ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/18017/23 пров. № А/857/18483/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 140/18017/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Денисюк Р.С.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
ВСТАНОВИВ:
28.06.2023 ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) через свого представника - адвоката Лавренчука Олександра Володимировича звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі також ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), та просив суд поновити строк звернення до суду; визнати протиправним та скасувати наказ від 20.09.2022 №2217А «Про результати службового розслідування» нарахувати та виплати грошові кошти в сумі, в якій не було здійснено виплату солдату ОСОБА_1 внаслідок накладеного дисциплінарного стягнення.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2023 року визнати неповажними підстави, вказані у позовній заяві ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зокрема ухвала суду була мотивована тим, що оскільки позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів, які б вказували на наявність об'єктивних, незалежних від нього обставин, дійсних істотних труднощів та перешкод для звернення до суду за захистом прав, які він вважає порушеними та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку та надавши відповідні докази на їх підтвердження.
25.07.2023 від представника позивача Лавренчука О. В. надійшла нова редакція позовної заяви (в тому числі примірник для відповідача), у якій позивач просив суд: поновити строк на оскарження наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2022 №2217А «Про результати службового розслідування»; скасувати як незаконний наказ від 20.09.2022 №2217А «Про результати службового розслідування»; нарахувати та виплати грошові кошти в сумі, в якій не було здійснено виплату солдату ОСОБА_1 внаслідок накладеного дисциплінарного стягнення.
Щодо підстав для поважності пропуску строку, позивач покликався на частини 1 та 2 статті 122 КАС України та зазначив, що оскільки ОСОБА_1 лише після отримання відповіді на адвокатський запит 28.12.2022 року через повноважного представника, зміг дізнатися, який саме документ, чиє рішення суб'єкта владних повноважень йому необхідно оскаржувати з метою відновлення порушених прав і законних інтересів, відтак саме з 28.12.2022 року і розпочався відлік шестимісячного терміну для оскарження відповідного Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2022 року №2217А «Про результати службового розслідування».
Таким чином на думку позивача, позов який в інтересах позивача, датований і направлений до суду 28.06.2023 року, поданий у чіткій відповідності з вищенаведеними вимогами КАС України.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року визнано неповажними підстави, вказані у новій редакції позовної заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу без розгляду.
Постановляючи вказану ухвалу, суд вважав, що спірні відносини пов'язані зі проходженням публічної служби (військової служби), а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме норми частини п'ятої статті 122 КАС України, якою визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відтак, суд вважав помилковими твердження представника позивача, що у спірних правовідносинах застосовується шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.
Окрім того, суд звернув увагу позивача на те, що у новій редакції позовної заяви підтверджено, що ОСОБА_1 отримав копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2022 №2217А «Про результати службового розслідування» орієнтовно 28.12.2022, в той же час, як даний позов скерований до суду 28.06.2023.
Суд вважав, що жодних інших підстав для поновлення строку звернення до суду у новій редакції позовної заяви не зазначено та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску не долучено. При цьому суд звернув увагу на те, що у первинній позовній заяві та у новій редакції позову представник позивача наводить різні підстави для поновлення строку звернення до суду, які суперечать фактичним обставинам.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем не в повному обсязі усунуто недоліки позовної заяви, та те, що місячний строк звернення до суду з цим позовом є пропущеним, тривалість пропуску вказаного строку є значним, а вказані позивачем у позовних заявах, в яких заявлено про поновлення строку звернення до суду, підстави для поновлення вказаного строку є неповажними.
Не погодившись із ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом безпідставно не взято до уваги той факт, що порядок обчислення строку дійсно обчислюється в місячний строк з дня ознайомлення з наказом, однак такого ознайомлення не відбулось, оскільки Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
Вказує, що процесуальний строк оскарження в один місяць регламентований вимогою ознайомлення військовослужбовця з відповідним наказом, не будь яким стороннім шляхом, а безпосередньо під підпис. І не є можливим пропуск строку у випадку, якщо сторона якою було видано наказ, ознайомила з наказом або намагалась це зробити, проте військовослужбовець відмовився від ознайомлення, про що складено відповідний акт, що може якраз підтвердити пропуск місячного строку.
Апелянт вважає, що в даному випадку досі немає проведення ознайомлення з відповідним оскаржуваним наказом, тому обчислити строк спеціальний немає від якої дати, окрім того і відмови не було в частині ознайомлення.
Також вважає упередженим висновок суду першої інстанції про те, що позивачу було відомо про оскаржуваний наказ, оскільки ним був укладений договір про надання правової допомоги з адвокатом. З цього приводу звертає увагу суду на те, що звернення військового до адвоката за правничою допомогою та факт укладення договору не містить обмеження кола питань, а наявний договір не повинен переукладатись в межах нововиявлених питань чи потреб звернення до суду, якщо договір укладався загального супроводу та надання правничої допомоги в межах різних наявних питань і безстроково. Окрім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем і як вбачається з позову неодноразово здійснює службу у умовах зони бойових дій, а тому самі обставини не дозволяють військовослужбовцям навіть вчасно мати зв'язок з адвокатом для узгодження певних дій.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України суд вважав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
За змістом ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина 5 ст.122 КАС України передбачає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, законодавством у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби регламентовано місячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Оскільки початок місячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції предметом позову у вказаній справі є наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2022 № 2217А «Про результати службового розслідування2, а також нарахування та виплата грошових коштів в сумі, в якій не було здійснено виплату солдату ОСОБА_1 внаслідок накладеного дисциплінарного стягнення.
Представник позивача звернувся до суду із даним позовом засобами поштового зв'язку лише 28.06.2023, тобто з пропуском встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду.
В обґрунтування підстав для поновлення строку у новій редакції позовної заяви, яка подана на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, представник позивача покликався на те, що його довірителю не було відомо про оскаржуваний наказ, оскільки з таким наказом ОСОБА_1 не було ознайомлено під підпис, а про його існування позивач дізнався лише після отримання відповіді на адвокатський запит від 28.12.2022.
Окрім того, у первинній позовній заяві представник позивача також зазначав, що у межах отримання професійної правничої допомоги в частині недоотримання виплат, належних військовослужбовцю за серпень - вересень 2022 року, оскільки ОСОБА_2 стало відомо від інших військовослужбовців про наявність наказу командира В/Ч НОМЕР_1 від 20.09.2022 року № 2217А про результат службового розслідування відповідно до якого на ОСОБА_1 гранатометника 2 стрілецької роти стрілецького батальйону старшого сержанта накладено дисциплінарне стягнення встановивши, що він висловлюючи відмову від виконання законних вимог командира діяв умисно та усвідомлював наслідки своїх дій в подальшому, що могло стати причиною настання тяжких наслідків та призвести до невиправданої загибелі інших військовослужбовців В/Ч НОМЕР_1 , що мало наслідком притягнення зняття відповідних виплат з причини відмови виконання бойового наказу оголошеного командиром.
Також представник позивача зазначив, що вказане порушення, відповідно до оскарженого наказу та відповідно до матеріалів службового розслідування, які отримані адвокатом 22.04.2023 року вих.№3718, мало місце 03.08.2022 року, про що 03 серпня 2022 року від командира 1 стрілецького батальйону підполковника ОСОБА_3 , надійшла доповідь про факт відмови від виконання бойового розпорядження втому числі ОСОБА_2 .
Таким чином, з матеріалів позовної заяви слідує та встановлено судом, що 14.11.2022 позивач ОСОБА_1 уклав з адвокатом Лавренчуком О.В. договір про надання правової (правничої) допомоги - послуг захисника/представника, предметом якого є надання необхідної правової допомоги довірителю. Адвокатом 28.06.2023 видано ордер на представництво інтересів довірителя у Волинському окружному адміністративному суді. При цьому, адвокат Лавренчук О.В. 22.04.2023 за № 3718 отримав від Військової частини НОМЕР_1 відповідь на запит стосовно надання інформації щодо неналежного виконання обов'язків військової служби окремими військовослужбовцями 1 стрілецького батальйону, в тому числі ОСОБА_1 .
Відтак слід дійти висновку, що з 22.04.2023 адвокат, який діє в інтересах ОСОБА_1 згідно з договором від 14 листопада 2022 року, був обізнаний про оскаржуваний наказ, а тому і доказом обізнаності з оскаржуваним наказом позивача є вказана дата.
При цьому, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2022 № 2217А «Про результати службового розслідування», а також нарахування та виплата грошових коштів в сумі, в якій не було здійснено виплату солдату ОСОБА_1 внаслідок накладеного дисциплінарного стягнення лише 28 червня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції вірно врахував те, що грошове забезпечення є щомісячним регулярним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує та така особа щомісяця вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено припинення певних виплат.
Відтак, позивачу вже у листопаді 2022 року було відомо про порушення його прав, свобод та інтересів, наслідком яких стало недоотримання належних виплат військовослужбовцю, та зі змісту позовної заяви, в якій заявлено про поновлення строку звернення до суду, не вбачалося, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений КАС України строк.
Також вірним покликання суду на те, що ОСОБА_1 ще 14.11.2022 уклав з адвокатом Лавренчуком О.В. договір про надання правової (правничої) допомоги - послуг захисника/представника, предметом якого є надання необхідної правової допомоги довірителю.
Колегія суддів не може залишити поза увагою покликання представника позивача - апелянта про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем і неодноразово здійснює службу у умовах зони бойових дій, разом з тим, вказані обставини у спірних правовідносинах не можуть слугувати підставою для поновлення строку звернення в суд, оскільки адвокат Лавренчук О.В.., який діє в інтересах ОСОБА_1 , зобов'язаний інформувати клієнта про його законні права та обов'язки, про хід та результати виконання доручення і своєчасно відповідати за запити клієнта про стан його справи. Крім того, позивач вільний у виборі представника, тому невиконання чи неналежне виконання адвокатом обов'язків, колегія суддів оцінює критично.
Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов'язаний повернути позовну заяву позивачу.
За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неповажність підстав пропуску строку звернення до суду та повернення позовної заяви без розгляду,
Колегія суддів також звертає увагу на те, що судом першої інстанції було надано можливість та час для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку та надання доказів на підтвердження цих обставин.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.123, 242, 243, 246, 250, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 140/18017/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року