Справа № 522/18680/23
Провадження № 2/522/6715/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року м.Одеса
Приморський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Суворової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач 21.09.2023 року звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за яким позивач просить стягнути із відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором №500835215 від 10.07.2020 року у розмірі 98 926,43 грн. та витрати по сплаті судових витрат у розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою суду від 26.09.2023 року позовну заяву АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі .
У судові засідання 22.11.2023 року та 15.12.2023 року сторони не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час і місце судового засідання були своєчасно повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток. Представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Суд вбачає, що станом на 15.12.2023 року відповідач сповіщався про розгляд справи, проте відзиву на позов не подав. На адресу суду повернувся поштовий конверт із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.39).
В даній справі відповідач повідомлявся про відкриття провадження, однак вказаний строк відзив на позовну заяву суду не надав суду відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно рішення від 12.08.2022 року, було прийнято рішення загальними зборами акціонерів Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» затвердженого про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб - 30.11.2022 року.
З огляду на вище викладене, Акціонерне Товариство «СЕНС БАНК» є новим найменуванням позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк».
Згідно ч. 1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 10.07.2020 року Акціонерне товариство «Альфа Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду про надання споживчого кредиту №500835215, відповідно до якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 78 899,84 грн. із процентною ставкою 43%, умови якого кредитор виконав, надавши кошти позичальнику (а.с.4-5).
Згідно оферти на укладання угоди про надання кредиту №500835215 ОСОБА_1 отримав «Кредит готівкою» у сумі 78 899,84 грн. із процентною ставкою 43%, з датою повернення 13.07.2020 року, тобто на 60 міс.(а.с.4).
Факт отримання відповідачем від банку грошових коштів у розмірі 78 899,84 грн підтверджується меморіальним ордером №3536758 від 13.07.2020 року (а.с.9).
Відповідач умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконував і згідно з наданим банком розрахунком та випискою з особового рахунку поточна заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 28.02.2023 року становить 98 926,43 грн., яка складається з:
-заборгованість за кредитом - 68 215,44 грн.;
-заборгованість по відсоткам - 30 710,99 грн.
Розглядаючи вказану справу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «СЕНС БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
На а.с.8 міститься розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед Банком, в якому загальна заборгованість станом на 28.02.2023 року згідно кредитного договору №500835215 від 10.07.2020 року складає 98 926,43 грн.
У силу ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ «СЕНС БАНК» 2684,00 грн. сплаченого позивачем судового збору (а.с.3).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 526, 530, 549-551, 633 634, 638, 1048-1050,1054-1056 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ: 23494714, адреса: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором №500835215 від 10.07.2020 року у розмірі 98 926,43 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ: 23494714, адреса: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100) судовий збір у розмірі 2684,00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 15.12.2023 року.
Суддя О.В.Суворова