ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/16277/23 пров. № А/857/18989/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судова-Хомюк Н.М.,
суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року у справі № 380/16277/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Качур Р.П.
час ухвалення рішення -не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також ГУ УПФ у Львівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі також ГУ УПФ у Вінницькій області, відповідач 2) та просив:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 134950008513 від 30.06.2023 року про відмову в перерахунку пенсії позивачу на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним та скасувати його;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу» з дати звернення, зарахувавши до стажу державної служби період роботи на посадах інструктора організаційного відділу Мостиського райкому партії з 18 січня 1989 року по 21 травня 1990 року та з визначенням розміру пенсії відповідно до Довідки Державної екологічної інспекції у Львівській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 14-2009 від 27.06.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував про те, що має право на отримання пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, оскільки у спірні періоди працював на посадах, робота на яких зараховується до стажу державної служби. Стверджує, що ним дотримано вимоги щодо наявності стажу роботи на посадах державної служби не менше 20 років, а тому вважає рішення про відмову в перерахунку пенсії з урахуванням довідки Державної екологічної інспекції у Львівській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 14-2009 від 27.06.2023 року протиправним, відтак звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 134950008513 від 30.06.2023 про відмову в перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, період роботи позивача із 18.01.1989 по 21.05.1990 на посаді інструктора оргвідділу Мостиського райкому партії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 27.06.2023 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 27.06.2023 № 14-2009 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 27.06.2023 № 14-2008, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп сплаченого судового збору.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп сплаченого судового збору.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач 1 - ГУ ПФ України у Львівській області, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що позивач 27.06.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення його на інший вид пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Однією із вимог призначення пенсій згідно Закону № 889 є наявність відповідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, основною умовою зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Апелянт звертає увагу суду на те, що згідно записів трудової книжки, позивач станом на 01.05.2016 не обіймав посади віднесеної до посад державної служби, а відтак підстав для переведення його на пенсію призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» немає. Окрім того зазначає, що вимога позивача про зобов'язання визначення розміру пенсії відповідно до довідки Державної екологічної інспекції у Львівській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 27.06.2023 № 14-2009 є передчасною, оскільки в даному випадку вирішенню підлягає лише спір про право позивача на переведення на пенсію призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідач 2 - ГУ ПФ України у Вінницькій області подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Звертає увагу суду на те, що станом на 01.05.2016, на день набрання чинності Законом №889 року, позивач не перебував на посаді державного службовця та не має стажу роботи на посадах державної служби 20 років, отже норми а ні п.10, а ні п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, не дотримуються. В частині зобов'язання здійснити визначення розміру пенсії відповідно до наданих довідок від 27.06.2023 №14-2009, відповідач 2 вважає, що права ОСОБА_1 на час розгляду даної справи не порушені, оскільки пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачу не було призначено та не здійснено розрахунок такої пенсії.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), що підтверджується відзивом відповідача-1.
Із трудової книжки позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.12.1982 року слідує, що позивач в період з 18.01.1989 по 21.05.1990 року (1 рік 04 місяці 3 дні) працював на посаді інструктора оргвідділу Мостиського райкому партії.
Державною екологічною інспекцією у Львівській області видано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 27.06.2023 № 14-2009 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 27.06.2023 № 14-2008.
Позивач звернувся до відповідача-2 із заявою від 27.06.2023 про перехід на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої долучив вищевказані довідки.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в перерахунку пенсії № 134950008513 від 30.06.2023 відмовлено позивачу в проведення перерахунку пенсії - переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889 від 10.12.2015. Вказане рішення обґрунтовано тим, що пунктами 10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення2 Закону № 889 передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ 2Про державну службу» від 16.12.1993 за певних умов. А саме, на призначення пенсії за Законом № 889 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше, як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, можуть розраховувати:
- особи, яка, які на день набрання чинності Законом № 889 (станом на 01.05.2016) працювали на посадах державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України;
- особи, які на день набрання чинності Законом № 889, мали не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.
Вказаним рішенням встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 43 роки 10 місяців 16 днів, стаж роботи на посадах віднесених до категорій державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723, станом на 01.05.2016 складає 18 років 10 місяців 8 днів (зарахований період роботи на посадах державної служби з 21.04.1997 по 29.02.2016). Інших періодів до стажу державної служби не зараховано.
Позивач не погодився із таким рішенням відповідача, вважає таке протиправним і таким, що підлягає скасуванню, відтак звернувся до суду із цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення йому пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, оскільки станом на день звернення із заявою про переведення його на пенсію державного службовця у позивача наявний стаж 20 років на посадах державної служби.
Також при обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходив з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , необхідність виходу за межі позовних вимог та задоволення таких шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 134950008513 від 30.06.2023; зобов'язання відповідача-2 зарахувати позивачу до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, період роботи позивача із 18.01.1989 по 21.05.1990 на посаді інструктора оргвідділу Мостиського райкому партії та зобов'язання відповідача-2 перевести позивача з 27.06.2023 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 27.06.2023 № 14-2009 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 27.06.2023 № 14-2008, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянтів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 р., встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналізуючи положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.
Абзацами 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
У Додатку до вказаного Порядку наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.
Цим Переліком, серед іншого, передбачено Міністерства і відомства УРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств), Місцеві органи державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Порядком обчислення стажу державної служби передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049 (далі - Положення №1049).
Відповідно до пункту 3 Положення до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статті 118 Кодексу законів про працю України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних та відповідних посадах.
Відповідно до статті 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
Отже, вищезазначеним законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних та комсомольських організаціях до стажу державного службовця особам, які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 13 травня 2020 року у справі №2240/2515/18, від 15 січня 2020 року у справі № 334/4034/16-а(2-а/334/217/16), від 07 березня 2018 у справі №240/381/17 та від 07 лютого 2019 у справі №742/1718/17.
Апелянт та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вказує, що до стажу державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності Законом №889 може бути віднесено стаж роботи у партійних, профспілкових, комсомольських організаціях на виборчих посадах. При цьому, на думку відповідача 2 посада інструктора оргвідділу Мостиського райкому партії не відноситься до вказаних посад, а відтак відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 18.01.1989 по 21.05.1990 до стажу роботи на посадах державної служби.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до записів трудової книжки позивача прийом та звільнення з посади інструктора оргвідділу Мостиського райкому партії відбувався відповідно до протоколів бюро райкому партії, отже час роботи позивача з 25.05.1987 по 27.03.1990 інструктором райкому партії підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Правова позиція у спірних правовідносинах узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 07.03.2018 у справі №240/381/17 та від 07.02.2019 у справі №742/1718/17.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, враховуючи викладене, а також беручи до уваги наявність у трудовій книжці позивача усіх необхідних записів на підтвердження наявного у нього стажу роботи на посадах, період роботи на яких зараховується до стажу державної служби, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що період його роботи з 18.01.1989 по 21.05.1990 року (1 рік 04 місяці 3дні) на посаді інструктора оргвідділу Мостиського райкому партії зараховується до стажу державної служби, з урахуванням чого сукупний стаж роботи позивача, який зараховується до стажу державної служби, складає більше ніж 20 років (з урахуванням зараховано стажу 18 років 10 місяців 8 днів).
Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову позивачу в переведенні з одного виду пенсії на інший, а саме, в переведенні з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправними.
Крім цього, також слід враховувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах 3 - 5 цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку № 622).
Як встановлено судом, в матеріалах справи наявні довідки за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, а саме: довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 27.06.2023 № 14-2009 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 27.06.2023 № 14-2008.
Розглядаючи справу та приймаючи судове рішення, суд першої інстанції вірно зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт виплати позивачу пенсії за нормами Закону № 1058, та взяв до уваги доводи відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем крім довідки № 14-2009 від 27.06.2023 надано ще й довідку № 14-2008 від 27.06.2023, однак в позові відсутня вимога щодо врахування вказаної довідки. Разом з цим, суд вірно врахував, що відповідно до пункту 4 Порядку № 622 при обчисленні пенсії державного службовця враховуються посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби) та розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року.
Щодо твердження відповідача 2 про те, що в частині зобов'язання здійснити визначення розміру пенсії відповідно до наданих довідок від 27.06.2023 №14-2009 права ОСОБА_1 на час розгляду даної справи не порушені, слід вказати про те, що суд першої інстанції при обранні способу відновлення порушеного права позивача у цій справі вірно виходив з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача-1 зарахувати позивачу до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, період роботи позивача із 18.01.1989 по 21.05.1990 на посаді інструктора оргвідділу Мостиського райкому партії та перевести позивача з 27.06.2023 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 27.06.2023 № 14-2009 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 27.06.2023 № 14-2008, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Вказаний висновок також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, виловленими у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18.
Окрім того, суд першої інстанції врахував, що аналогічного висновку щодо вирішення подібних спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у постанові від 21.01.2023 у справі № 340/4184/21, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші зазначені відповідачами в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянтів та доводів, викладених у апеляційних скаргах, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано повністю задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року у справі № 380/16277/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року