ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
про зупинення провадження у справі
м. Київ
18.10.2023Справа № 910/1567/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук К,М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" вул. ЄЖИ ГЕДРОЙЦЯ буд.5, м. Київ, 03150 в особі Філії "Енергозбут" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОК" вул.Шолом-Алейхема 3, м.Київ, 02156
про стягнення 221 374,86 грн.
Представники сторін:
від позивача: Гаврилова І.А.
від відповідача: Качкуров Ф.В.
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Енергозбут" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОК" про стягнення 221 374,86 грн. безобліково спожитої електричної енергії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати за поставленої позивачем електричної енергії, не обліковану внаслідок порушення відповідачем п.п. 3 п. 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, зокрема, шляхом безоблікового споживання електричної енергії за відсутності лічильника та пломб, в зв'язку з чим позивачем було складено відповідний акт про порушення, та на підставі рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами ПРРЕЕ проведено нарахування за спожиту відповідачем необліковану електроенергію за період 17.12.2021 року - 16.06.2022 року в загальній сумі 221 374,86 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 10.02.2023 року позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1567/23, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, суд прийшов до висновку про розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 року у задоволенні клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОК" про розгляд справи № 910/1567/23 в порядку загального позовного провадження відмовлено та призначено розгляд справи № 910/1567/23 в спрощеному позовному провадженні з призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 05.07.2023 року.
Вищезазначеною ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 року повідомлено про надання представником відповідача клопотань та пояснень процесуального характеру, зокрема. відповідно до ст. ст. 77, 80 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 року у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення судового засідання та неявкою в судове засідання уповноваженого представника відповідача, відкладено судове засідання на 27.07.2023 року.
Судом встановлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 24.07.2023 року від представника позивача надійшло заперечення б/н від 19.07.2023 року проти клопотань відповідача від 10.03.2023 року; через канцелярію суду 27.07.2023 року від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 27.07.2023 року про витребування доказів, а також клопотання б/н від 27 07.2023 року про залишення позову без розгляду. Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 27.07.2023 року для надання можливості представнику позивача надати свою правову позицію щодо клопотань представника відповідача судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 13.09.2023 року.
До початку судового засідання від уповноваженого представника відповідача через канцелярію суду 07.09.2023 року надійшли доповнення б/н від 06.09.2023 року до клопотання про залишення позову без розгляду, які судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.09.2012 року для можливості надання позивачем відео та фото матеріалів, які є додатком до акту про порушення ПРРЕЕ, судом оголошено протокольну перерву на 05.10.2023 року.
Судом встановлено, що через систему "Електронний суд" 28.09.2023 року від представника позивача надійшли два клопотання б/н від 28.09.2023 року про приєднання до матеріалів справи відеозапису, долученого до акту про порушення та акт звіряння розрахунків; від представника відповідача через канцелярію суду 05.10.2023 року надійшло друге доповнення б/н від 05.10.2023 року до клопотання про залишення позову без розгляду від 27.07.2023 року. Зазначені документи судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 05.10.2023 року для можливості повторного надання представником позивача банківської виписки щодо оплати ТОВ "ТОК" за спожиту електроенергію на підтвердження договірних відносин учасників справи, судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 18.10.2023 року.
В судове засідання 18.10.2023 року з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача.
Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання через канцелярію суду 17.10.2023 року від представника позивача надійшли пояснення б/н від 17.10.2023 року з додатковими доказами, а саме копії звітів про покази засобів обліку та копія банківської виписки, які судом долучені до матеріалів справи.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, на час проведення судового засідання 18.10.2023 року до суду не надходило.
Поряд із цим, розглянувши в судовому засіданні 18.10.2023 року матеріали справи судом встановлено та повідомлено сторін, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/5599/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОК" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання недійсним та скасування рішення комісії ВП «Київське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця» з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ щодо застосування санкцій в розмірі 221 374,86 грн, до TOB «ТОК», оформлене Протоколом №5 від 20.07.2022; визнання недійсним «Розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ за період з 17.12.2021 по 16.06.2022» складений невстановленими особами, в основу якого покладено неверифїковані відомості, отримані від Третіх сторін Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, щодо якого прийняте рішення «вважати вірним» комісією ВП «Київське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут» АТ «Українська залізниця» з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ (Протокол №5 від 20.07.2022р.); визнання недійсним та скасування витягу щодо якого оформлений документом під назвою «Довідка про визначення обсягу та вартості електричної енергії необлікованої внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ», з підстав відсутності, оформленого належним чином, Додатку 4 «Порядок розрахунків» Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та, відповідно, неоднаковості і нікчемності умов публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії АТ «Укрзалізниця» стосовно ТОВ «ТОК», в частині порядку розрахунків між Сторонами договору; визнання недійсним Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії АТ «Укрзалізниця» стосовно ТОВ «ТОК» в частині встановлення порядку розрахунків між Сторонами з підстав відсутності, оформленого належним чином, Додатку 4 «Порядок розрахунків» Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та, відповідно, неоднаковості і нікчемності умов вказаного Публічного договору.
Згідно відомостей з ЄДРСР ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 року (суддя Привалов А.І.) у справі № 910/5599/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду від 26.10.2023 року у справі № 910/5599/23 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.11.2023 року.
Так, відповідно до змісту позовної заяви суд наголошує, що позовні вимоги про стягнення 221 374,86 грн. у справі № 910/1567/23 ґрунтуються, зокрема, на рішенні комісії ВК "Київське регіональне відділення "Енергозбут" філії "Енергозбут" АТ "Українська залізниця" з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ щодо застосування санкцій в розмірі 221 374,86 грн. та розрахунках обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ за період 17.12.2021 року по 19.06.2022 року, стягнення яких, в свою чергу, є предметом даного позову.
Наразі, оскільки в силу приписів ст. 14 ГПК України щодо розгляду справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів, а також розпорядження позивачем своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зокрема, не заявлення в межах розгляду даного спору вимоги про визнання рішення комісії з розгляду акта недійсним, суд зазначає, що фактичні обставини вчинення/невчинення споживачем порушення та як наслідок, складання акта про порушення підлягають з'ясуванню і доведенню в межах вирішення іншого спору, зокрема, про визнання недійсним рішення комісії з розгляду акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії № ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0016 від 16.06.2022 року, який було складено на ТОВ "ТОК", що розглядається Господарським судом міста Києва у справі № 910/5599/23.
Аналогічна правова позиція щодо неможливості встановлення фактичних обставин вчинення/невчинення споживачем порушення ПРРЕЕ як підстави для складання відповідного акту про порушення в межах судового спору про стягнення вартості фактично спожитої необлікованої електричної енергії, нарахованої на підставі такого акту, викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 року у справі № 911/312/23.
Поряд із цим, уповноважений представник позивача в судовому засіданні 18.10.2023 року заперечував щодо зупинення провадження у справі № 910/1567/23 до вирішення пов'язаної з нею господарської справи № 910/5599/23 і набрання рішенням у вказаній справі законної сили та вважав за можливе здійснювати подальший розгляд справи №910/1567/23.
В свою чергу, уповноважений представник відповідача покладався на розсуд суду щодо зупинення провадження у справі № 910/1567/23 до вирішення пов'язаної з нею господарської справи № 910/5599/23 і набрання рішенням у вказаній справі законної сили.
Частиною 1 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
При цьому, положеннями ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
В свою чергу, оцінюючи правову та фактичну складність справи слід враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи, та впливають на оцінку доказів і фактичних обставин у справі.
Пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Поряд із цим, сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 910/15293/19, від 04.12.2020 року у справі № 917/514/19.
Суд наголошує, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи не спрямоване на затягування процесу розгляду справи, а його метою є виявлення обставин, підстав, фактів, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупиняється. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Як слідує з усталеної практики Європейського суду з прав людини, за умови конкуренції у судовій практиці двох принципів вимог процесуального законодавства, а саме, дотримання змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи, суд має зберегти баланс забезпечення справедливого публічного розгляду справи та дотримання розумного строку.
Так, у своїй діяльності суд виходить з того, що бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), заява №104/1995/610/698, п. 30). Застосовуючи зазначений підхід, Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №134/18/13-ц, виходив також з того, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" №54111/07); справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення "Mirolubovs and Others v. Latvia", №798/05, №103).
Суд звертає увагу, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
В свою чергу, зупинення провадження з урахуванням обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідає та водночас сприяє реалізації принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності подальшого звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту та перегляду рішення суду в апеляційній інстанції з урахуванням рішення суду в справі про оскарження акту індивідуальної дії як акта правозастосування, позаяк можливість з'ясування судом у даній справі наявності/відсутності господарського правопорушення як підстави для стягнення вартості безобліково спожитої електричної енергії з відповідача зумовлена саме встановленням правомірності рішень комісії з розгляду актів про порушення.
Отже, суд зазначає, що саме після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/5599/23, яке розглядається Господарським судом міста Києва, будуть встановлені істотні для розгляду даної справи № 910/1567/23 обставини, покладені в основу даного позову, що мають суттєве преюдиційне значення для правильного вирішення останньої, позаяк в межах розгляду даного спору вимога про визнання рішення комісії з розгляду акта недійсним, який є основною підставою позову, не заявлена.
З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи пов'язаність обставин та фактів, встановлених судом під час розгляду справи № 910/5599/23, з підставами даного позову, та приймаючи до уваги вплив висновків суду для визначення результату розгляду даної справи, а також з метою дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, суд дійшов висновку, що наведене свідчить про необхідність зупинення розгляду даної справи до вирішення господарської справи № 910/5599/23 та набрання рішенням у вказаній справі законної сили.
Керуючись ст.ст. 227, 229, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. За ініціативою суду провадження у справі № 910/1567/23 зупинити до вирішення пов'язаної з нею господарської справи № 910/5599/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОК" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання недійним рішення та договору і набрання рішенням у вказаній справі законної сили.
2. Зобов'язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження в справі № 910/1567/23, надавши суду відповідні письмові докази.
3. Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон