РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Рівне
Справа № 558/75/22
Провадження № 22-ц/4815/1143/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,
розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 26 липня 2023 року, ухвалене в складі судді Мельника Д.В., у справі № 558/75/22,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, що 27.02.2019 року з вини відповідача сталася ДТП, що встановлено вироком Літинського районного суду Вінницької області від 21.05.2021 року відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав значні пошкодження, у зв'язку з чим завдано матеріальний збиток на суму 162049,43 грн, що підтверджується експертним висновком.
На момент ДТП цивільна відповідальність винуватця ДТП була застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на суму 200 000 гривень на підставі страхових полісів № АМ8644406 від 27.02.2019 року та № АМ 8640034 від 27.02.2019 року.
25.01.2022 року та 02.01.2023 року позивач звертався до ПАТ «УПСК» із заявами про страхове відшкодування, однак здійсненні страхового відшкодування йому було відмовлено в зв'язку з тим, що звернення відбулось після спливу одного року з моменту скоєння ДТП.
Просить про задоволення позовних вимог.
Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 26 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача ОСОБА_1 спричинену йому матеріальну шкоду в розмірі 162049 (сто шістдесят дві тисячі сорок дев'ять) гривень 43 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 спричинену йому моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у виді сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1613 (одна тисяча шістсот тринадцять) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у виді сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 103(сто три) гривні.
Повернуто ОСОБА_1 надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 20 (двадцять) гривень 51 копійка.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5 330(п'ять тисяч триста тридцять) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 340 (триста сорок) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Рішення оскаржило ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що підставою для відмови у здійснені страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння ДТП. Вказують, що встановлений законодавством один рік - є спеціальним строком, впродовж якого потерпілий чи інша особа має право на отримання страхового відшкодування.
Звертають увагу, що позивач не надав жодного обґрунтування чи доказу, який би вказував на те, що строк звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування ним пропущено через незалежні від позивача або поважні причини.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішення суду переглядається в частині задоволених позовних вимог до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», в іншій частині не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Установлено, 27.02.2019 року приблизно о 06:00 ОСОБА_1 рухаючись автомобілем марки « Volkswagen», моделі « LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 по автодорозі сполученням «Бердичів-Хмільник-Літин» у напрямку смт. Літин, зіткнувся з задньою частиною напівпричепа марки « SCHWARZMULLER» моделі «SPA-3Е», який є також транспортним засобом і був під'єднаний до автомобіля марки «Scania» моделі «R420», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який перебував на проїзній частині смуги руху в напрямку смт. Літин, у нерухомому стані, без ввімкнених габаритних вогнів та світлової сигналізації, внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження.
Вироком Літинського районного суду Вінницької області від 21.05.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність винуватця ДТП, ОСОБА_2 за майнову шкоду заподіяну майну третіх осіб була застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на суму 200 000 гривень на підставі страхових полісів № АМ8644406 від 27.02.2019 року та № АМ 8640034 від 27.02.2019 року (а.с.78-79 т. №1).
Згідно висновку експерта №191Е-10/19 від 05.11.2019 року щодо автотоварознавчого дослідження вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Volkswagen», моделі « LT35», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Сума збитків становить 162 049,43 гривень (а.с.22-46 том №1).
Установлено, що 25.01.2022 року та 02.01.2023 року ОСОБА_1 звертався до ПАТ «УПСК» із заявами про страхове відшкодування, інформуючи про набрання законної сили вироками Літинського районного суду Вінницької області від 21.05.2021 року та Вінницького апеляційного суду від 28.12.2021 року за фактом ДТП від 27.02.2019 року. У здійсненні страхового відшкодування йому було відмовлено (а.с.44-53,100 том №2).
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Разом з тим, винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов'язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») .
Як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов'язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.
При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.
Слід також зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 13 ЦК України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.
За змістом зазначених норм права встановлюється, як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і передбачається, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.
Зміст суб'єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 вищенаведеного Закону), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону).
Пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.
Враховуючи зазначене, позивач ОСОБА_1 , який зазнав матеріальної шкоди внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу по вині відповідача ОСОБА_2 , з використанням автомобіля забезпеченого Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальних збитків в межах страхового ліміту із страховика ПрАТ «УПСК», оскільки таке право він не зміг реалізувати у позасудовому прядку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із страховика суму страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 162049,43 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 наголосила, що потерпілий, який бажає отримати відшкодування збитків за рахунок страховика, не позбавлений права довести в суді, що він в позасудовому порядку у строки, визначені підпунктом 37.1.4 статті 37 з певних причин не звернувся за страховим відшкодуванням, але при цьому не допускав недобросовісної поведінки та не вчиняв дій які могли б порушити права та інтереси страховика чи інших осіб в тому числі дій, які б унеможливили визначити розмір шкоди
Крім того, у випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
У цьому контексті колегія суддів враховує те, що остаточне судове рішення у справі щодо вини у спірній ДТП було прийнято Вінницьким апеляційним судом 09.02.2022, тому до цього моменту позивач не зміг звернутись до страховика із виплатою страхового відшкодування.
Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що звернення до страховика (страхової компанії) з пропуском встановленого річного строку для подачі відповідної заяви було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій (лікування дружини, досудове розслідування та судовий розгляд кримінального провадження за фактом ДТП), та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому з огляду на вищевикладене та на те, що позивач звернувся до суду в межах загального строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання за ним права на відшкодування, завданого збитку, спричиненого ДТП, в межах страхової суми за рахунок страхової компанії.
Правомірними також є висновки місцевого суду щодо стягнення судових витрати на професійну правничу допомогу та судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що узгоджується з приписами ст. 141 ЦПК України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно зі статтями 81 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», оскільки воно безпідставно не здійснило виплату страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Витрати, за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення.
Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 26 липня 2023 року залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 14 грудня 2023 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.