Справа № 752/16454/23
Провадження № 1-кс/752/6395/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року у слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на незаконне затримання,
ВСТАНОВИВ:
14.08.2023 до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла зазначена скарга адвоката ОСОБА_3 , подана в інтересах ОСОБА_4 , на незаконне затримання ОСОБА_4 . Мотивуючи подану скаргу на незаконне затримання адвокат вказав, що слідчим порушено вимоги ст. 42 КПК України, а саме відсутність повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Також адвокат у скарзі послався на те, що незаконне затримання здійснено в порушення вимог ч.1 ст. 208 КПК України. На час затримання ОСОБА_4 правових підстав, передбачених ч.1 ст. 208 КПК України, не існувало, оскільки на момент його затримання не існувало кримінального правопорушення, що виключає «щойність його вчинення», очевидці, в тому числі і потерпілий не вказували на незаконно затриманого, відсутні жодні очевидні ознаки на тілі, одязі чи місці події. Затримання ОСОБА_4 було здійснено у незаконний спосіб, без ухвали суду, що свідчить про незаконність дій слідчого. Посилаючись на положення п. 6 ч. 3 ст. 42, ст. 206, 208 КПК України, адвокат просив визнати затримання ОСОБА_4 10.08.2023 за протоколом затримання складеним слідчим СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 незаконним і негайно звільнити його з-під варти.
28.08.2023 та 28.11.2023 адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , подав доповнення до скарги у яких послався на таке. Слідчими та прокурорами порушено вимоги закону, через що незаконно розпочато досудове розслідування, був незаконно затриманий ОСОБА_4 та складено протокол його затримання, незаконно застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, подано клопотання про арешт майна, яке незаконно вилучено. При затриманні процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснено неналежними суб'єктами - прокурорами військової прокуратури. При затриманні у слідчого були відсутні належні повноваження для вчинення таких дій, оскільки останній під час здійснення слідчих дій не пред'явив на вимогу захисту службове посвідчення через його відсутність. В протоколі затримання відсутні відомості про кримінальне правопорушення, що слугувало підставою для затримання, що свідчить про порушення слідчим та прокурором вимог ст. 42 КПК України. Після затримання ОСОБА_4 відносно нього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Однак пізніше, сторона обвинувачення сама визнала незаконність інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 368 КК України, про що свідчить те, що в подальшому слідчим було здійснено перекваліфікацію інкримінованого правопорушення на ч.2 ст. 369-2 КК України. На підставі зазначеного, посилаючись на положення ст. 42, 206, 208 КПК України, адвокат просив визнати затримання ОСОБА_4 10.08.2023 за протоколом затримання, складеним слідчим СУ ГУ НП у м.Києві ОСОБА_5 , незаконним.
Розгляд скарги неодноразово відкладався у зв'язку із неявкою в судове засідання учасників кримінального провадження, розглядом заяв адвокатів, які діють в інтересах ОСОБА_4 , про відвід слідчого судді.
20.12.2023 у судове засідання ОСОБА_4 та його захисники вчергове не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином.
Від адвоката ОСОБА_6 надійшла заява про відкладення розгляду справи, в зв'язку із зайнятістю в іншій справі.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження викладених обставин адвокатом ОСОБА_6 надано не було.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином.
22.08.2023 від старшого прокурора у кримінальному провадженні №42023113330000041 від 01.08.2023 - прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 надійшли письмові заперечення на скаргу у яких прокурор послався на таке. Слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023113330000041 від 01.08.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , діючи за усними вказівками невстановлених осіб, які постійно обіймають посади в одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Закарпатської області, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків (функцій), та відповідно до п.1 примітки до ст. 364, ч.3 ст. 18 КК України, являються службовими особами, вчинив неправомірні дії, які полягають у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії, з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб. 10.08.2023 о 13 год. 30 хв. ОСОБА_4 , діючи умисно як пособник до реалізації злочинного плану щодо скоєння кримінальних правопорушень, за попередньою змовою групою невстановленими досудовим розслідуванням особами, зокрема для одержання неправомірної вигоди для службових осіб одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Закарпатської області, перебуваючи у приміщенні робочого кабінету приватної клініки «Медичний центр» за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 2, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, одержав від ОСОБА_8 , який діяв під контролем правоохоронних органів, грошові кошти в сумі 5 тис. доларів США, як неправомірну вигоду за отримання документів, що підтверджують непридатність до військової служби, надають право на отримання інвалідності та можливість виїзду за кордон, з метою уникнення призову під час мобілізації. Після чого, о 13 год. 34 хв., 10.08.2023 протиправна діяльність ОСОБА_4 припинена правоохоронними органами, а предмет неправомірної вигоди у розмірі 5 тис. дол. США вилучено. 10.08.2023 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 11.08.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 368 КК України. Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.08.2023 відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, з можливістю внесення застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозру у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами. Слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірено обставини законності його затримання, а також наявності обґрунтованої підозри. На підставі зазначеного прокурор просив відмовити у задоволенні скарги.
22.11.2023 від прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 надійшло клопотання про розгляд скарги без його участі у якому прокурор зазначив, що заперечує проти скарги. У клопотанні прокурор також зазначив, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42023113330000041 скеровано до Солом'янського районного суду м. Києва.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Слідчий суддя при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
КПК України не містить загального положення про заборону зловживання процесуальними правами.
Заборона зловживання процесуальними правами не потребує закріплення у нормах КПК України, оскільки вона є загальноправовим (конституційним) принципом і поширюється на всі галузі права.
Враховуючи неодноразову неявку в судове засідання учасників кримінального провадження, з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, слідчим суддею визнано можливим її розгляд у відсутність ОСОБА_4 , його захисників та прокурора, при цьому слідчим суддею враховано положення ст. 26, 306 КПК України.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження, які долучені учасниками кримінального провадження до скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить наступного висновку.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Положеннями ст. 3, 8 Конституції України встановлено засади верховенства права. Так, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 29 Конституції України кожній людині гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Відповідно до пп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і, зокрема, в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно ч. 1, 2 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом. Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Відповідно до ч.1 ст.208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч.5 ст.208 КПК України, про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов'язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім'я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
Своєчасне і точне фіксування затримання є важливою гарантією забезпечення права на свободу, гарантованого статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відсутність протоколу затримання або неточні відомості, внесені у такий протокол, є порушенням права на свободу, оскільки своєчасне і точне фіксування затримання є важливою гарантією від порушення інших прав особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 208, п.6 ч.3 ст. 42 КПК України підозрюваний, затриманий має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
За вимогами ч. 5 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
При цьому положення ст. 206 КПК України не передбачають розгляду питань законності затримання особи, а передбачають розгляд питання незаконності утримання без наявності відповідного судового рішення.
Відповідно до ст. 211 КПК України строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, у разі введення воєнного стану, наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду або постанови керівника органу прокуратури затримати таку особу.
Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду чи постанови керівника органу прокуратури під час дії воєнного стану не може перевищувати двохсот шістнадцяти годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.
Затримана без ухвали слідчого судді, суду чи постанови керівника органу прокуратури особа під час дії воєнного стану не пізніше двохсот шістнадцяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду чи керівника органу прокуратури для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42023113330000041 від 01.08.2023. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
10.08.2023 о 13 год.35 хв. за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго (колишня назва вул. Народного Ополчення), 2, слідчим СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 , в порядку ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_4 , про що складено протокол затримання. Згідно протоколу затримання, підставою для затримання ОСОБА_4 є: особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
11.08.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 368 КК України, що підтверджується копією повідомлення про підозру.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.08.2023 у справі №752/16454/23, провадження №1-кс/752/6362/23, відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з можливістю внесення застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що підтверджується копією судового рішення.
Водночас, слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірено обставини законності його затримання, а також наявності обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що повноваження слідчого судді у розумінні ст. 206 КПК України зводяться до зобов'язання звільнити особу з під варти за наявності передбачених законом підстав, питання щодо незаконного затримання ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні є вирішеним.
Згідно письмової заяви прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 від 22.11.2023 вбачається, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42023113330000041 скеровано до Солом'янського районного суду м. Києва.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Таким чином, слідчий суддя - це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні у кримінальній справі, до компетенції якого належить прийняття рішення про застосування заходів кримінального процесуального примусу, проведення слідчих та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого і прокурора.
Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження у справі на досудових стадіях. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінально-процесуальної функції, яка полягає у забезпеченні законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні у кримінальній справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить переконання про відсутність підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. 206, 207-211, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на незаконне затримання, залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1