ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 р. Справа № 440/7743/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2023, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 19.07.23 по справі № 440/7743/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916030806710 від 10.05.2023 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, та призначити таку пенсію з часу звернення із заявою (01.04.2022), з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданих Полтавським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 31.03.2022 № 9/2169 та № 9/2/170.
В обґрунтування позовних вимог пояснила, що ГУ ПФУ в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі № 440/4186/22 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 01.04.2022 про переведення з пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закону № 1058-IV) на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), однак прийнято рішення № 916030806710 від 10.05.2023 про відмову у вказаному переведенні з підстав недоцільності. При цьому відповідачем у спірному рішенні не наведено жодної належної та об'єктивної підстави для відмови у переведенні позивача на бажану пенсію.
Вважає протиправним проведений відповідачем розрахунок розміру пенсії з урахуванням довідок від 29.11.2012 № ВФЗ/656 та № ВФЗ/657 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на 29.11.2012 та про складові заробітної плати за період з 01.12.2010 по 29.11.2012, виданих Полтавським обласним військовим комісаріатом, оскільки при розгляді заяви позивача, відповідач мав діяти з урахуванням вимог Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого ПКМУ від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622), та здійснити відповідний розрахунок згідно з довідками про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Полтавським обласним центром комплектування та соціальної підтримки від 31.03.2022 № 9/2169 та № 9/2/170, які були долучені позивачем до заяви від 01.04.2022. Наголосила, що позивач зверталась до пенсійного органу не за призначенням пенсії, а саме за переходом на пенсію за іншим законом.
Звернула увагу, що зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що пенсійним органом не викладено жодних зауважень щодо відсутності у ОСОБА_1 права на призначення пенсії відповідно до Закону № 889-VIII, зокрема не вказано про недостатність у позивача законодавчо встановленого стажу та віку, які є обов'язковими умовами для призначення спірної пенсії, також не зазначено інших законних перешкод для реалізації позивачем права вибору пенсії.
Стверджувала, що за наявності у особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній, після призначення пенсії, перейти з одного виду на інший. Відтак, посилання на недоцільність виплати ОСОБА_1 пенсії за Законом № 889-VIII через зменшення розміру виплати, за наявності у позивача такого права, є необґрунтованим, позаяк саме пенсіонер наділений правом обрання того виду пенсії, який він бажає отримувати.
Пославшись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, вважала, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача буде саме зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до № 889-VІІІ, та призначити таку пенсію з часу звернення із заявою (01.04.2022), з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданих Полтавським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 31.03.2022 № 9/2169 та № 9/2/170.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі № 440/7743/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916030806710 від 10.05.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ та до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ та призначити пенсію з 01.04.2022, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Полтавським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 31.03.2022 № 9/2169 та № 9/2/170.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 по справі № 440/7743/23, а позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що у спірних правовідносинах мало місце переведення на інший вид пенсії, а не перше призначення пенсії, а тому при вирішенні справи не підлягають застосуванню пункти 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ.
Наголошував, що лише за умови одночасного дотримання всіх вимог, передбачених пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, у особи виникає право на призначення пенсії згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) (досягнення пенсійного віку, зокрема, для жінок - 60 років, наявність страхового стажу для жінок - 30 років, відсутність факту призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-XII, станом на 01.05.2016 займання посади державної служби та наявність не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державним службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, або не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 372З-XIІ та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі).
Водночас, позивач отримувала пенсію по інвалідності згідно з Законом № 1058-IV з 27.07.2012, пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII з 30.11.2012, пенсію по інвалідності згідно з Законом № 1058-IV з 01.09.2014 та пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 04.01.2022.
Просив врахувати, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 по справі № 440/4186/22, яке набрало законної сили 24.04.2023, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2022. За результатами розгляду, 10.05.2023 прийнято рішення №916030806710 про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно Закону № 1058-IV на пенсію за віком згідно Закону № 889-VІІІ, у зв'язку з недоцільністю, оскільки розмір пенсії зменшується. Таким чином, відповідач вважає, що права та законні інтереси позивачки жодним чином не порушено.
Позивач, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 10.12.2012 по 31.08.2014 ОСОБА_1 отримувала пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ; з 01.09.2014 по 03.01.2022 - пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; з 04.01.2022 переведено на пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
01.04.2022 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про переведення її з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", додавши довідки від 31.03.2022 № 9/2/169 та № 9/2/170 про складові заробітної плати.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 по справі № 440/4186/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області від 11.04.2022 № 916030806710 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2022 про переведення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
За результатами розгляду заяви, 10.05.2023 прийнято рішення № 916030806710 про відмову у переведенні з пенсії віком згідно Закону № 1058-IV на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII у зв'язку з недоцільністю, оскільки розмір пенсії зменшується.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916030806710 від 10.05.2023, оскільки ОСОБА_1 має право на призначення пенсії з урахуванням положень пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII. Судом враховано, що відповідачем не спростовано, що позивачка має достатній стаж державної служби, необхідний для призначення пенсії за Законом України "Про державну службу".
За висновками суду після 01 травня 2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж, а також не реалізували своє право на призначення пенсії державного службовця до 01.05.2016. Таким особам пенсія призначається з врахуванням довідок про заробітну плату, передбачених Порядком № 750, в яких заробітна плата вказується в розмірах на момент звернення за пенсією на прирівняних посадах.
Судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи протоколів призначення та перерахунку пенсії встановлено, що позивачці пенсія була призначена відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а відтак останній пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII не призначалась, а тому ОСОБА_1 не реалізувала право на призначення пенсії державного службовця до 01.05.2016.
Посилання відповідача на недоцільність поновлення виплати пенсії за законом "Про державну службу" через те, що розрахований розмір пенсії є меншим ніж той, який виплачується за законом № 1058-IV, суд вважав необґрунтованим, оскільки саме пенсіонер має право вирішити, який вид пенсії він бажає отримувати за умови додержання вимог, передбачених законом.
Врахувавши рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18, суд вважав, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ та до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ та призначити пенсію з 01.04.2022, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданих Полтавським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 31.03.2022 № 9/2169 та № 9/2/170.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює особливості призначення пенсії державним службовцям, є Закон № 889-VІІ.
Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІ, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01 травня 2016 року), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідними умовами для одержання права на пенсію державних службовців особами, які станом на 01 травня 2016 року мали не менш як 10 років стажу державної служби та займали посаду, віднесену до відповідної категорії посад державних службовців, є досягнення такими особами пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та набуття страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців.
Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли пенсійного віку (передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (62 роки - для чоловіків, 60 років - для жінок)) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років та на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців або стаж не менш як 20 років на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому у пункті 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII законодавець визначив, що для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, застосовується стаття 37 Закону 3723-ХІІ. В свою чергу у пунктах 10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ перелічені умови щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби, за дотримання яких у сукупності особа має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Отже, головними умовами для переведення на пенсію державного службовця є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Згідно з п. 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV ( далі - Закон №1058-ІV) особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, звертаючись з заявою від 01.04.2022 до ГУ ПФУ в Полтавській області, просила перевести її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Варто зазначити, що у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 по справі № 440/4186/22 суд дійшов висновку, що позивач має право на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, однак врахувавши, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, вважав, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування стажу.
Натомість, відповідачем на виконання рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 по справі № 440/4186/22, за результатами повторного розгляду вказаної заяви прийнято рішення № 916030806710 від 10.05.2023 про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно Закону № 1058-IV на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII у зв'язку з недоцільністю через зменшення розміру пенсії, розрахованого з урахуванням виданих Полтавським обласним військовим комісаріатом довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії станом на 29.11.2012 та довідок про складові заробітної плати за період з 01.12.2010 по 29.11.2012 № ВФЗ/656 та № ВФЗ/657 від 29.11.2012.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що спірним у даній справі є протиправність дій пенсійного органу щодо неврахування при розрахунку пенсії позивача довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на лютий 2022 року, та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за період з 01.03.2017 по 28.02.2022 №9/2/169 та №9/2/170 від 31.03.2022, виданих Полтавським ОТЦК та СП.
ГУ ПФУ в Харківській області в обґрунтування правомірності таких дій послався на відсутність в законодавстві передбаченої можливості для врахування таких довідок.
Колегія суддів зазначає, що інших підстав (недостатність віку або стажу роботи) для відмови у переведенні позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ спірне рішення не містить.
Слід зауважити, що фактично позивач просить перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ та здійснити її перерахунок з урахуванням складових заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримувала до моменту звернення із заявою від 01.04.2022.
Варто зазначити, що перерахунок пенсій, призначених відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ до набрання чинності Законом № 889-VIII був врегульований статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ згідно з якою, умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Однак, підпунктом 1 пункт 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Оцінюючи конституційність підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889, Конституційний Суд України у рішенні від 23.12.2022 №3-р/2022 зазначив, що регулювання пенсійного забезпечення державних службовців у залежності від часу призначення пенсій здійснювалося або здійснюватиметься згідно з нормативними актами, насамперед законами України, відповідно до яких зазнавали змін форми, види, підстави та умови пенсійного забезпечення державних службовців.
З дня набрання чинності Законом № 889-VIII пенсійне забезпечення суб?єкта права на конституційну скаргу та інших державних службовців унормовано Законом № 1058-IV як загальним законом (lex), що регулює відносини між усіма суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Водночас право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, як спеціального закону (lex specialis) збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу„Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889-VIII. Проте цим особам не надано права на індексацію та перерахунок розміру призначених їм пенсій.
Конституційний Суд України у своїх у рішеннях зазначав, що „зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист“. Верховна Рада України має конституційне повноваження ухвалювати закони, що визначають та змінюють нормативне регулювання пенсійного забезпечення, водночас законодавець має узгоджувати приписи законів, які вона ухвалює, із приписами Конституції України.
Конституційний Суд України неодноразово вказував, що однією з вимог принципу верховенства права (правовладдя) є вимога юридичної визначеності, яка вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також щоб їхньою метою було забезпечення передбачності ситуацій та правовідносин. Конституційний Суд України стверджує, що особа має право на розумні очікування щодо послідовності та цілісності законотворчої діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
У даному випадку в суб'єкта права на конституційну скаргу та інших державних службовців були певні правомірні очікування стосовно їх пенсійного забезпечення на підставі приписів статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Також Конституційний Суд України у цьому проваджені оцінив конституційність підпункту 1 пункту 2 розділу„Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889-VIII з урахуванням доводів суб'єкта права на конституційну скаргу щодо неможливості збільшення розміру пенсії, призначеної на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
У цьому контексті, Конституційний Суд вказав, що позитивні обов'язки держави у сфері соціального захисту полягають, зокрема, у належному унормуванні відносин.
Гарантоване статтею 46 Основного Закону України право на соціальний захист ґрунтується на тому, що розміри пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають бути визначені з урахуванням потреб людини, людської гідності та інших конституційних цінностей, а також на тому, що за наявності економічних та інших передумов розміри пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги мають бути своєчасно індексовані та/або перераховані.
Конституційний Суд України у Рішенні вказав, що „юридичний механізм індексації та перерахунку розмірів пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги є однією з конституційних гарантій дієвості права на соціальний захист“.
Верховна Рада України для розвитку, конкретизації та деталізації приписів статей 3, 8, частини першої статті 24, статті 46 Основного Закону України має унормовувати в законах підстави, порядок та умови індексації та перерахунку розмірів усіх видів пенсій для всіх груп пенсіонерів.
У зв'язку з тим, що в підпункті 1 пункту 2 розділу„Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889-VIII немає посилання на статтю 37-1 № 3723-ХІІ, для суб'єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону 3723-ХІІ, унеможливлено перерахунок розмірів пенсій, тобто їх осучаснення. Унаслідок цього існує відмінність у розмірах пенсій державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, залежно від часу призначення пенсій.
Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України зазначив, що сучасний стан законодавчого врегулювання відносин з перерахунку розмірів пенсій суб'єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону 3723-ХІІ, є не звичайною законодавчою прогалиною (лакуною), а законодавчим упущенням (legislative omission), наявність якого є порушенням Конституції України.
З огляду на наведене Конституційний Суд України визнав, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII суперечить частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, частині першій статті 24, статті 46 Конституції України в тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Отже, станом на час звернення позивача із заявою (01.04.2022) про переведення на пенсію держслужбовця та здійснення її перерахунку на підставі довідок про складові заробітної плати ОСОБА_1 станом на 2022 рік, існувала законодавча прогалина щодо можливості перерахунку пенсії особам, яким пенсія, призначена підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Наразі, ані Закон № 889-VІІІ, ані Закон № 1058-IV не передбачають підстав (умов) для перерахунку пенсії державного службовця вищевказаним особам, яким пенсія призначена на підставі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.
У рішенні від 23.12.2022 № 3-р/2022 Конституційний суд України вказав, що для дотримання балансу приватних інтересів суб'єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723, і публічного інтересу в збереженні збалансованості Державного бюджету України під час дії в Україні воєнного стану, Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності підпунктом 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 889-VIII.
Визнаний неконституційним припис Закону втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України „Про введення воєнного стану в Україні“ від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами. Також Конституційний Суд України зобов'язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Отже, станом на час розгляду справи підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII є діючим та не втратив чинність.
Разом з цим, відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, з урахуванням РКСУ від 23.12.2022 № 3-р/2022.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022 встановлено неконституційність підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, суди у період чинності цієї норми, хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин, не можуть їх застосовувати.
Варто зазначити, що постановою КМУ від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» визначено, що з 1 жовтня 2017 р. пенсії, призначені після набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (крім пенсій осіб з інвалідністю I і II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу”, у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”, а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, виплачуються в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з п. 1 Порядку № 622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до абз. 1-3 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, пославшись на те, що позивач жодного разу не отримувала пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII дійшов помилкового висновку, що в даному випадку має місце призначення пенсії за віком, а не переведення.
В контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що пенсійний орган, при розгляді заяви позивача від 01.04.2022 не врахував, що довідки, які наявні в матеріалах пенсійної справи позивача станом на 29.11.2012, були подані ним при призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII, тобто на їх підставі був обрахований розмір іншого виду пенсії ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи, що вказані довідки були подані позивачем при призначенні пенсії по інвалідності ще 30.11.2012, а в заяві від 01.04.2022 ОСОБА_1 просить перевести її на пенсію за віком, що є іншим видом пенсії, відносно первісно призначеної, колегія суддів вважає неможливим обчислення розміру пенсії позивача на підставі довідок про складові заробітної плати за період з 01.12.2010 по 29.11.2012 № ВФЗ/656, та № ВФЗ/657 від 29.11.2012, виданих Полтавським обласним військовим комісаріатом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач до лютого 2022 року працювала в Полтавському ОТЦК та СП на посаді державної служби, а саме провідного спеціаліста, та отримувала відповідну заробітну плату.
Оскільки станом на час розгляду даної справи існує прогалина щодо нормативного врегулювання перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, колегія суддів, враховуючи, що пенсійне забезпечення державних службовців, після прийняття Закону № 889-VIII, здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вважає за можливе застосувати за аналогією положення вказаного закону до спірних правовідносин.
Згідно з частиною 3, 5 статті 45 Закону України № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З наведеного слідує, що при переведенні з одного виду пенсії на інший Пенсійний фонд має враховувати не тільки документи, наявні в пенсійній справі, а й додатково подані документи.
Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з ч. 1 ст. 40 № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ст. 41 Закону № 1058-IV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії.
Таким чином, позивач має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Колегія суддів зазначає, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звільненням за пенсією) від 31.03.2022 №9/2/170 містить відомості про надбавки, премії та інші виплати, отримані ОСОБА_1 за період роботи з березня 2017 року по лютий 2022 року.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що переведення позивача на пенсію за Законом № 3723-XII та її перерахунок з урахуванням нових довідок, не пов'язано з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, а пов'язаний саме з наявністю у ОСОБА_1 права на отримання пенсії за віком на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII.
Колегія суддів зазначає, що пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII позивач не отримувала жодного разу, а відтак розрахунок останньої з урахуванням довідок про складові заробітної плати станом на 29.11.2012, поданих для призначення пенсії по інвалідності, є таким, що суперечить вищенаведеним нормам права, оскільки вказані види пенсії відрізняються підставами, умовами та порядком їх призначення, а також визначення їх розміру.
Колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII слугувала на думку пенсійного органу «недоцільність» такого переведення.
Разом з цим, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» саме пенсіонер, маючи право на різні види пенсії, може самостійно обрати той, який є більш вигідним.
Отже, якщо особа виявила бажання на переведення її на інший вид пенсії, пенсійний орган, встановивши наявність такого права, має перевести її на бажаний вид пенсії.
Варто зазначити, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У цій справі Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 420/14943/21.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916030806710 від 10.05.2023 не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, як таке що не містить належного обґрунтування та законних підстав для відмови позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, на яку ОСОБА_1 має право, що в свою чергу вказує на протиправність такого рішення та наявність підстав для його скасування.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи, що єдиною підставою для відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII слугувало недоцільність, на думку відповідача, такого переведення, що не знайшло свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ та до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ згідно з її заявою від 01.04.2022, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданих Полтавським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 31.03.2022 № 9/2169 та №9/2/170.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для призначення, а не переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ та до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, колегія вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі № 440/7743/23 слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, а абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ та до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ згідно з її заявою від 01.04.2022, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданих Полтавським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 31.03.2022 № 9/2169 та № 9/2/170».
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 по справі № 440/7743/23 - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, а абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ та до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ згідно з її заявою від 01.04.2022, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданих Полтавським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 31.03.2022 № 9/2169 та № 9/2/170» .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій