ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/13321/22 (910/1905/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
учасники справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоер консалтинг"
представник позивача - Фелді О.В., адвокат, за довіреністю
відповідач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк"
представники відповідача - Бабенко А.І., в порядку самопредставництва, Кононенко Ю.О., в порядку самопредставництва
розглянув у відкритому судовому засідання касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 18.04.2023
у складі судді Пасько М.В.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 21.08.2023
у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сотнікова С.В., судді Остапенко О.М.
Пантелієнко В.О.,
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоер консалтинг"
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
про визнання недійсними окремих положень Договору № 308/18 від 20.09.2018
в межах справи № 910/13321/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "М.А.Г. Преміум"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоер консалтинг"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст руху справи та позовних вимог
1. Ухвалою від 20.12.2022 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/13321/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоер консалтинг" (ідентифікаційний код 39402039, далі - ТОВ "Лоер консалтинг", позивач);
ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника;
визнав ТОВ "М.А.Г. ПРЕМІУМ" кредитором ТОВ "Лоер консалтинг" (ідентифікаційний код 39402039) на загальну суму 350 000,00 грн.;
ввів процедуру розпорядження майном боржника;
призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Соколика Дмитра Ігоровича;
вирішив інші процесуальні та процедурні питання.
2. У лютому 2023 року ТОВ "Лоер консалтинг" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - АТ "Укргазбанк", відповідач), в якому просило суд визнати недійсним пункти 4.2.11 та 2.2 Договору № 308/18 від 20.09.2018, укладеного між ТОВ "Юридичне бюро "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" (перейменоване в подальшому в ТОВ "Лоер консалтинг") та АТ "Укргазбанк".
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3. 20.09.2018 - ТОВ "Юридичне Бюро "Алексєєв, Боярчуков та партнери" (перейменоване в подальшому в ТОВ "Лоер консалтинг") та АТ "Укргазбанк" уклали Договір № 308/18 від 20.09.2018 (далі - Договір), умовами якого передбачено, що позивач зобов'язався надати відповідачу юридичні послуги по стягненню заборгованості з ТОВ "ПФК "Магнум" (далі - боржник), станом на 20.09.2018, на суму 19 361 748,00 грн., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити послуги (далі - послуги) в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.
4. Пункт 2.1. зазначеного Договору передбачає, що послуги за цим Договором включають в себе, в тому числі, але не виключно:
- складення всіх необхідних процесуальних та інших документів та забезпечення їх своєчасного (в межах строків, встановлених чинним законодавством) подання до суду, інших органів державної влади, юридичних осіб, правоохоронних органів, державних реєстраторів, нотаріусів;
- представництво інтересів відповідача в нотаріальних конторах з питання вчинення виконавчого напису нотаріуса, організації продажу майна третім особам та супроводження здійснення реєстраційних дій при оформленні майна у власність відповідача;
- представництво інтересів відповідача у судах всіх інстанцій;
- представництво інтересів відповідача в органах Державної виконавчої служби України або у взаємовідносинах з приватними виконавцями згідно Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
- надання усних та письмових консультацій відповідачу з питань надання послуг;
- представництво інтересів відповідача в процедурі банкрутства та ліквідаційній процедурі боржника;
- представництво інтересів відповідача в правоохоронних органах України;
- представництво інтересів замовника у судовому процесі з розгляду кримінальної справи;
- представництво інтересів відповідача у всіх судових інстанціях, нотаріальних конторах, державних реєстраційних органах, органах влади, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності з усіх питань пов'язаних з захистом інтересів відповідача щодо права власності на майно, набуте в рахунок погашення заборгованості боржника згідно п. 1.3.3 цього Договору;
- представництво інтересів відповідача в усіх органах влади, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності з усіх питань пов'язаних зі стягненням заборгованості з боржника.
5. Результатом надання послуг є погашення заборгованості боржника в розмірі, визначеній у п. 2.1 цього Договору (п. 2.2 Договору).
6. Згідно із п. 1.3 Договору погашення заборгованості - погашення заборгованості боржника перед Замовником внаслідок:
1.3.1. Добровільної сплати боржником сума грошових коштів, що отримані замовником за результатами надання виконавцем послуг визначених у п.2.1 цього Договору;
1.3.2. Примусового стягнення з боржника суми грошових коштів, що отримані замовником за результатами надання виконавцем послуг визначених у п.2.1 цього Договору;
1.3.3. Оприбуткування на баланс замовника майна (на яке замовником набуто право власності) за результатами надання виконавцем послуг визначених у п. 2.1 цього Договору;
1.3.4. Сплати боржником суми грошових коштів, згідно з умовами укладеної та затвердженої судом мирової угоди між замовником та боржником, що отримані замовником, що отримані замовником за результатами надання виконавцем послуг визначених у п. 2.1. Договору;
1.3.5. Сплати боржником суми грошових коштів, на умовах реструктуризації замовником заборгованості боржника, що отримані замовником за результатами надання виконавцем послуг визначених у п.2.1. цього Договору;
1.3.6. Надходження суми грошових коштів, від третіх осіб, на виконання умов договору про відступлення права вимоги за кредитним договором боржника, що отримані замовником за результатами надання виконавцем послуг визначених у п.2.1 цього Договору.
7. Відповідно до п. 1.5 Договору сума погашеної заборгованості - сума отриманих замовником грошових коштів; оприбуткованого на баланс замовника майна (на яке замовником набуто право власності), в рахунок погашення заборгованості боржника, в результаті надання виконавцем послуг визначених у п. 2.1 цього Договору.
8. В п.1.1 Договору зазначено, що боржник замовника - ТОВ "ПФК МАГНУМ", (код ЄДРПОУ 39527537), яке має перед замовником суму невиконаних грошових зобов'язань (далі - заборгованість) за Кредитним договором №9/2016-K від 27.09.2016 (станом на 20.09.2018) на суму 19 361 748,00 грн., а також особи, які відповідають за повернення такої заборгованості (поручителі, майнові поручителі, гаранти, солідарні боржники, тощо).
9. Розділ 3 Договору передбачає Умови надання послуг. Положеннями цього розділу передбачено, що за результатами надання послуг за цим Договором Сторони підписують різні типи Актів, а саме Акт наданих послуг за місяць (Акт №1)(п.3.4. - 3.6. Договору), Акт погашення заборгованості (Акт № 2) (п. 3.7.-3.9. Договору), Акт погашення заборгованості (Акт №3) (п. 3.10- 3.12 Договору), Акт наданих послуг (Акт № 4) ( п. 3.13- 3.15 Договору).
10. П. 4.1. Договору передбачає обов'язки відповідача, зокрема:
- надавати позивачу всю необхідну інформацію та документи, для належного надання послуг за цим Договором (п.4.1.1.);
- контролювати надання послуг відповідно до умов цього Договору (п. 4.1.4.);
- приймати надані послуги відповідно до умов цього Договору (п.4.1.5.);
- оплачувати послуги у розмірах та в строки, визначені цим Договором (п.4.1.6.).
11. П. 4.2. Договору передбачає обов'язки позивача, зокрема:
- надавати відповідачу послуги відповідно до умов цього Договору (п.4.2.1.);
- складати і надсилати відповідачу звіт про хід та результати надання послуг за цим Договором один раз на місяць або протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання письмової вимоги відповідача. Позивач надсилає Звіти на електронну адресу відповідача та надає замовнику у письмовій формі (п.4.2.2.);
- інформувати відповідача про всі незалежні від позивача обставини, які можуть вплинути на строки та якість виконання послуг, протягом 1 (одного) банківського дня з дати настання таких обставин (п.4.2.5.);
- протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання повідомлення від відповідача, відповідно до п.4.3.3. повернути в повному обсязі кошти, сплачені відповідачем позивачу, згідно Актів №1 та Актів № 3 на рахунок, зазначений у листі замовника (п.4.2.10.);
- протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання письмової вимоги відповідача повернути на реквізити зазначені у вимозі відповідача, різницю між сумою оплат відповідача передбачених розділом 5 цього Договору, здійснених протягом дії цього Договору (далі - загальна сума оплат відповідача), та сумою погашеної заборгованості та одночасно сплатити 5% (п'ять відсотків) від загальної суми оплат відповідача, у разі якщо сума погашено заборгованості є меншою, ніж загальна сума оплат відповідача (п.4.2.11.).
12. Додатковим договором № 2 від 10.09.2021 до Договору, останній доповнено п.4.2.13. наступного змісту: "не вчиняти дії, які можуть завдати шкоди Банку".
13. П. 4.3. Договору передбачає права відповідача, зокрема:
- достроково розірвати цей Договір, у разі якщо позивач не виконує або неналежним чином виконує свої зобов'язання за Договором, попередивши про це позивач письмово рекомендованим листом у строк до 15 (п'ятнадцяти) банківських днів до дати такого розірвання (п.4.3.3.).
14. П.4.4. Договору передбачає права позивача, зокрема:
- одержувати плату за послуги в розмірі та у строки, передбачені цим Договором (п.4.4.3.).
15. Розділ 5 Договору передбачає вартість послуг та порядок розрахунків.
16. П. 5.1. визначає, що "Загальна вартість договору складається з загальної вартості Послуг, згідно п.5.2. цього Договору, та не може перевищувати 3 872 349,60 грн. без ПДВ (надалі - Загальна вартість Договору)".
17. Загальна вартість Договору встановлена Додатковим договором № 2 від 10.09.2021 до Договору (початкова загальна вартість Договору становила 4 700 000,00 грн.).
18. Загальна вартість послуг розраховується в наступному порядку (п. 5.2. Договору):
- у розмірі 9,5 % (відсотків), без ПДВ, від суми погашеної заборгованості (5.2.1.).
- погодинних ставок фахівців позивача згідно п.5.3.2. цього Договору та витраченого ними (фахівцями) часу (п. 5.2.2.).
19. Згідно із п. 5.3.1 Договору замовник протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами Акту № 1 та на його підставі оплачує надані послуги в сум визначеній в Акті № 1. Водночас сторони домовилися, що в Акті № 1, розрахунок наданих послуг здійснюється відповідно до погодинних ставок фахівців виконавця, визначених у п.5.3.2. цього Договору, та витраченого ними часу. Погодинні ставки фахівців виконавця викладені в п. 5.3.2 Договору.
20. П. п. 5.3.3. - 5.3.5. Договору передбачено порядок оплати відповідачем послуг, підтверджених Актами № 2, 3, 4. Однак, за весь період дії Договору сторони жодного такого Акт не підписали, відповідно відповідач за такі послуги оплати не здійснював.
21. Права дострокового розірвання Договору на момент його укладення сторони не погоджували, відповідно до положень чинного законодавства одностороння відмова від договору забороняється.
22. Протягом усього строку дії Договору відповідач не пред'являв претензій до якості та своєчасності надання Послуг. З липня 2019 відповідач не здійснював оплат за надані послуги, проте позивач продовжував їх виконувати до грудня 2022 року.
23. 26.12.2022 відповідач направив на адресу позивача Вимогу № 110/33349/2022, у якій відповідач, керуючись п. 4.2.11 Договору, вимагає повернути кошти, сплачені впродовж дії Договору в сумі 3 783 000,00 грн., а також сплатити 5 % від загальної суми оплат, що складає 189 150,00 грн.
24. Послуги за Договором надавались до 20.12.2022 та частково були прийняті і оплачені Відповідачем, що підтверджується актами за період 2018-2019 років. Зазначене відповідачем не заперечувалось.
Короткий зміст рішення місцевого суду
25. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) позов задоволено;
визнано недійсним пункти 4.2.11 та 2.2 Договору № 308/18 від 20.09.2018, укладеного між ТОВ "Юридичне бюро "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" (перейменоване на ТОВ "Лоер консалтинг") та АТ "Укргазбанк".
стягнуто з АТ "Укргазбанк" на користь ТОВ "Лоер консалтинг" судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.
25.1. Суд, аналізуючи умови п. 4.2.11 Договору, дійшов висновку про те, що за своїм характером та змістом цей пункт Договору встановлює санкцію у виді повернення різниці між сумою сплачених за Договором коштів на користь позивача та сумою погашень за рахунок коштів ТОВ "ПФК МАГНУМ" та його пов'язаних осіб (поручителів тощо), а також додатково штраф у розмірі 5% від загальної суми отриманих коштів від відповідача. В свою чергу, цим пунктом не встановлено за яке саме правопорушення (порушення якого саме договірного зобов'язання) передбачено таку санкцію. З огляду на зазначене правова природа п. 4.2.11 Договору полягає в тому, що сторони визначили санкцію (а саме - штраф) за зобов'язанням, зміст якого мав би бути з точки зору юридичної техніки викладений таким чином, щоб стосуватись такої санкції, або бути передумовою застосування такої санкції. Водночас, аналізуючи положення п. 4.2.11 Договору, суд дійшов висновку, що цей пункт Договору не визначає конкретне зобов'язання, наслідком невиконання чи неналежного виконання має настати відповідальність у позивача, тому суперечить частині першій статті 230, частині першій статті 546, статтям. 549, 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки встановлює відповідальність у виді штрафу без зазначення конкретного зобов'язання, за порушення якого така відповідальність настає.
25.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач повною мірою виконав зобов'язання по Договору та надав правову допомогу відповідачу якісно та своєчасно, що підтверджується підписаними сторонами Актами. Разом з тим, в процесі надання послуг було встановлено, що у власності боржника та третіх осіб (в т.ч. поручителів за кредитним договором) відсутні кошти та майно, на які можна звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, що призвело до неможливості надання позивачем такого виду послуг як стягнення заборгованості в розмірі 19 361 748,00 грн.
25.3. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, не надавши позивачу повної інформації щодо реальної можливості звернути стягнення на майно та/або кошти боржника чи його поручителів, порушив визначені частиною третьою статті 13 ЦК України межі здійснення цивільних прав, а саме щодо недопущення дій особи, що мають ознаки зловживання правом.
25.4. З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що п. 4.2.11 Договору в цілому є таким, що суперечить принципу добросовісності та справедливості (оскільки істотно порушує баланс інтересів сторін Договору), порушує пункт 6 частини першої статті 1, статтю 3, частину першу статті 901, частину першу статті 903 ЦК України, закладає підвалини для зловживання правом, що в свою чергу порушує частину третю статті 13, частину першу статті 627 ЦК України, оскільки виходить за межі свободи договору та визначає умову без урахування не лише вимог ЦК України (згаданих вище), а й вимог розумності та справедливості.
25.4. Також суд дійшов висновку, що укладений Договір є договором про надання послуг, тому умова про отримання кінцевого результату у судових справах, чи справах про банкрутство, виконавчих провадженнях тощо, наслідком яких могло б гіпотетично бути стягнення заборгованості з "боржника" відповідача чи його пов'язаних осіб, є недійсною, оскільки суперечить частині першій статті 901 ЦК України, а також у зв'язку із тим, що позивач як сторона Договору, яка надає послуги, визначені п. 2.1 Договору, апріорі не може відповідати чи передбачати результат таких послуг. Позивач не може відповідати за такий результат за умови, що відповідач належним чином не повідомив позивача про істотні умови із кредитних правовідносин з боржником, внаслідок чого, більшість послуг було націлено на відновлення процесуального та матеріального статусу самого відповідача у відповідних правовідносинах, аніж на безпосереднє стягнення заборгованості із боржника від імені та в інтересах відповідача.
25.5. Місцевий суд, з огляду на п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236, дія карантину на території України розпочалася 19.12.2020 та продовжена на даний час до 30.04.2023, дійшов висновку, що строки позовної давності для звернення до суду із позовною заявою вважаються подовженими в силу закону та не порушені позивачем, тому твердження відповідача про застосування строків позовної давності, встановлених статтями 256, 257, 261, 267 ЦК України, до правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем є безпідставними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
26. Постановою від 21.08.2023 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу АТ "Укргазбанк" залишив без задоволення;
рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 залишив без змін.
26.1. Апеляційний господарський суд зазначив про правильність висновків місцевого суду, які не спростовані скаржником під час апеляційного розгляду справи.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
27. АТ "Укргазбанк" 22.09.2023 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 910/13321/22 (910/1905/23), подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
28. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/13321/22 (910/1905/23) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023.
29. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укргазбанк", датою проведення судового засідання визначено 21.11.2023.
30. У зв'язку із перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/13321/22 (910/1905/23) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023.
31. Ухвалою від 21.11.2023 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги АТ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 910/13321/22 (910/1905/23);
повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги АТ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відбудеться 05.12.2023 о 10:45.
32. Від представника ТОВ "Лоер консалтинг" 09.11.2023 надійшов відзив, в якому представник Товариства просив відмовити в задоволенні касаційної скарги від 22.09.2023, рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі та постанову Північний апеляційний господарський суд від 21.08.2023 залишити без змін.
33. В судових засіданнях 21.11.2023 та 05.12.2023 уповноважені представники позивача і відповідача надали пояснення по суті вимог і доводів касаційної скарги та заперечень на неї.
34. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX, Верховний Суд розглядає справу № 910/13321/22 (910/1905/23) у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(АТ "Укргазбанк")
35. Скаржник звертається до Верховного Суду з касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, а саме:
1) неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 07.04.2023 у справі № 910/5172/19, що відсутність порушеного права позивача є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позову (застосування статті 55 Конституції України та статті 16 ЦК України);
2) неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 11.08.2021 у справі № 523/7609/17, від 17.08.2021 у справі № 904/4885/20, від 24.01.2023 у справі № 161/13862/19, що підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним, як і порушення суб'єктивного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (в контексті застосування статей 203, 215, 216 ЦК України);
3) неврахування судами попередніх інстанцій висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 914/4127/21 про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні(в контексті застосування статті 236 ГПК України);
4) неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 07.04.2023 у справі № 910/5172/19 щодо застосування доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки);
5) неврахування судами попередніх інстанцій висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 про те, що ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов'язань, є неприпустимим (в контексті застосування статей 13,15,16, 203, 215 ЦК України);
6) неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, відповідно до яких визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу), а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України;
7) неврахування судами попередніх інстанцій висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 щодо застосування принципу тлумачення "favor contractus" (тлумачення договору на користь дійсності), відповідно до якого сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності;
8) неврахування судами попередніх інстанцій висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц, що для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності (застосування частини першої статті 901 ЦК України);
9) неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц щодо застосування стандарту доказування "вірогідності доказів" у господарському процесі (щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки, що урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
36. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
38. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
39. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
40. Предметом розгляду цієї справи є вимога про визнання недійсним пунктів 4.2.11 та 2.2 Договору № 308/18 від 20.09.2018, укладеного між ТОВ "Юридичне бюро "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" (перейменоване в подальшому в ТОВ "Лоер консалтинг") та АТ "Укргазбанк.
41. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
42. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
43. Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
44. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачам), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
45. Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
45.1. Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
45.2. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є послідовним у правозастосуванні, що підтверджується правовими висновками, що містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.
45.3. Також колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 де Суд відзначив, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
46. Крім того, Суд звертає увагу, що, зокрема недійсність правочину, договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або перешкоджати порушенню цивільних прав та інтересів, а також їх відновлювати. Ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (аналогічний правовий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).
47. Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18).
48. Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
48.1. За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.
49. За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.
50. Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
50.1. Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об'єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справи № 761/16124/15-ц та постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 910/1801/21.
51. Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
52. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п'ята статті 626 ЦК України).
Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.
53. Водночас, колегія суддів враховує, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України).
Щодо суті касаційної скарги
54. За змістом оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що пункт 4.2.11 Договору за своїм характером встановлює санкцію у виді повернення різниці між сумою сплачених за Договором коштів на користь позивача та сумою погашень за рахунок коштів ТОВ "ПФК МАГНУМ" та його пов'язаних осіб (поручителів тощо), а також додатково штраф у розмірі 5% від загальної суми отриманих коштів від Відповідача. В свою чергу, цим пунктом не встановлено за яке саме правопорушення (порушення якого саме договірного зобов'язання) передбачено таку санкцію.
54.1. Разом з тим, колегія суддів вважає такий висновок передчасним, з огляду на таке.
54.2. За змістом пунктів 2.1., 2.2. Договору результатом надання послуг є погашення заборгованості боржника в розмірі 19 361 748 грн., а пунктами 5.1., 5.2., 5.3. Договору сторони передбачили, що загальна вартість Договору не може перевищувати 4 700 000,00 грн., з яких 9,5 % становить суми погашеної заборгованості, а також визначено погодинні ставки фахівців позивача.
54.3. Укладення сторонами оскаржуваного Договору відповідного змісту та той факт, що Договір виконувався (надання послуг позивачем та їх оплата скаржником) протягом тривалого часу (понад 4 роки), свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти вказаний Договір у запропонованій редакції, і що їхнє волевиявлення відповідало внутрішній волі.
54.4. Отже, відповідно до вільного волевиявлення самих учасників спірних правовідносин умови Договору передбачали, зокрема, досягнення матеріального (індивідуалізованого) результату у вигляді погашення заборгованості перед скаржником як наслідок надання позивачем юридичних послуг, а також наявність обов'язку позивача повернути різницю між сумою оплат скаржника, здійснених протягом дії цього Договору, та сумою погашеної заборгованості, з одночасною сплатою 5% (п'яти відсотків) від загальної суми оплат скаржника, у разі якщо сума погашеної заборгованості є меншою, ніж загальна сума оплат відповідача.
54.5. Водночас, аналіз пункту 4.2.11. Договору свідчить про те, що сторони погодили не санкцію (штраф), як про це зазначили суди попередніх інстанцій, а фактичне повернення коштів у випадку, якщо кінцевий результат дій виконавця (ТОВ "Юридичне бюро "Алєксєєв, Боярчуков та партнери") не буде відповідати встановленому у пункті 2.1. розміру стягненої заборгованості з боржника на користь замовника. Тобто, суди помилково ототожнили сплату штрафу як санкції за неналежне виконання зобов'язання із поверненням коштів, сплачених замовником на користь виконавця за умовами договору.
55. Колегія суддів також враховує, що оскаржуваний Договір було укладено за результатом проведення скаржником відкритих торгів (тендеру), переможцем яких став саме позивач.
55.1. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
55.2. Добровільна участь позивача у відповідних відкритих торгах (тендері) на конкурентних засадах, а також наявність у відкритому доступі проекту Договору разом з іншою тендерною документацією з моменту опублікування оголошення і до моменту укладення самого Договору свідчить про обізнаність та погодження позивача з їхніми умовами.
55.3. Враховуючи наведене та з урахуванням того, що цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи при укладенні договорів, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про доведення позивачем належними та допустимими доказами обставин порушення своїх прав на момент укладення Договору.
55.4. Встановлена в ході виконання умов договору неможливість досягнення виконавцем визначеного договором результату надання послуг не є доказом порушення прав виконавця в момент укладення відповідного договору та відповідно не може слугувати належною підставою для визнання недійсним такого правочину чи його окремих положень.
55.5. Водночас, зміст оскаржуваних рішень свідчить, що суди обмежились лише констатацією факту виконання позивачем (виконавцем) умов договору та часткової оплати замовником наданих послуг. Разом з тим, суди не дослідили зміст наданих послуг, а також не встановили за що і за які саме послуги була здійснена фактична оплата.
56. Колегія суддів також вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про наявність недобросовісної поведінки у діях позивача.
56.1. Так, відповідно до пункту 4.1.1. Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується надавати виконавцю усю необхідну інформацію та документи для належного виконання за цим договором.
56.2. Разом з тим, зміст оскаржуваних рішень свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили, чи надавалась будь-яка документація замовником виконавцю, чи звертався виконавець з такою вимогою та чи отримував будь-які інші документи, дослідження змісту яких дозволило б встановити наявність/відсутність приховування тієї чи іншої інформації, а відтак, умислу в діях замовника та недобросовісності в його поведінці.
56.3. Також суди не дослідили чи передбачено умовами договору (або в подальшому в контексті спілкування замовника та виконавця) пряму вимогу виконавця до замовника надати інформацію саме щодо майна боржника.
56.4. З огляду на зазначене, Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій без належного дослідження та надання оцінки усім наявним матеріалам цієї справи, зокрема, акту прийому-передачі документів від 25.09.2018, електронного листування сторін Договору, листів позивача від 07.08.2020 та 19.08.2021 з пропозиціями продовження строку дії Договору, умов п. 4.2.5 та п. 4.4.2. Договору, дійшли передчасного висновку про недобросовісність дій скаржника, яка полягала в ненаданні позивачу повної інформації щодо реального стану та можливості стягнення проблемної заборгованості за Договором.
57. Колегія суддів звертає увагу, що положеннями статей 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
57.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що однією із сторін договору, оскарження окремих положень якого є предметом розгляду цієї справи, є ТОВ "Юридичне бюро "Алєксєєв, Боярчуков та партнери".
57.2. Укладаючи Договір № 308/18 від 20.09.2018, представники зазначеного Товариства, маючи у складі юристів із досвідом, повинні були усвідомлювати зміст умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також повинні були розуміти не лише передбачені ним права та обов'язки, але і наслідки виконання або невиконання умов договору. Разом з тим суди зазначеній обставині оцінки не надали.
58. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
58.1. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
58.2. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
58.3. Враховуючи положення зазначених норм, суди попередніх інстанцій повинні були також дослідити поведінку представників позивача на предмет їх добросовісності, а саме встановити яким чином підписувався договір, хто був автором його тексту як в цілому, так і окремих його положень, оскільки наявність у представників позивача саме юридичного досвіду також може ставити під сумнів їх добросовісність в частині розуміння наявних у Договорі № 308/18 від 20.09.2018 положень, які б унеможливлювали фактичне виконання договору як в цілому, так і окремих його частин.
59. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
59.1. Отже, суд зобов'язаний надати оцінку кожному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
60. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
61. Частиною третьою статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
62. Відповідно до частин третьої, четвертої 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
63. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
64. Зважаючи на викладене доводи скаржника частково знайшли підтвердження, а висновки господарських судів попередніх інстанцій цій справі є передчасним, тому оскаржені судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційна скарга - частковому задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.
66. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
67. За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
68. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.
68.1. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Судові витрати
69. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) скасувати.
3. Справу № 910/13321/22 (910/1905/23) направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К.М. Огороднік