УХВАЛА
13 грудня 2023 р. Справа № 120/16261/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в письмовому провадженні клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
25.10.2023 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати.
Ухвалою суду від 30.10.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам ст. 161 КАС України. Судом встановлено, що до позовної заяви не додано документа на підтвердження сплати судового збору. Відтак позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
09.11.2023 поштою до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано посвідчення учасника бойових дій.
Таким чином, позивач усунув недоліки позовної заяви, про які було зазначено в ухвалі суду від 30.10.2023.
Ухвалою суду від 13.11.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.12.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтовується тим, що позивач вже звертався до суду з позовом про той самий предмет і з тих самих підстав та у задоволенні цього позову відмовлено рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі № 120/9929/22. Відповідач вважає неможливим повторний розгляд справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили.
Вирішуючи вказане клопотання, суд керується такими мотивами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, зазначеними вище нормами регламентовано неможливість повторного розгляду справи за умови набрання законної сили рішення у тотожному спорі
У практиці Верховного Суду, сформульованій зокрема у постанові від 30.04.2020 у справі № 813/4138/17, від 26.05.2020 у справі № 805/1963/17-а, від 16.07.2020 у справі № 182/3773/15-а, зазначається, що умовами застосування такої підстави для закриття провадження у справі є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих самих підстав.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Відтак, після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.03.2023 справі № 480/4772/20.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Так, з автоматизованої комп'ютерної системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що 29.11.2022 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 02.12.2021 на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі 120/2736/21-а військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця "січень 2008 року" в сумі 77876,63 грн. Однак, провівши виплату індексації та здійснивши перерахунок грошового забезпечення, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату сум перерахованого грошового забезпечення.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважав протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертався до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі № 120/9929/22 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Під час розгляду вказаної справи суд встановив, що позивач не звертався до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації. Своєю чергою відповідач не відмовляв позивачу у виплаті такої компенсації. Тому суд дійшов до переконання, що право особи порушено не було, а відтак звернення до суд є передчасним.
Отже, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 120/9929/23 слугувала відсутність у позивача доказів звернення із необхідною заявою до відповідача, а не відсутність у позивача права на відповідну компенсацію.
Відтак у вказаному рішенні суд не надавав по суті оцінку питанню щодо наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
З огляду на викладене суд доходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для закриття провадження у цій справі, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 120/16261/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана 13.12.2023.
Суддя Сало Павло Ігорович