Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 752/19682/23
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/17318/2023
Головуючий у суді першої інстанції Т.М. Шевченко
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л Д. Поливач
06 грудня 2023 року місто Київ
Справа № 752/19682/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Рудик О. Л.
учасники справи
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року, постановленуу складі судді Шевченко Т. М., в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій просив суд витребувати від ТОВ «Українські фінансові операції» документи, що стосуються договірних правовідносин між клієнтом та Товариством, а саме: кредитні договори, детальні розрахунки щодо заборгованості, де зазначено загальна та прострочена заборгованість по тілу кредита, відсоткам, комісіям, штрафним санкціям (довідка про заборгованість), інформацію про рух коштів за наявними договорами (виписка по рахунку за кредитом).
В обгрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначив, що має заборгованість перед ТОВ «Українські фінансові операції», проте за відсутності відповідних документів не знає яким чином була нарахована ця заборгованість, що позбавляє його можливості звернутися до суду із позовом за захистом свого порушеного права. На адвокатський запит про отримання вказаної інформації та документів Товариство відповіді не надало.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення доказів.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що докази, які заявник просив суд витребувати у кредитора необхідні для оспорювання у судовому порядку суми нарахованої заборгованості, з якою не погоджується боржник. Суд дійшов помилкового висновку про недоведеність заявником обставин щодо неможливості отримання витребуваних доказів самостійно, оскільки на запит адвоката ТОВ «Українські фінансові операції» не надало необхідні документи та інформацію.
Звернуто увагу на те, що всупереч вимогам закону суд розглянув заву про забезпечення доказів не повідомивши заявника та іншу особу, яка може отримати статус учасника справи, про дату, час і місце судового засідання.
Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Українські фінансові операції» не скористалося.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка брала участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити з викладених підстав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника - ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах її апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що заява не містить обґрунтування того, що докази, які просить забезпечити заявник, можуть бути втрачені або збирання чи їх подання стане згодом неможливим чи утрудненим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів обов'язково зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому.
Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.
Цивільним процесуальним законодавством передбачено механізм витребування доказів як способу забезпечення доказів (ст. 116 ЦПК України) та витребування доказів (ст. 84 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом їх витребування у кредитора, посилаючись на те, що ТОВ «Українські фінансові операції» не надало відповіді на запит адвоката про отримання документів та інформації щодо заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством.
Разом з тим, механізм сприяння сторонам, у яких виникають складнощі в отриманні доказів, і які вони не можуть одержати самостійно, передбачено ст. 84 ЦПК України.
Незважаючи на те, що в ЦПК України відмежовано ці поняття та закріплено різними статтями, ОСОБА_1 помилково ототожнив витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як сприяння суду сторонам в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно.
При цьому ОСОБА_1 не надав суду будь - які докази особистого самостійного (як сторони договору) звернення до Товариства із відповідною заявою та відмови у надання такої інформації. Зокрема відсутні відомості щодо знищення такої інформації, втрати відповідних документів тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Однак, у поданій ОСОБА_1 заяві про забезпечення доказів не зазначено, яким чином витребування доказів у Товариства стане неможливим або утрудненим в майбутньому, не вказано, яким чином письмові докази, які можуть бути надані ТОВ «Українські фінансові операції», будуть втрачені або збирання подання таких доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Жодних доказів на підтвердження даних обставин ОСОБА_1 не надано. Навпаки, ОСОБА_1 посилається на те, що зазначені документи йому необхідні для складання позовної заяви, з якою він має намір звернутись до суду з метою захисту своїх (на його думку) порушених прав. Але, діючим законодавством не передбачено витребування судом доказів до подання позову до суду з метою складання позовної заяви.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві».
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Частинами першою та третьою статті 188 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.
Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.
Згідно ч. 4 ст. 118 ЦПК України суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи: 1) у невідкладних випадках; 2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами; 3) у разі, якщо повідомлення іншої сторони може унеможливити або істотно ускладнити отримання відповідних доказів.
Як вбачається із матеріалів справи, суд розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів без повідомлення заявника та ТОВ «Українські фінансові операції».
ОСОБА_1 у заяві про забезпечення доказів не заявляв клопотання про розгляд заяви без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив порушене заявником питання щодо забезпечення доказів з порушенням положень цивільного процесуального закону.
Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування ухвали суду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищенаведеного, ухвала суду першої інстанції (не дивлячись на те, що вона є вірною по суті заявленого питання) не може вважатись законною та обґрунтованою, і такою, що постановлена з правильним застосуванням норм процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для її скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення наступного змісту.
ОСОБА_1 відмовити у задоволенні заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підллягає.
Повна постанова складена 15 грудня 2023 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна