Справа № 752/21542/23
Провадження № 2/752/7382/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Машкевич К.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємста «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про визнання договору неукладеним та визнання права, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом і просить:
-визнати неукладеним договір відповідача зі споживачами, який опубліковано у газеті Київської міської ради «Хрещатик» №99 (4695) від 14 липня 2015 року;
-визнати відсутніми обов'язки позивача за договором відовідача зі споживачами, який опубліковано у газеті Київської міської ради «Хрещатик» №99 (4695) від 14 липня 2015 року.
Ухвалою від 23 жовтня 2023 позовну заяву залишено без руху надано строк для усунення недоліків.
10 листопада 2023 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про уточнення причин залишення позовної заяви без руху. В обґрунтування клопотання посилається, що він звертається з позовом підставі Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Та зазначив, що згідно ч.7 ст.43 ЦПК України, учасник справи звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд.
Ухвалою від 17 листопада 2023 позовну заяву залишено без руху надано строк для усунення недоліків.
Недоліки позовної заяви, які необхідно було усунути позивачу для вирішення питання про прийняття справи до провадження суду та відкриття провадження в ній, були чітко та зрозуміло викладені в ухвалі.
Станом на 20 грудня 2023 року позивачем не виконано вимоги ухвали від 17 листопада 2023 року.
Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду із позовом через систему «Електронний суд» саме в електронній формі, йому необхідно було надати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно ч.7 ст.43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Отже, з огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху, не було виконаним стороною позивача, а також приймаючи до уваги те, що повернення позовної заяви, відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаною позовною заявою, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
За таких обставин заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємста «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про визнання договору неукладеним та визнання права - вважати неподаною та повернути позивачу.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя