"23" листопада 2023 р.
Справа №489/2641/21
Провадження №4-с/489/13/23
УХВАЛА
23 листопада 2023 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Назаровою С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
встановив.
ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеною скаргою, якою просила суд скасувати арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , накладені державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 30168984, здійсненого на підставі виконавчого листа виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва від 31.03.2011 за № 2-115. Мотивуючи вимоги тим, що у період з 05.12.2011 по 30.07.2012 на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби м. Миколаєва перебувало виконавче провадження № 30168984 на підставі виконавчого листа виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва від 31.03.2011 за № 2-115 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 165/ЕМК/Ц/2007-980 від 13.12.2007 у розмірі 47746 грн. 90 коп. 05 грудня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника № 30168984, на підставі якої внесено обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. 25 січня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на рахунки боржника. 30 липня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Вищевказаний виконавчий лист повторно було пред'явлено до Інгульського ВДВС у м. Миколаєві. 13 жовтня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ч. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Вона, через свого представника, звернулася до Центрального ВДВС м. Миколаєва ПМУМЮ (м. Одеса) з заявою про скасування арешту з майна боржника. Проте, зняти даний арешт не надається можливим, оскільки вносити зміни у раніше винесену постанову від 2012 року не передбачено профільним законом, тим паче, що державний виконавець, котрий виносив постанову про повернення виконавчого документу вже не є працівником юридичної особи - відповідача.
Від представника Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. Зазначає, що на виконанні в Центральному ВДВС перебувало виконавче провадження № 30168984 з виконання виконавчого листа по справі № 2-115. При виконанні вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем відділу 05.12.2011 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на суму 47746,90 грн. Відомості про обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. 30 липня 2012 року державним виконавцем, керуючись п.2 ч.1 ст. 47, ст.. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Оскільки, при поверненні виконавчого документа стягувачу, згідно п.2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», йому надано право на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання, арешти, накладенні при виконанні виконавчого провадження не знімаються. Таким чином, державний виконавець, при виконанні виконавчого провадження № 30168984 діяв в межах, наданих йому повноважень, не порушуючи прав та інтересів сторін виконавчого провадження. Посилання скаржника на те, що виконавчий лист № 2-115 було повторно пред'явлено до Інгульського ВДВС у м. Миколаєві та 13.10.2020 завершено відповідно до п. 9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» не відповідає дійсності, оскільки згідно долученої до скарги копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.10.2020 зазначено, що виконання відбувалося на підставі виконавчого листа № 2-7753 виданого 25.02.2013 Шевченківським районним судом м. Києва, а не виконавчого листа № 2-115 від 31.03.2011 Ленінського районного суду м. Миколаєва. Відомостей щодо сплати заборгованості за виконавчим листом № 2-115 до відділу не надходило. Підстав для скасування спірного арешту, немає.
Ухвалою суду від 31.10.2023 скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду.
Учасники у судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Неявка учасників не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, судом встановлено таке.
Відповідно до ч. 1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Положеннями ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Судом встановлено, що 04 березня 2011 року Ленінським районним судом міста Миколаєва ухвалено рішення у справі № 2-115/2011, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ КБ “Надра” суму у розмірі 47 746 грн. 90 коп. в рахунок погашення заборгованості за Кредитним Договором № 165/ЕМК/Ц/2007-980 від 13.12.2007р.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ “Надра” судовий збір у розмірі 477 грн. 47 коп., з кожного по 159 грн. 16 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ “Надра” витрати на ІТЗ процесу у розмірі 120 грн. 00 коп., з кожного по 40 грн. 00 коп.
Скаржниця в своїй скарзі зазначає, що у період з 05.12.2011 по 30.07.2012 на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби м. Миколаєва перебувало виконавче провадження № 30168984 на підставі виконавчого листа виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва від 31.03.2011 за № 2-115. 05 грудня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника № 30168984, на підставі якої внесено обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. На даний час вищевказане виконавче провадження закінчено на підставі ч. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», проте, внесений арешт не скасовано.
Із наявного в матеріалах справи Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 34007251 від 05.12021 встановлено, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.12.2011, винесеною державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 30168984, накладено арешт на все рухоме майно боржника ОСОБА_1 , термін дії обтяження до 05.12.2016.
Згідно наданої на адвокатський запит відповіді Центрального ВДВС від 26.02.2021 № 12258 на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у період з 05.12.2011 по 30.07.2021 перебувало виконавче провадження № 30168984, відкрите на підставі виконавчого листа Ленінського районного суду міста Миколаєва від 31.03.2011 у справі № 2-115 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 165/ЕМК/Ц/2007-980 від 13.12.2007 в розмірі 47746,90 грн.
05 грудня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, на підставі якої внесено обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
25 січня 2012 року винесено постанову про звернення стягнення на рахунки боржника, а постановою від 30.07.2012 виконавчий документ повернуто стягувачу.
Виконавчий документ був повторно пред'явлений стягувачем до виконання до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одееса) та постановою цього відділу від 13.10.2020 виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
У відповіді також вказано, що державний виконавець, який виносив постанову про завершення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», і зобов'язаний був зняти всі обтяження (арешти) накладені на майно боржника у виконавчому провадженні, звільнений. У зв'язку із цим, Центральний ВДВС вважає, що не має законних підстав для задоволення викладених в адвокатському запиті вимог.
До матеріалів скарги долучено копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.10.2020, винесену Інгуським відділом відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з примусового виконання виконавчого листа № 2-7753/10, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 25.02.2013 відносно боржника ОСОБА_2 .
Наведена постанова відповідно до статті 77 ЦПК України є неналежним доказом, так як не має відношення до виконавчого провадження на підставі виконавчого листа 2-115 від 31.03.2011 виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва.
Як вбачається з додаткових пояснень державного виконавця, надати належним чином завірені матеріали виконавчого провадження № 30168984 відсутня можливість, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено у зв'язку з закінченням терміну зберігання згідно п. 8.19 розділу 8 пункту 9.9 розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5.
Відповідно до ч. 1.2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон 606-XIV) в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Згідно зі ч. 3 ст. 19 вказаного Закону, в заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
За змістом ч. 1 ст. 25 Закону 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Як було передбачено п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Закон 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №204/2494/20 від 28 жовтня 2020 року.
Розділ VII ЦПК України регламентує судовий контроль за виконанням судових рішень. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Також суд враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої втручання в права, захищені ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно відповідати принципу законності і переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є достатньо пропорційними меті, яку намагаються реалізувати.
Принцип законності також передбачає, що положення національного законодавства повинні бути достатньо доступними, точними та передбачуваними у своєму застосуванні.
При цьому, держава зобов'язана надавати судові процедури, які забезпечують необхідні процесуальні гарантії, які дозволяють особам ефективно відстоювати свої права і їх виконання. Відсутність процесуальних гарантій щодо можливості захисту свого права на мирне володіння майном, яке призводить власне до порушення такого права, визнається втручанням у право мирного володіння майном особи.
В даному випадку, як вже зазначалось, арешт на нерухоме та рухоме майно Єфімовської А.Г. було накладено державним виконавцем в межах виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р. з метою забезпечення виконання судового рішення по справі про стягнення заборгованості, який в подальшому було повернуто стягувачу на підставі ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999р.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;
повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;
повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
За змістом ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
В своїй постанові від 27 березня 2020 року у справі №817/928/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов до висновку, що арешт з майна боржника підлягав зняттю при поверненні виконавчого документа стягувачу проте цього органами ДВС зроблено не було. Приймаючи вказане рішення, суд врахував, що матеріали виконавчих проваджень, в межах яких було накладено арешти, були знищені, стягувач не надав суду доказів наявності виконавчих проваджень щодо стягнення з боржника виконавчого збору та виконавчих витрат, а на виконанні в органах ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження щодо боржника.
На даний момент судові рішення про стягнення боргу з ОСОБА_1 повторно до примусового виконання не пред'являлися, жодних відкритих виконавчих проваджень з їх примусового виконання немає.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів щодо наявності виконавчих проваджень про стягнення з боржника виконавчого збору та виконавчих витрат, або на виконанні в органах ДВС перебувають відкриті виконавчі провадження щодо боржника.
Відповідно до п. 1.12. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в редакції, що була чинна на час повернення виконавчого документа стягувачу, заяви про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна та запити про надання витягу з Реєстру заборон в електронній формі подаються до Реєстратора - державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональних філій.
Органи державної виконавчої служби подають заяви про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна та запити про надання витягу з Реєстру заборон в електронній формі, а у разі тимчасової відсутності доступу до підсистеми електронних заяв Реєстру заборон - в паперовій формі до Реєстратора - державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональних філій.
Відповідно до п. 2.1.2 Положення, заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1-3), що подається: органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).
Як передбачено п. 2.2. Положення, органи та посадові особи, зазначені в пункті 2.1.2 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка.
Таким чином, прийнявши постанову ВП № 30168984 від 30.07.2012 про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-115 виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва, державний виконавець повинен був винести постанову про припинення чинності арешту майна боржника ОСОБА_1 та надіслати до реєстратора державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України заяву про зняття заборони (арешту) реєстраційний номер 11927167.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно скаржника у виконавчому провадженні унеможливила би подальше здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Знищення виконавчого провадження у зв'язку із закінченням строку його зберігання не звільняють виконавця, який допустив відповідне порушення закону, від обов'язку зняти арешт із майна у випадку закінчення виконавчого провадження.
З урахуванням приписів ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином суд вважає що за результатами розгляду скарги слід зобов'язати державного виконавця знати арешт на майно ОСОБА_1 , а не зняти арешт, як просила скаржниця, що на думку суду не виходить за межі вимог скарги та не змінює її предмету.
На підставі фактичних обставин справи, судом встановлено, що наявність арешту (обтяження), накладеного все рухоме майно, що належало ОСОБА_1 , являє собою перешкоду скаржниці в розпорядженні власним майном, беручи до уваги, що скасування арешту даного майна не порушить права інших осіб, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги.
Керуючись ст. ст.258-260,447,448,451 ЦПК України, суд
ухвалив:
скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити частково.
Зобов'язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зняти обтяження майна боржника ОСОБА_1 накладеного в межах виконавчого провадження №30168984, реєстраційний номер обтяження: 11927167, зареєстровано: 05.12.2011 17:02:24 реєстратором: Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 30168984, виданий 05.12.2011 видавник: державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, Крисенко Ігор Сергійович. Об'єкт обтяження: все рухоме майно. Власник: ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Повний текст судового рішення складено «23» листопада 2023 року.
Суддя Н.О. Рум'янцева