ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/1134/23 Номер провадження 22-ц/814/4067/23Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2023 року, ухвалене суддею Бугрієм В.М., повний текст складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на час навчання, -
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього аліментів на її користь на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, щомісяця, з дня пред'явлення позову і до закінчення донькою навчання, але не більше як досягнення нею 23 років.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 липня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Полтавським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського обласного управління юстиції, актовий запис №521. 23 серпня 2010 року шлюб з відповідачем розірвано за рішенням Октябрського районного суду м. Полтава. Від спільного шлюбу мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наданий час навчається на 3-у курсі денного відділення у відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж управління економіки і права Полтавського державного аграрного університету» спеціальність 081 Право (освітньо - професійна програма Правознавство). Навчається за кошти фізичних осіб, стипендію не отримує. Вартість навчання згідно з умовами договору про надання освітніх послуг складає 13 860 гривень на рік. 28 квітня 2017 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_4 , який проживає з позивачем та її донькою. Від спільного шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також проживає з позивачем. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні. Вона не в змозі самостійно утримувати доньку, оскільки не працює через військовий стан в Україні. Інших видів доходу не має. Перебуває на утриманні чоловіка ОСОБА_4 . У зв'язку з цим вони опинилися у скрутному матеріальному становищі. Донька потребує матеріальної допомоги. Відповідач ОСОБА_1 матеріальної допомоги на утримання доньки ОСОБА_3 не надає.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на час навчання - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісяця з дня пред'явлення позову і до закінчення донькою навчання, але не більше як досягнення нею 23 років.
Визначено стягнення аліментів проводити з 08 лютого 2023 року.
Рішення суду у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у липні 2017 року він уклав шлюб з ОСОБА_7 . Від даного шлюбу мають двох неповнолітніх синів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його дружина ОСОБА_7 у зв'язку із доглядом за молодшим сином не працює і доходу не має. При цьому, на підставі виконавчих листів з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання двох неповнолітніх синів у розмірі 1/3 частини всіх видав заробітку, а також на утримання ОСОБА_7 у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів, тобто загальний розмір відрахувань складає 1/2 частині його заробітку. Після рішення суду про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_10 на період її навчання з нього фактично стягується 75% всіх видів заробітку, що суперечить вимогам Закону. Крім того зазначає, що обов'язковою умовою присудження судом аліментів на утримання повнолітньої дочки, є встановлення судом обставин, що свідчать про те, що він може надавати матеріальну допомогу. Вважає, що суд першої інстанції не встановив, чи може він надавати матеріальну допомогу повнолітній ОСОБА_11 , що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 (а.с. 9).
На даний час ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання на ІІІ-у курсі денного відділення у відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж управління економіки і права Полтавського державного аграрного університету» спеціальність 081 Право (освітньо - професійна програма Правознавство), з терміном навчання до 30 червня 2024 року (а.с. 19).
За результатами розгляду справи по суті пред'явлених позовних вимог, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 навчається за денною формою навчання, що унеможливлює її трудову діяльність поза часом навчання. Відомості про наявність у неї інших джерел доходів відсутні, таким чином, ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчання.
Підстав, які б визначали неможливість надання відповідачем допомоги на утримання доньки, що продовжує навчання, в ході судового розгляду не встановлено.
З урахуванням викладеного, виходячи з рівності обов'язку обох батьків по утриманню їх дітей, оскільки ОСОБА_3 мешкає разом із позивачем, що свідчить про те, що позивач забезпечує дитину місцем мешкання, харчуванням та необхідними побутовими речами, суд, виходячи з засад розумності та справедливості, розподіляє існуючи витрати між батьками, та приходить до висновку про обґрунтованість пред'явлених вимог позивача, задоволення позову та визначення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду і до закінчення навчання, але не більше як досягнення ним двадцяти трьох років.
Апеляційний суд у складі колегії суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч. ч.1, 2 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Статтею 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Статтею 182 СК України встановлені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на період навчання у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісяця, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як батько зобов'язаний приймати участь у наданні матеріальної допомоги доньці у зв'язку з навчанням, тягар її утримання не може бути покладений тільки на матір.
З висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчатися, погоджується колегія суддів.
Проте, апеляційний суд не може погодитися з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки, яка навчається.
Так, в апеляційні скарзі ОСОБА_1 звертає увагу суду, що з його заробітної плати проводяться відрахування у зв'язку з примусовим виконанням рішення Хорольського районний суд Полтавської області від 02 грудня 2022 року у справі №548/1984/22 та рішення Хорольського районний суд Полтавської області від 19 грудня 2022 року у справі №548/1983/22 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання двох неповнолітніх синів у розмірі 1/3 частини всіх видав заробітку, а також на утримання ОСОБА_7 у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів (а.с. 53-55).
Зважаючи на надані сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що розмір аліментів належить зменшити з 1/4 до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Колегія суддів вважає, що такий розмір аліментів є об'єктивним, відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України.
При цьому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що наявність відповідних судових рішень про стягнення аліментів, згідно яких проводиться стягнення у загальному розмірі 1/2 частин від всіх видів доходу ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 . У такому випадку ОСОБА_1 має право звернутися з відповідним позовом про зменшення розміру аліментів, що стягуються згідно рішень у справах №548/1984/22 та № 548/1983/22.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, шляхом зменшення визначеного судом першої інстанції розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з навчанням останньої,з 1/4 до 1/8 частини усіх видів доходу (заробітку) щомісяця. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , подаючи позовну заяву була звільнена від сплати судового збору відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково на 50%.
Таким чином, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 536,80 грн. за подачу позову до суду.
При апеляційному оскарженні рішення ОСОБА_1 сплачено 1610,40 грн. судового збору (а.с.67,69).
Апеляційну скаргу задоволено частково (100% - 50% = 50%).
Таким чином, ОСОБА_1 має право на компенсацію за рахунок держави 805,20 грн. судового збору.
Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536,80 грн., а за рахунок держави слід компенсувати йому 805,20 грн., то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, за рахунок держави слід компенсувати ОСОБА_1 805,20 грн. - 536,80 грн. = 268,40 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2023 року - змінити. Зменшити щомісячний розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, з 1/4 до 1/8 частини усіх видів заробітку відповідача, щомісячно.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Компенсувати за рахунок державного бюджету в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України понесені ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 268,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2023 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов