Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 756/2078/13-ц
Номер провадження: 22-ц/824/17371/2023
Головуючий у суді першої інстанції М.М. Ткач
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л Д. Поливач
06 грудня 2023 року місто Київ
Справа № 756/2078/13
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Рудик О. Л.
учасники справи
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський Сергій Станіславович
заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС»
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС», подану представником Диким Юрієм Олеговичем, на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року, постановлену у складі судді Ткач М. М., в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва,
УСТАНОВИВ:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 2/756/1636/13, виданого 31 серпня 2016 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 625 104, 68 грн та судових витрат у розмірі 3 441,00 грн, а всього 628 545,68 грн таким, що не підлягає виконанню.
В обгрунтування заявлених вимог зазначено, що 18 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір №11271153000, згідно умов якого АКБ «УкрСиббанк» надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 397 000,00 грн зі сплатою процентів в розмірі 13,90% річних. Відповідно до умов кредитного договору кошти надавались позичальнику строком на 7 років з 18.12.2007 по 18.12.2014. З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 18 грудня 2007 року між АКБ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №73058, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали в іпотеку АКБ «УкрСиббанк» нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13.11.1997, виданого на підставі розпорядження №965 від 13.11.1997. 08 грудня між АКБ «УкрСиббанк» та АТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого АКБ «УкрСиббанк» передав АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитами та забезпечувальними договорами, у тому числі і за Кредитним та Іпотечним договорами, укладеними з ОСОБА_1 . Станом на день звернення до суду Банк знаходиться у стані ліквідації, у зв'язку з чим його активи (у тому числі і права вимоги за кредитними зобов'язаннями) продаються. 16 січня 2018 року через електронний аукціон права вимоги за Кредитним договором ОСОБА_1 було продано ТОВ «ФК «Морган Кепітал», що підтверджується протоколом електронних торгів № UA-ЕА-2017-11-21-00461-а. На підставі зазначеного протоколу 13 лютого 2018 року між ТОВ «ФК «Морган Кепітал» та Банком були укладені договір № 211/К купівлі-продажу майнових прав за Кредитним договором та договір відступлення прав за договором іпотеки № 73058, посвідчений приватним нотаріусом Русанюком З.З. за реєстровим № 215. Враховуючи те, що зобов'язання за Кредитним договором не виконувалось належним чином, первісним кредитором у 2012 році було подано позовну заяву про стягнення заборгованості за Кредитним договором до Оболонського районного суду м. Києва (справа № 756/2078/13-ц), рішенням суду від 04 квітня 2013 року з ОСОБА_1 на користь банку було стягнуто заборгованість у розмірі 625 104,68 грн., та судовий збір у розмірі 3441,00 грн., а всього 628 545,68 грн. У грудні 2016 року Банк звернувся до Оболонського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві з заявою про примусове виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року, на підставі виконавчого листа № 2/756/1636/13, виданого 31 серпня 2016 року Оболонським районним судом м. Києва. На підставі зазначеного виконавчого листа, 22 грудня 2016 року Оболонським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2, що підтверджується витягом з АСВП. 22.06.2018 виконавче провадження № НОМЕР_2 було завершено на підставі п. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (повернення виконавчого документу), що підтверджується відміткою на виконавчому листі. 08 грудня 2021 року скаржником було отримано постанову Головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщук В.В. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 13 вересня 2021 року, яке було відкрите на підставі заяви Нового кредитора про примусове виконання рішення суду та виконавчого листа. Заявник вважав, дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження такими, що вчиненні з порушенням норм чинного законодавства, та є незаконними, оскільки строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, після його повернення 22 червня 2018 року, сплив 22 червня 2019 року. У зв'язку з наведеним сторона Боржника звернулась зі скаргою до Оболонського районного суду м. Києва на дії державного виконавця та просила скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 визнано незаконними, постанову про відкриття виконавчого провадження скасовано. 24 грудня 2021 року з АСВП ОСОБА_1 стало відомо, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. 20 грудня 2021 року було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Морган Кепітал» заборгованості. Стороні Боржника відомо про існування єдиного виконавчого документу про стягнення заборгованості з Боржника на користь Стягувача, це - виконавчий лист, виданий 31 серпня 2016 року Оболонським районним судом м. Києва по справі № 2/756/1636/13. Як було зазначено в даній заяві, та відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва строк пред'явлення виконавчого листа сплив 22 червня 2019 року. Станом на день звернення до суду строк пред'явлення виконавчого листа до виконання Стягувачем не поновлений, а отже його строк пред'явлення сплив. З огляду на вище викладені обставини, заявник просить визнати виконавчий лист у справі № 2/756/1636/13, виданий 31.08.2016 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта банк» заборгованості у розмірі 625104,68 грн та судові витрати у розмірі 3441,00 грн., а всього 628545,68 грн, таким, що не підлягає виконанню. Одночасно у заяві боржник просить витребувати у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С. виконавчий лист по справі №2/756/1636/13, виданий 31.08.2016 та зупинити виконання за вказаним виконавчим листом, у зв'язку з тим, що вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М., з метою уникнення додаткових спорів щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, повороту виконання рішення суду, сторона боржника вважає за необхідне його витребувати і зупинити виконання за виконавчим документом.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Крайчинський С. С., ТОВ «ФК «Морган Кепітал», про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано виконавчий лист №2/756/1636/13 від 31 серпня 2016 року, виданий Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 625 104, 68 грн та судові витрати у розмірі 3 441,00 грн, а всього 628 545,68 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з ухвалою суду ТОВ «ФК «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» (перейменоване з ТОВ «ФК «Морган Кепітал») через свого представника Дикого Ю. О. подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що підлягає виконанню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку визнавши виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, не врахувавши право стягувача на поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Також судом помилково не враховано наявне у боржника перед кредитором невиконане грошове зобов'язання, перебування виконавчого листа на виконанні та відсутність доказів належного виконанння боржником судового рішення про стягнення заборгованості.
Крім того, суд не взяв до уваги ту обставину, що 01.10.2018 шляхом позасудового врегулювання на підставі договору ТОВ «ФК «Морган Кепітал» зареєстровано право власності на предмет іпотеки - квартиру, що на праві власності належала іпотекодавцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У судовому порядку зазначене було оскаржене ОСОБА_2 . Проте станом на дату закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не було ухвалено остаточного судового рішення у справі (№756/13712/18), у зв'язку із чим виконавчий лист було пред'явлено до виконання повторно.
Своїм правом на подачу відзиву на апепляційну скаргу ТОВ «ФК «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» учасники справи не скористалися.
ТОВ «ФК «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» належним чином повідомлялось про час, дату та місце розгляду справи шляхом направлення кореспонденції суду на електронну адресу, проте явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечило. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від Товариства не надходило.
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С. С. належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи шляхом направлення кореспонденції суду на електронну адресу, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від приватного виконавця не надходило.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи викладені в ній доводи безпідставними, ухвалу суду просив залишити без змін як законну та обгрунтовану.
Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника ТОВ «ФК «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» та приватного виконавця з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах її апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов всиновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» було пред'явлено до виконання виконавчий лист №2/756/1636/13 від 31 серпня 2016 року з пропуском строку, протягом якого виконавчий лист міг бути пред'явлений до виконання, що є підставою для визнання виконавчого докуметна таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; - обов'язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).
Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у випадку пропуску строку на його пред'явлення до виконанння, якщо він виданий компетентним судом у відповідності до вимог закону і є належним виконавчим документом, який не виконано боржником.
Як встановлено під час судового розгляду, заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року по справі №756/2078/13-ц (справа №2/756/1636/13) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 11271153000 від 18.12.2007 у розмірі 625104,68 грн. та судовий збір у розмірі 3441,00 грн., а всього стягнуто 628545,68 грн.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18.02.2014 заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року залишено без змін.
На виконання вказаного судового рішення Оболонським районним судом м.Києва 31.08.2016 було видано виконавчий лист № 2/756/1636/13.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03.03.2018 замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Морган Кепітал» у виконавчому листі з виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31.08.2016 по цивільній справі №2/756/1636/13, виданого Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» суми боргу в розмірі 628 545,68 грн.
22.06.2018 виконавчий лист № 2/756/1636/13, виданий Оболонським районним судом м. Києва, повернуто стягувачу ТОВ «ФК «Морган Кепітал» на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
17.12.2021 ТОВ «ФК «Морган Кепітал» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С. С. із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2/756/1636/13 від 31.08.2016 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 625 104,68 гривень та судових витрат в розмірі 3 441,00грн, а всього 628 545,68 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С. С. від 20.12.2021 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2/756/1636/13 від 31.08.2016.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2023, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21.06.2023, визнано дії головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщук В. В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 13.09.2021 неправомірними. Скасовано постанову головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщук В.В. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 13.09.2021 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/1636/13, виданого 31.08.2016 Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Морган Кепітал», заборгованості у розмірі 628 545,68 грн.
Як вбачається із матеріалів цієї справи, заявник просить визнати виконавчий лист №2/756/1636/13, виданий Оболонським районним судом м. Києва 31.08.2016 таким, що не підлягає виконанню оскільки стягувачем було пропущено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, тому є усі законні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Проте така позиція суперечить нормам процесуального закону, що регулює спірні правовідносини, письмовим доказам і правовим позиціям Верховного Суду.
Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник був зобов'язаний указати передбачені процесуальним законом підстави, для того щоб суд мав можливість визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Зокрема, це могло би бути посилання на відсутність повністю чи частково обов'язку боржника погасити перед стягувачем борг у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням тощо.
Проте, у заяві не наведено жодних доводів, які б дали змогу суду вирішити питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Так, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов'язок припинився, або його обов'язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.
При цьому у стягувача залишається право на поновлення пропущеного строку (у випадку його пропущення) для пред'явлення виконавчого листа до виконання, у разі доведеності (ст. 433 ЦПК України).
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
У пілотному рішенні у справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду" .
У справі "Soering vsUK" [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями цивільного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа №2/756/1636/13 від 31 серпня 2016 року, виданого Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 625 104, 68 грн. та судових витрат у розмірі 3441,00 грн, а всього 628 545,68 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Зокрема апеляційний суд звертає увагу, що Верховний Суд у своїй постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 593/841/14 дійшов висновку, що відповідно до частин другої, четвертої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Тобто законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Порушення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, такий строк за законом може бути поновлений судом.
Натомість пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV).
Встановлення обставин дотримання строків пред'явлення виконавчого документа до виконання підлягає з'ясуванню, зокрема, під час оскарження рішення дій чи (бездіяльності) державного чи приватного виконавця, пов'язаних з вирішенням питання про відкриття виконавчого провадження, а тому не мають правового значення під час розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищенаведеного, ухвала суду першої інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою, і такою, що постановлена з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для її скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з наведених вище підстав.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідано до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки судом задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС», тому понесені Товариством витрати по сплаті судовго збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 у розмірі 2 684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС», подану представником Диким Юрієм Олеговичем, задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
ОСОБА_1 відмовити у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 40008320, адреса: м. Київ, вул. Набережно - Рибальська, 3, пр.139) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 15 грудня 2023 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна