ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 рокуСправа №160/23001/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/23001/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, шосе Хмельницьке, буд. 7, код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
11 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача- 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/23001/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви.
26 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №912100192376 від 08.05.2023 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у перерахунку пенсії за віком з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 04.05.2021 по 25.03.2023;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом №29037-21407/К-01/8-0400/23 від 22 червня 2023 року, що до відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з 26.03.2023 із застосуванням показника середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2020, 2021 та 2022 роки;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом №0400-010304-8/106565 від 18 липня 2023 року, щодо відмови ОСОБА_1 у обчисленні пенсії за віком із зарахуванням у подвійному розмірі для обчислення пенсії згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи позивача з 01.08.1992 по 03.01.2002, з 01.04.2004 по 14.11.2006, з 13.03.2017 по 03.05.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області:
- з 26.03.2023 зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.08.1992 по 03.01.2002, з 01.04.2004 по 14.11.2006, з 13.03.2017 по 03.05.2021;
- з 26.03.2023 зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 04.05.2021 по 25.03.2023;
- з 26.03.2023 призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2020, 2021 та 2022 роки, з та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправну поведінку відповідача в наступних аспектах: 1) протиправність рішення відповідача-2 від 08.05.2023 року №912100192376 щодо відмову у перерахунку пенсії за віком з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 04.05.2021 року по 25.03.2023 року, оскільки відповідач-2 безпідставно не зарахував цей період роботи до пільгового стажу позивача за Списком №1, оскільки надано всі документи; 2) неналежне застосування відповідачем-1 показника середньої заробітної плати в України при обчисленні пенсії позивача, оскільки треба враховувати середню заробітну плату, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; 3) протиправність відмови відповідача-1 у зарахуванні у подвійному розмірі для обчислення пенсії згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи позивача з 01.08.1992 по 03.01.2002, з 01.04.2004 по 14.11.2006, з 13.03.2017 по 03.05.2021, оскільки позивач працювала на посадах, які передбачають таке зарахування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23001/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
17 листопада 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача-1 в системі «Електронний Суд». Разом з відзивом надано матеріали пенсійної справи позивача. Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, зазначає про наявність у нього дискреційних повноважень, а також посилається на наступне: 1) щодо періоду роботи з 04.05.2021 року по 25.03.2023 року зазначає, що займана позивачем посада у списку №1 не передбачена, в переліку атестованих робочих місць відсутня; 2) щодо обчислення середньої заробітної плати зазначає, що 25.04.2023 року позивачем подано заяву про переведення на пенсію за віком, що вказує на зміну виду пенсії, а не призначення нової пенсії, в той час як позивач 2006 року отримує пенсію за вислугу років; 3) щодо періодів з 01.08.1992 року по 03.01.2002 року, з 01.04.2004 року по 14.11.2006 року, з 13.03.2017 року по 03.05.2021 року зазначає, що цей період вже зарахований в подвійному розмірі, що підтверджується розрахунком стажу. Також зазначає, що період спірні періоди не можна відносити до роботи на пільгових посадах, оскільки лабораторії та відділення, в яких працювала позивач, відсутні у нормі права, яка дає право на пільгове обчислення стажу.
22 листопада 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в системі «Електронний Суд». Зазначає, що в подвійному розмірі спірні періоди не зараховані, що підтверджується матеріалами справи, наводить доводи та судову практику з цього питання. Також вказує, що посада, на якій позивач працювала з 04.05.2021 року по 25.03.2023 року міститься у Списку №1, надано достатні докази для зарахування цього періоду до пільгового стажу. Щодо обчислення середньої заробітної плати зазначає, що за призначенням пенсії за віком позивач звернулася вперше в 2023 році, в зв'язку з чим трьома попередніми роками для обчислення середньої заробітної плати в Україні є 2020-2022 роки.
Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно довідки комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради від 28.03.2023 року №340 позивач в період з 04.05.2021 року по 31.08.2022 року працювала на посаді сестри медичної-анестезиста відділення інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії. Після зміну у штатному розписі сестри медичної-анестезиста катетеризаційної лабораторії №1 центру інтервенційної кардіології та ренгенендоваскулярної хірургії з 01.09.2022 року по теперішній час. Цей період віднесено до розділу ХІХ постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2021 року №461.
Згідно довідки комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради від 28.04.2023 року №414 позивач працювала:
1) з 01.08.1992 року по 31.03.1997 року - на посаді медичної сестри-анестезистки кардіологічного відділення для лікування хворих інфарктом міокарда;
2) з 01.04.1997 року по 03.01.2002 року - на посаді медичної сестри блока інтенсивної терапії і реанімації спеціалізованого кардіологічного відділення для хворих інфарктом міокарда з блоком інтенсивної терапії і реанімації.
В трудовій книжці позивача від 18.08.1980 року НОМЕР_2 в наявності наступні записи:
12) 01.08.1992 року - переведено на посаду медсестри-анестезиста інфарктного відділення;
13) 01.04.1997 року - в зв'язку зі зміною штатного розпису переведена на посаду медсестри блоку інтенсивної терапії в тому ж відділенні;
15) 04.01.2002 року - в зв'язку з зміною штатного розпису переведено у відділення терапії для хворих інфарктом міокарда на посаду медсестри;
16) 14.11.2006 року - звільнена згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України в зв'язку з виходом на пенсію (за вислугу років);
22) 13.03.2017 року - прийнята на посаду сестри медичної палати інтенсивної терапії кардіологічного відділення для хворих на інфаркт міокарда на час відсутності основного працівника;
23) 01.02.2018 року - вкладено безстроковий трудовий договір за посадою сестри медичної палати інтенсивної терапії кардіологічного відділення для хворих на інфаркт міокарда;
Наступні записи міститься вже в трудовій книжці позивача від 07.05.2018 року НОМЕР_3 .
В трудовій книжці позивача від 07.05.2018 року НОМЕР_3 в наявності наступні записи:
26) 04.05.2021 року - переведена на посаду сестри медичної - анестезиста відділення інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії, з правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1;
28) 01.09.2022 року - переведена на посаду сестри медичної анестезиста катетеризаційної лабораторії №1 Центру інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії;
29) 01.09.2022 року - підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1;
Рішенням відповідача-2 від 08.05.2023 року №912100192376 позивачу зараховано період роботи у відділенні інтенсивної терапії у подвійному розмірі (04.01.2002 року - 14.11.2006 року), період з 004.05.2021 року по 25.03.2023 року на посаді сестри медичної - анестезиста відділення інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії не може бути зарахований до Списку №1, оскільки дата посада не передбачена в переліку посад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461.
У формі РС-право до вказаного рішення відсутні відомості про застосування до роботи позивача кратності, однак в наявності запис «Мед. заклад із ст. 60» щодо періодів:
1) 04.01.2002 року-31.12.2003 року;
2) 01.01.2004 року-14.11.2006 року.
З наданого позивачем разом з відповіддю на відзив розрахунку стажу позивача вбачається щодо періоду 04.01.2002 року по 31.12.2003 року позивачу встановлено відмітку «Прац. охорони здор. (посади із пост. 909)», «Мед. заклад із ст. 60» та вказано кратність - 2.
Листом відповідача-1 від 22.06.2023 року №29037-21407/К-01/8-0400/23 повідомлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років з 15.11.2006 року, з 25.04.2023 року переведено на пенсію за віком, право на застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 відсутнє.
Листом відповідача-1 від 18.07.2023 року №0400-010304-8/106565 повідомлено, що згідно довідки комунального підприємства «Міська лікарня №9» до страхового стажу зараховано період з 04.01.2002 року по 31.12.2003 року у відділенні інтенсивної терапії у подвійному розмірі. Зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи на посаді медсестри-анестезістки інфарктного відділення та медсестри блока інтенсивної терапії інфарктного відділення з 01.08.1992 року по 03.01.2002 року, на посади медсестри відділення інтенсивної терапії з 01.01.2004 року по 14.11.2006 року немає законних підстав.
Не погодившись з такою правовою поведінкою відповідачів, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо періоду роботи з 04.05.2021 року по 25.03.2023 року.
В рішенні відповідача-2 від 08.05.2023 року вказано, що цей період роботи не може бути зарахований до пільгового стажу за Списком №1, оскільки ця посада відсутня в переліку пільгових посад.
Позивач з цього приводу посилалася на пільгову довідку від 28.03.2023 року №340, видану комунальним підприємством «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради. Щодо відображення посади у Списку №1 посилалася на розділ ХІХ, згідно якого право на пільгове пенсійне забезпечення мають також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок), а також на додаток В примітку 1 до Класифікатора професій ДК 003:2005, згідно якого похідні слова професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії. При цьому згідно додатку В (примітка 2) назви професій можуть бути розширені за потребою користувача термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у КП чи відповідних законодавчо-правових актах.
У відзиві відповідач-1 вказав, що посада сестри медичної-анестезиста відділення інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії в Списку №1 відсутня. При цьому в наказі про атестацію робочих місць від 01.09.2022 року ця посада не передбачена.
Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461 (далі - Список №1).
В Списку №1 в наявності розділ ХІХ «ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я», в якому в абзаці другому вказано: молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
Згідно приміток до додатку Б «Абетковий покажчик професійних назв робіт» до Класифікатору професій ДК 003:2005, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року №375 похідні слова до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії. Наприклад, від назви професії "Соціолог" код КП 2442.2 можна утворювати похідні назви "Провідний соціолог" та "Старший соціолог" з кодами КП 2442.2, тоді як похідне слово "Головний" не може застосовуватися, враховуючи, що в КП є чинна професійна назва роботи "Головний соціолог" з кодом КП 1221.1.
Назви професій можуть бути розширені за потребою користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення.
Фактично, спір між сторонами в цій частині зводиться до неузгодженості щодо входження посад позивача до категорії «молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)».
Так, позивач в спірний період працювала на посадах:
1) сестри медичної-анестезиста відділення інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії;
2) сестри медичної анестезиста катетеризаційної лабораторії №1 Центру інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії.
Згідно п. 4.11. Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.11.2007 року №742 молодші спеціалісти з медичною освітою, що працюють на посадах "сестра медична операційна" та "сестра медична-анестезист", проходять атестацію за спеціальністю "сестринська справа (операційна)".
При цьому згідно п. 9, 10 Номенклатури спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою, яка є додатком №1 до п. 1.6 Положення серед молодших спеціалістів з медичною освітою є сестринська справа та сестринська справа (операційна).
Виходячи з вищевказаного суд визнає, що категорія «сестра медична-анестезист» входить до категорії молодших спеціалістів з медичною освітою.
Щодо входження до категорії «зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)» підрозділів, в яких працювала позивач (відділення інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії, катетеризаційна лабораторія №1 Центру інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії) суд вважає за необхідне виходити з функціонального призначення таких підрозділів.
Так, за змістом абзацу 2 розділу ХІХ Списку №1 пільги надаються медичним працівникам, що працюють в умовах випромінювання, оскільки таке випромінювання створює небезпечний вплив на життя і здоров'я особи. Функціональне призначення підрозділів, в яких працювала позивач в спірний період, з необхідністю передбачає наявність такого випромінювання, в зв'язку з чим позивач має право на отримання відповідних державних гарантій у вигляді пільгового пенсійного забезпечення, в т.ч. обчислення такого стажу за Списком №1.
Судом при цьому враховано і зміст трудової книжки позивача, а також пільгової довідки, в який безпосередньо вказано право позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1. Також суд зазначає, що відповідачами не висловлено конкретних та змістовних доводів проти включення займаних позивачем посад до абз. 2 розділу ХІХ Списку №1, в т.ч. не обґрунтовано в чому саме полягає невідповідність (функціональне призначення відділення, неналежність позивача до молодших спеціалістів з медичною освітою або інші причини).
Посилання відповідача-1 на проведення атестації судом відхиляється, оскільки непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
Відповідно, в будь-якому випадку зміст атестації робочого місця позивача не може позбавляти її права на пільгове пенсійне забезпечення.
Окрім цього, наказом комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня №9» Криворізької міської ради від 04.12.2020 року №187 од підтверджено право на пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 сестрі медичній-анестезисту, що відповідає посаді позивача. Згідно п. 11 затвердженого переліку робочих місць, що підлягають атестацію, від 02.11.2020 року атестовано професію «сестра медична-анестезист».
Тотожні положення містяться в наказі комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради від 01.09.2022 року №330/1, п. 11 переліку робочих місць, що підлягають атестації, від 26.08.2022 року.
Суд погоджується з тим, що відповідний перерахунок належить зобов'язати здійснити саме відповідача-2 як суб'єкта владних повноважень, на обліку в якого позивач перебуває як пенсіонер, що забезпечить ефективний захист її прав.
Враховуючи вищевикладене суд констатує обґрунтованість позовних вимог в цій частині, в зв'язку з чим вони підлягають задоволенню.
Щодо показника середньої заробітної плати в України при обчисленні пенсії позивача.
Правова поведінка відповідача-1 з цього питання викладена в листі від 22.06.2023 року та полягає в запереченні права позивача на використання показника середньої заробітної плати (доходу) за 2020-2022 роки, ствердження про необхідність використання показника за 2014-2016 роки.
Позивач з цього приводу наполягала на тому, що їй призначено пенсію за віком в 2023 році, в зв'язку з чим має використовуватися показник 2020-2022 років як трьох років, що передують року призначення пенсії.
Відповідач-1 у відзиві повторно виклав доводи з його листа від 22.06.2023 року, послався на п. 4-3 ч. 4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Так, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно п. 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Згідно ч.2 ст. 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Стаття 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Суд зазначає, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII.
При цьому ст. 9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 року у справі №133/476/15-а та в подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі №876/5312/17, Касаційним адміністративним судом у постанові від 24.07.2019 року у справі №266/3680/16-а, від 29.03.2023 року у справі №240/4170/19.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправний характер незастосування при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки, оскільки саме ці роки є останніми трьома роками, що передують зверненню за призначенням пенсії.
Враховуючи вищевикладене судом відхиляється вихідне твердження відповідача-1 про те, що пенсія за вислугу років є різновидом пенсії за віком у розумінні Закону №1058-ІV, та, як наслідок, про те, що позивача переведено на пенсію за віком, а не призначено таку пенсію.
Водночас, суд зазначає, що лист відповідача від 22.06.2023 року №29037-21407/К-01/8-0400/23 свідчить про ухвалення ним індивідуально-правового акту - відмови, в зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій та з метою ефективного захисту прав позивача виходить за межі позовних вимог та визнає протиправною відмову, викладену в зазначеному листі. Відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Також суд зауважує, що позивач просив, зокрема, зобов'язати відповідача з 26.03.2023 року призначити позивачу пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати в України зі 2020-2022 роки. Суд зазначає, що згідно листа відповідача від 22.06.2023 року позивачу з 25.04.2023 року вже призначено пенсію за віком, в зв'язку з чим позовна вимога відповідача в цій частині полягає у перепризначенні їй пенсії, що не відповідає ефективному способу захисту прав позивача, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 26.03.2023 року із застосуванням середньої заробітної плати в України зі 2020-2022 роки.
При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що в цій юридичній ситуації застосовується п. а ст. 83 Закону №1788-ХІІ, оскільки за перерахунком позивач звернулася в межах трьох місяців від дати її народження.
Враховуючи вищевикладене суд констатує часткову обґрунтованість позовних вимог в цій частині, в зв'язку з чим вони підлягають частковому задоволенню.
Щодо періодів роботи з 01.08.1992 року по 03.01.2002 року, з 01.04.2004 року по 14.11.2006 року, з 13.03.2017 року по 03.05.2021 року.
В рішенні відповідача-2 від 08.05.2023 року вказано, що період роботи з 04.01.2002 року по 14.11.2006 року зараховано в подвійному розмірі.
У формі РС-право до вказаного рішення відсутні відомості про застосування до роботи позивача кратності, однак в наявності запис «Мед. заклад із ст. 60» щодо періодів:
1) 04.01.2002 року-31.12.2003 року;
2) 01.01.2004 року-14.11.2006 року.
Відповідач-1 в листі від 18.07.2023 року зазначив, що період роботи з 04.01.2002 року по 31.12.2003 року зараховано в подвійному розмірі, періоди роботи з 01.08.1992 року по 03.01.2002 року, з 01.01.2004 року по 14.11.2006 року не зараховано в подвійному розмірі.
Позивач з цього приводу посилався на те, що до позивача не застосовано кратність, а графи страховий стаж без кратності та з кратністю однакові. В обґрунтування посилався на трудову книжку позивача, довідки №340 від 28.03.2023 року та №414 від 28.04.2023 року.
Відповідач-1 зазначав, що період з 01.04.2004 року по 14.11.2006 року позивач працювала в лабораторіях та відділеннях, які не перелічені в ст. 60 Закону №1789-ХІІ.
Відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Позивач також посилалася на роз'яснення Міністерства охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28.05.2002 року №10.02.11/450, від 21.06.2002 року №02-886з-08, згідно яких період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі згідно ст. 60 закону №1788-ХІІ.
Стосовно періоду з 01.08.1992 року по 03.01.2002 року суд зазначає, що позивач працювала на посадах:
- з 01.08.1992 року - медсестри-анестезиста інфарктного відділення;
- 01.04.1997 року - медсестри блоку інтенсивної терапії інфарктного відділення;
- 04.01.2002 року - медсестра відділення терапії для хворих інфарктом міокарда.
Згідно довідки №414 від 28.04.2023 року відповідні посади вказано відмінним чином:
1) з 01.08.1992 року по 31.03.1997 року - на посаді медичної сестри-анестезистки кардіологічного відділення для лікування хворих інфарктом міокарда;
2) з 01.04.1997 року по 03.01.2002 року - на посаді медичної сестри блока інтенсивної терапії і реанімації спеціалізованого кардіологічного відділення для хворих інфарктом міокарда з блоком інтенсивної терапії і реанімації.
Суд зазначає, що згідно з роз'ясненнями, наданими Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 10.09.2002 №10.03.67/100, від 28.05.2002 №10.02.2011/450 і від 21.06.2002 № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це визначено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказані роз'яснення використано в т.ч. Касаційним адміністративним судом в постанові від 27.02.2020 року у справі №462/1713/17, Третім апеляційним адміністративним судом в постанові від 03.10.2022 року у справі №280/7699/21.
Суд виходить з функціонального призначення відділень, вказаних у ст. 60 Закону №1788-ХІІ, а також функціоналу займаних позивачем посад, оскільки законодавча гарантія з необхідністю зумовлена та пов'язана з виконуваними особою функціями, а не формальним перебуванням у складі конкретного медичного підрозділу.
Аналогічне правозастосування здійснено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 24.03.2020 року у справі №140/3275/19, в якій ст. 60 Закону №1788-ХІІ застосовано до медсестри-анестезиста хірургічного відділення.
Виходячи з функціоналу медсестри-анестезиста суд констатує поширення на період роботи позивача з 01.08.1992 року по 31.03.1997 року законодавчої пільги згідно ст. 60 Закону №1788-ХІІ.
В свою чергу в період з 01.04.1997 року по 03.01.2002 року позивач працювала блоці інтенсивної терапії, що також відповідає умовам для пільгового пенсійного забезпечення за ст. 60 Закону №1788-ХІІ.
Отже, період з 01.08.1992 року по 03.01.2002 року підлягає зарахування до стажу позивача в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону №1788-ХІІ.
Стосовно періоду з 01.04.2004 року по 14.11.2006 року.
Передусім суд констатує, що в цій частині позовних вимог позивачем допущено очевидну описку, оскільки зміст листа відповідача-1 від 18.07.2023 року вказує на те, що не зараховано період з 01.01.2004 року (а не з 01.04.2004 року) по 14.11.2006 року.
Відповідач-2 у рішенні від 08.05.2023 року вказав, що період з 04.01.2002 року по 14.11.2006 року позивачу зараховано в подвійному розмірі. Відповідач-1 в листі від 18.07.2023 року вказав, що в подвійному розмірі позивачу зараховано період з 04.01.2002 року по 31.12.2003 року, а період з 01.01.2004 року по 14.11.2006 року не зараховано.
При цьому в розрахунку стажу позивача до рішення відповідача-2 від 08.05.2023 року обліковано як пільговий згідно ст. 60 Закону №1788-ХІІ з 04.01.2002 року по 14.11.2006 року, при цьому відомості про кратність вказують на облік стажу як одинарний, а не подвійний. В наданому позивачем разом з відповіддю на відзив розрахунку пільговим згідно ст. 60 Закону №1788-ХІІ є період лише з 04.01.2002 року по 31.12.2003 року, однак вже з кратністю 2.
Суд констатує, що такий змінюваний характер обчислення пільгового стажу позивача за спірний період порушує право позивача на правову визначеність, в зв'язку з чим суд вважає за можливе переглянути в цілому період з 01.01.2004 року по 14.11.2006 року та вирішити питання про наявність правових підстав для зарахування цього стажу в подвійному розмірі.
Згідно трудової книжки позивача вона працювала:
15) 04.01.2002 року - в зв'язку з зміною штатного розпису переведено у відділення терапії для хворих інфарктом міокарда на посаду медсестри;
16) 14.11.2006 року - звільнена згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України в зв'язку з виходом на пенсію (за вислугу років)
Згідно довідки від 28.04.2023 року №414 уточнено найменування посади - медична сестра відділення інтенсивної терапії для хворих на інфаркт міокарда.
Аналогічно з попереднім висновком суду згідно з роз'ясненнями, наданими Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 10.09.2002 №10.03.67/100, від 28.05.2002 №10.02.2011/450 і від 21.06.2002 № 02-886з-08 робота у відділенні інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це визначено статтею 60 Закону №1788-ХІІ.
Отже, період з 01.01.2004 року по 14.11.2006 року підлягає зарахування до стажу позивача в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону №1788-ХІІ. Враховуючи допущення позивачем описки в позовній вимозі суд зауважує, що ним здійснюється вихід за межі позовних вимог, що забезпечить ефективний захист прав позивача. Суд також звертає увагу, що саме такий спосіб захисту забезпечить правову визначеність для позивача, при цьому не створить жодних негативних наслідків для відповідача-1 при зарахуванні цього періоду роботи в подвійному розмірі.
Стосовно періоду з 13.03.2017 року по 03.05.2021 року.
Представник позивача в адвокатському запиті від 11.07.2023 року просила зарахувати в подвійному розмірі в т.ч. цей період. В листі відповідача від 18.07.2023 року відсутня відповідь щодо цього періоду.
В розрахунках стажу позивача міститься дата 13.03.2017 року, однак період визначено по 03.10.2021 року, водночас - період з 13.03.2017 року по 03.10.2021 року не обліковано в подвійному розмірі, що логічно вказує і не незарахування в такому розмірі періоду з 13.03.2017 року по 03.05.2021 року. Отже, суд констатує факт незарахування цього періоду роботи позивача в подвійному розмірі.
Згідно трудової книжки позивача вона працювала:
22) 13.03.2017 року - прийнята на посаду сестри медичної палати інтенсивної терапії кардіологічного відділення для хворих на інфаркт міокарда на час відсутності основного працівника;
23) 01.02.2018 року - вкладено безстроковий трудовий договір за посадою сестри медичної палати інтенсивної терапії кардіологічного відділення для хворих на інфаркт міокарда;
26) 04.05.2021 року - переведена на посаду сестри медичної - анестезиста відділення інтервенційної кардіології та рентгенендоваскулярної хірургії, з правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1;
Аналогічно з висновками суду щодо попередніх періодів роботи позивача, суд визнає право позивача на зарахування цього стажу в подвійному розмірі, оскільки позивач працювала в підрозділі, що здійснював інтенсивну терапію (роз'яснення, наданими Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 10.09.2002 №10.03.67/100, від 28.05.2002 №10.02.2011/450 і від 21.06.2002 № 02-886з-08), а також перебувала на посаді сестри медичної-анестезиста (виходячи з роз'яснення та змісту відповідного робочого функціоналу займаної посади).
Отже, період з 13.03.2017 року по 03.05.2021 року підлягає зарахування до стажу позивача в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону №1788-ХІІ
Водночас, суд зазначає, що лист відповідача від 18.07.2023 року свідчить про ухвалення ним індивідуально-правового акту - відмови, в зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій та з метою ефективного захисту прав позивача виходить за межі позовних вимог та визнає протиправною відмову, викладену в зазначеному листі. Відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 3220,80 грн, що підтверджується квитанціями від 04.09.2023 року, від 20.09.2023 року та від 20.09.2023 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, шосе Хмельницьке, буд. 7, код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №912100192376 від 08.05.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 04.05.2021 року по 25.03.2023 року.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII періодів роботи з 01.08.1992 року по 03.01.2002 року, з 01.01.2004 року по 14.11.2006 року, з 13.03.2017 року по 03.05.2021 року, викладену в листі від 18.07.2023 року №0400-010304-8/106565.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.08.1992 року по 03.01.2002 року, з 01.01.2004 року по 14.11.2006 року, з 13.03.2017 року по 03.05.2021 року.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком з 26.03.2023 року згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2020-2022 роки), викладену в листі від 22.06.2023 року №29037-21407/К-01/8-0400/23.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 26.03.2023 року згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020-2022 роки), з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 гривень (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, шосе Хмельницьке, буд. 7, код ЄДРПОУ: 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко