Справа № 522/18600/23
Провадження № 2/522/6708/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Суворової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Довгань Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СВІТАНОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся 21.09.2023 року до суду із позовом до ОСОБА_1 , по якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території та надані житлово-комунальні послуги у розмірі 90 791,84 гривень за період з 01.06.2019 року по 31.03.2023 року , а також судові витрати у виді судового збору та правової допомоги у розмірі 5000 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 162,5 кв.м. Балансоутримувачем вищевказаного будинку є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СВІТАНОК", 25.07.2002 року зареєстровано та включено до Єдиного державного реєстру, здійснює свою діяльність на підставі Статуту. Всі власники приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 сплачують за обслуговування будинку та прибудинкової території внески на рахунок ОСББ «Світанок». Однак, в порушення діючого законодавства, відповідач не виконував своїх зобов'язань по своєчасному внесенню плати за надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території ОСББ «Світанок» та надані житлово-комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість з 01.06.2019 року по 31.03.2023 року, тому станом на 31.03.2023 року складає 90 791,84 грн. У зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 27.09.2023 року провадження у справі відкрито в спрощеному позовному порядку.
В судові засідання представник позивача не з'явився, проте від нього надходило до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. В клопотанні представник позивача зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач до судових засідань 22.11.2023 року та 15.12.2023 року не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином у встановленому порядку. На адресу суду повернувся поштовий конверт із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.40). Відзив суду не надавав.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч.8 ст.178 ЦПК України).
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 15.12.2023 року.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, згідно протоколу №1 установчих зборів власників квартир і нежитлових приміщень будинку, що розташований за адресою: будинок АДРЕСА_2 від 20 травня 2002 року було прийнято рішення про створення ОСББ «Світанок» за адресою: багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 (а.с.25-26).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №332972478 від 21.05.2023 року, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 162,5 кв.м. (а.с.33-34).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ОСББ «Світанок» як управителем нерухомого майна, розташованого за адресою: квартира АДРЕСА_1 за період 01.06.2019 року по 31.03.2023 року, тому станом на 31.03.2023 року складає 90 791,84 грн.:
- заборгованості за 2019 рік у розмірі 20 793,48 гривні;
- заборгованості за 2020 рік у розмірі 31 106,91 гривень;
- заборгованості за 2021 рік у розмірі 7802,43 гривень;
- заборгованості за 2022 рік у розмірі 25 575,29 гривень;
- заборгованості за 2023 рік у розмірі 5513,73 гривня (а.с.8-10).
Згідно статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
У ч.1 ст.4 Закону вказано, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Відповідно до ст.3 Закону, діяльність об'єднань і асоціацій регулюється цим Законом, Цивільним, Житловим та Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та статутом об'єднання, асоціації.
Згідно ч.1 розділу 2 Статуту ОСББ «СВІТАНОК», метою створення ОСББ є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання коштів для сплати всіх платежів передбачених законодавством та цим статутом (а.с.22-24).
У ч.2 розділу 2 Статуту вказано, що завданнями ОСББ є, зокрема: належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння в отриманні власниками житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, забезпечення виконання співвласниками будинку своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання .
Згідно п.2.17 розділу 5 Статуту, співвласник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати належні йому внески та платежі, в тому числі як споживач.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
У ч.1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
На підставі наданих суду доказів, було встановлено, що ОСББ «Світанок» надає послуги з управління багатоквартирним будинком з 25.07.2002 року за адресою: будинок АДРЕСА_2 , де, зокрема, розташоване нерухоме майно ОСОБА_1 , тоді як останній належним чином не виконує свої обов'язки, які є похідними від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном, шляхом невнесення плати за утримання багатоквартирного будинку.
Доказів зворотного суду не було надано.
Щодо позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Зі статті 257 ЦК України вбачається, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.3 ст.267 ЦПК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У відповідності до Постанови КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 761/32712/17, тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.
Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.
Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
Оскільки, будь-яких заяв або клопотань від позивача не надходило, суд позбавлений права застосувати позовну давність, а тому, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
За нормами ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
На виконання вимог ст. 81 ЦПК України стороною позивача до суду надано докази, що ОСББ «СВІТАНОК» звернувся за правовою допомогою.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2023 року по справі №686/31892/19 провадження N 61-4683св23, колегія суддів КЦС нагадала критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до суті позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката. У описі виконаних робіт пов'язаних із підготовкою та розглядом цивільної справи, наданих позивачу послуг зазначено суть виконаної роботи адвоката та кількість витрачених ним годин на її здійснення.
Разом з тим, проаналізувавши надані докази, та керуючись критеріями, визначеними ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000 грн.
Щодо судового збору суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно платіжного доручення від 21 червня 2023 року №888, ОСББ «Світанок» сплатило в якості судового збору 2684,00 гривень (а.с.20).
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2684,00гривень.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 530, 612, 625, 628, 638ЦК України, ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СВІТАНОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СВІТАНОК" (код ЄДРПОУ: 26248602, адреса: м.Одеса, вул.Тіниста, буд.15) заборгованість за надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території та надані житлово-комунальні послуги в розмірі 90 791,84 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СВІТАНОК" (код ЄДРПОУ: 26248602, адреса: м.Одеса, вул.Тіниста, буд.15) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СВІТАНОК" (код ЄДРПОУ: 26248602, адреса: м.Одеса, вул.Тіниста, буд.15) суму сплаченого судового збору у розмірі 2684 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 15.12.2023 року.
Суддя О.В.Суворова