивах.
Відповідач двічі в судове засідання не з'явився, направляючи клопотання про відкладення розгляду справи. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що спірне житло відповідачу надано у тимчасове користування на договірних засадах у зв'язку з проведенням експерименту із забезпечення житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України. Суд зазначив, що оскільки відповідач звільнений з військової служби у запас 16 вересня 2021 року, відтак на підставі пункту 3.12 Договору №19/47 від 08 листопада 2019 року він зобов'язаний звільнити вищенаведене приміщення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Установлено, що 31 січня 2019 року Міністром оборони України видано наказ № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України». У відповідності до цього наказу начальнику Головного КЕУ Збройних Сил України наказано розробити та затвердити порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України (а.с. 20).
01 лютого 2019 року начальником Головного КЕУ Збройних Сил України затверджено Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, яким установлено, що до службового (штатно-посадового) житла можуть бути віднесені житлові приміщення, які вже мають статус службових, житлові приміщення в об'єктах нового будівництва, реконструкції, придбані, набуті в порядку, передбаченому законодавством, на які зареєстровано право власності за Міністерством оборони України. Житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків) за поданням Головного КЕУ Збройних Сил України. Приймання-передача службового (штатно-посадового) житла на баланс квартирно-експлуатаційного органу та закріплення його за військовою частиною на праві оперативного управління проводиться на підставі наказу Міністерства оборони України та, в подальшому, на підставі акту приймання-передачі основних засобів (а.с. 21-25).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №455 від 25 жовтня 2019 року закріплено службове (штатно-посадове) житло для військової частини НОМЕР_1 (98 квартир) за посадами згідно додатку №1 до наказу (а.с. 26-30).
Відповідач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується даними довідки №350/133/49/1053пс від 03 жовтня 2019 року та витягом з особової справи старшого лейтенанта ОСОБА_1 (а.с. 14, 16).
Наказом т.в.о. Міністра оборони України №385 від 16 липня 2019 року закріплено на праві оперативного управління за Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ, ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовими навчальними закладами, військовими частинами нерухоме військове майно, визначене у додатках 1-27. Згідно додатку №1 до вказаного наказу за військовою частиною НОМЕР_1 на праві оперативного управління закріплено квартиру АДРЕСА_3 (а.с.32-38).
08 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про надання штатно-посадового житла у м. Бориспіль. У рапорті відповідач зобов'язався звільнити службове (штатно-посадове) житло у місячний строк разом з членами сім'ї у разі: переміщення відповідача на іншу посаду або звільнення з військової служби; отримання відповідачем житлового приміщення для постійного проживання або службового житла, або компенсації за належне для отримання житлове приміщення; виявлення використання житлового приміщення не за призначенням, руйнування та зміни його конструкції, перепланування і переобладнання житлового приміщення, приміщення будинку, інженерних систем будинку, здійснення прибудови до будинку в якому розміщене житлове приміщення; не вчинення відповідачем протягом трьох місяців дій, спрямованих на відшкодування балансоутримувачу житлового приміщення витрат на оплату житлово-комунальних послуг; встановлення факту надання відповідачем недостовірної інформації щодо відсутності у відповідача службового житла, отриманого за попередніми місцями служби (а.с. 6).
08 листопада 2019 року між військовою частиною НОМЕР_1 та ОСОБА_1 укладено договір надання в тимчасове користування військовослужбовцю ЗСУ службового (штатно-посадового) житла до призначення посадової особи, за якою воно закріплено та яка має право на забезпечення службовим (штатно-посадовим) житлом №19147 (а.с. 17-20).
Відповідно до пункту 1.1 укладеного договору управитель надав користувачу в тимчасове користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 3.12 укладеного договору користувач зобов'язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом з членами сім'ї у разі: порушення умов пунктів 3.1, 3.4, 3.11 договору або встановлення факту надання ним недостовірної інформації щодо відсутності у нього службового житла, отриманого за попередніми місцями служби (при цьому Управитель має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання зобов'язань, а договір уважається розірваним); отримання житлового приміщення для постійного проживання або службового житла або компенсації за належне для отримання житлове приміщення або переведення на іншу посаду або звільнення з військової служби (при цьому дія договору припиняється у зв'язку із закінченням строку на який було укладено); у разі призначення посадової особи, за якою житлове приміщення закріплено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 жовтня 2019 року №455 та подала рапорт про надання службового (штатно-посадового житла).
Відповідно до даних витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №205 від 26 вересня 2021 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 16 вересня 2021 року №559 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". З 26 вересня 2021 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У вересні 2021 року військовою частиною НОМЕР_1 вручено ОСОБА_1 попередження з проханням у строк до 16 жовтня 2021 року звільнити займане ним службове (штатно-посадове) житло за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.47).
Розділом 3 Порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України визначено, що до службового (штатно-посадового) житла можуть бути віднесені житлові приміщення, які вже мають статус службових, житлові приміщення в об'єктах нового будівництва, реконструкції, придбані, набуті в порядку, передбаченому законодавством, на які зареєстровано право власності за Міністерством оборони України.
Житлові приміщення включаються до службового (штатно-посадового) житла рішенням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків) за поданням Головного КЕУ Збройних Сил України.
Приймання-передача службового (штатно-посадового) житла на баланс квартирно-експлуатаційного органу та закріплення його за військовою частиною на праві оперативного управління проводиться на підставі наказу Міністерства оборони України та, в подальшому, на підставі акту приймання-передачі основних засобів.
Після затвердження акта приймання (передачі) службового (штатно-посадового) житла військовій частині для утримання та експлуатації командир військової частини видає наказ про закріплення відповідних житлових приміщень за посадами.
Розділом 5 Порядку встановлено, що наказ командира військової частини про закріплення службового (штатно-посадового) житла за відповідними посадами та рапорт військовослужбовця є підставою для укладення договору про надання в користування такого житла.
Зазначений договір не надає військовослужбовцю та (або) членам його сім'ї право зареєструвати місце проживання за адресою відповідного житлового приміщення, а також не є підставою для реєстрації речових прав на житлове приміщення.
Військовослужбовці, які забезпечуються службовим (штатно-посадовим) житлом та члени їх сімей реєструються за юридичною адресою військової частини.
Військова частина вживає заходи для звільнення користувачем та членами його сім'ї службового (штатно-посадового) житла, зокрема, у разі переміщення його на іншу посаду або звільнення з військової служби.
Судом першої інстанції правильно установлено, що штатно-посадове (службове) житло, яким є спірна квартира, було надано відповідачу у тимчасове користування на договірних умовах на підставі договору від 8 листопада 2019 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України». Вказаний експеримент триває і на цей час він не визнаний таким, що суперечить законодавству України. При цьому укладений між військовою частиною та відповідач договір від 8 листопада 2019 року передбачає, що у разі звільнення з військової служби користувач зобов'язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім'ї, укладення цього договору не створює для користувача та членів його сім'ї будь-яких інших прав на отримане у користування житлове приміщення, крім права тимчасового користування.
За статтями 627, 629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отримуючи у користування спірне жиле приміщення на підставі вказаного вище договору, відповідач зобов'язався звільнити у місячний строк житлове приміщення у разі переведення на іншу посаду або звільнення з військової служби.
Зі змісту рапорту ОСОБА_1 від 08 листопада 2019 року про надання йому службового (штатно-посадового) житла убачається, що відповідач до оформлення договору був обізнаний про наявність у нього обов'язку звільнити житлове приміщення у разі переведення на іншу посаду або його звільнення з військової служби. Такі ж обов'язки передбачені договором №19147.
Положення Порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, які регулюють спірні відносини не містять будь-яких виключень з обов'язку користувача звільнити житлове приміщення у разі переведення на іншу посаду або звільнення з військової служби.
Отже, враховуючи статус спірного житлового приміщення, яке, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року №340 та Порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого 01 лютого 2019 року начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, закріплюється за конкретною посадою військовослужбовців Збройних Сил України та надається у користування військовослужбовцю тимчасово, лише на період зайняття посади, за якою закріплено це житло, доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом того, що відповідач має вислугу у ЗСУ більше 10 років висновків суду не спростовують, оскільки вказані обставини не створюють підстав для продовження користування службовим (штатно-посадовим) житлом у разі переведення військовослужбовця на іншу посаду або звільнення з військової служби.
Доводи скаржника про те, що відсутні докази закріплення спірної квартири за позивачем на праві оперативного управління відхиляються апеляційним судом, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Зокрема, матеріали справи містять наказ т.в.о. Міністра оборони України №385 від 16 липня 2019 року , згідно якого закріплено на праві оперативного управління за Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ, ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовими навчальними закладами, військовими частинами нерухоме військове майно, визначене у додатках 1-27. Згідно додатку №1 до вказаного наказу за військовою частиною НОМЕР_1 на праві оперативного управління закріплено квартиру АДРЕСА_3 .
Посилання скаржника на положення статей 124, 125 ЖК України апеляційний суд уважає помилковим, оскільки до правовідносин сторін ці правові норми не застосовуються.
Доводи апеляційної скарги щодо нездійснення судом першої інстанції оцінки вимог до відповідача в контексті пропорційності такого заходу, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється "згідно із законом", не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, - чи не розглядається як "необхідне в демократичному суспільстві".
Формулювання "згідно із законом" не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України",§ 43).
Оскільки спірне штатно-посадове житло надано відповідачу в тимчасове користування, згідно умов укладеного між сторонами договору відповідач зобов'язався повернути це житло при настанні певних умов, відтак звільнення особою штатно-посадового житла після звільнення з військової служби переслідує легітимну мету у розумінні статті 8 Конвенції, зокрема захист інтересів інших військовослужбовців, які потребують житло у зв'язку зі службою .
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 19 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова