ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/6593/21 пров. № А/857/17469/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року про залишення заяви про встановлення судового контролю без задоволення у справі № 460/6593/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції - Друзенко Н.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі 460/6593/21 залишено без задоволення.
Не погодившись із ухвалою про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою заяву про встановлення судового контролю задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції постановлено з невідповідністю висновків суду обставинам справи, без повного та всебічного з'ясування обставин справи, неповним та неправильним дослідженням доказів та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт покликається на те, що Департамент соціальної політики Рівненської міської ради фактично ігнорує виконання судового рішення, на момент подання апеляційної скарги не здійснивши виплату щорічної разової допомоги до 5-го травня за 2021 рік у розмірі 7354,00 грн. Вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні його заяви про встановлення судового контролю за невиконанням судового рішення дійшов до помилкових висновків, що заявником не наведено аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів як встановлення судового контролю.
Також вказує про те, що судом було відмовлено позивачу у задоволенні його вимог з встановлення відповідачу судового контролю за виконанням судового рішення, тільки на підставі листа наданого позивачу, як відповідь на його звернення до відповідача, від 23.08.2023 року за вих. №08-2584. Будь-яких інших письмових, усних доказів від відповідача які б свідчили про те, що ним вживались заходи чи дії з виконання судового рішення відсутні та суду не надавалися. Посилання відповідача у своєму листі на те, що ним були подані запити про надання грошових сум для виплати позивачеві до державних органів влади України є декларативними і не мають доказовості так як відповідач не надав суду жодних доказів цьому.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу у якому зазначає про те, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними. Звертає увагу суду на те, що Департаментом в повній мірі доведено, що ним вчинені всі належні та можливі дії для виконання судового рішення. Перерахунок щорічної разової допомоги до 5-го травня за 2021 рік в розмірі 7354.00 гри., проведено належним чином у повній відповідності до судового рішення. Вважає вірним висновок суду першої інстанції, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності необхідного фінансового забезпечення є невиконанням з незалежних від суб'єкта владних повноважень причин, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви позивача. Просить в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа № 460/8348/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі №460/8348/21 визнано протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Рівненської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році з урахуванням раніше виплаченої суми.
Судове рішення набрало законної сили 06 серпня 2021 року.
Окрім того, як встановлено із матеріалів справи, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 замінено боржника у виконавчому листі від 26 серпня 2021 Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на правонаступника - Департамент соціальної політики Рівненської міської ради (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок №12; код ЄДРПОУ 03195441).
08.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про встановлення судового контролю в межах справи 460/6593/21, а саме про встановлення Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради судового контролю за виконанням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року по справі №460/6593/21 про зобов'язання перерахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році з урахуванням раніше виплаченої суми;
встановлення Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради термін для подання звіту до суду про виконання ним рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року по справі №460/6593/21 щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війн гарантії їх соціального захисту» та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради перерахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році з урахуванням раніше виплаченої суми;
зобов'язання Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради подати суду звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі №460/6593/21 щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради перерахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році з урахуванням раніше виплаченої суми.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що Департамент соціальної політики Рівненської міської ради листом №08-2584 від 23.08.2023 повідомило позивача, що Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради було направлено потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень до Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації. Після надходження коштів, щорічна разова допомога до 5-го травня за 2021 рік в розмірі 7354.00 грн., буде перерахована на рахунок відкритий в установі уповноваженого банку. Станом на момент звернення позивач в черзі на виплату під номером 45.
Позивач вважаючи, що наявні підстави для встановлення судового контролю звернувся із заявою до суду.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю, суд першої інстанції взяв до уваги обставини даної справи, однак враховуючи, що відповідачем в повній мірі доведено, що ним вчинені всі належні та можливі дії для виконання судового рішення. Перерахунок щорічної разової допомоги до 5-го травня за 2021 рік в розмірі 7354.00 грн., проведено належним чином у повній відповідності до судового рішення. Невиконання ж судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності необхідного фінансового забезпечення, на думку суду, є невиконанням судового рішення з незалежних від суб'єкта владних повноважень причин, а відтак на думку суду відсутні підстави для задоволення поданої заяви.
Враховуючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 ст. 382 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ч. 3 ст. 382 КАС України половина суми штрафу стягується на користь позивача інша половина до Державного бюджету України.
Водночас положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу, на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 КАС України. Тобто встановлення судом обов'язку суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, можливе й після ухвалення такого рішення, за наслідком розгляду відповідного клопотання позивача.
Така позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, а також правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.
Так, у справі № 800/592/17 Велика Палата Верховного Суду змінила підхід до правил застосування судового контролю, роз'ясненого у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.03.2017 «Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства». Зокрема, Вищий адміністративний суд вважав, що суд першої чи апеляційної інстанції може застосовувати судовий контроль за виконанням рішення суб'єкта владних повноважень-відповідачем лише під час прийняття рішення у справі. Натомість Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подане й після ухвалення судового рішення у справі.
Таким чином, необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вирішується судом залежно від обставин кожної адміністративної справи та є його правом, а не обов'язком.
Суд виходить з того, що судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов'язковості судового рішення. Це означає, що судове рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у статті 14 КАС України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, аналіз положень статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.
Як вбачається зі змісту заяви, обґрунтовуючи необхідність встановлення судового контролю, позивач зазначає, що відповідачем не виконано рішення суду.
Слід вказати про те, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб'єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій. При цьому визначальним є те, чи є достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.
Суд звертає увагу на те, що у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) (див.п.63-65 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).
Апеляційний суд враховує, що вищенаведеними нормами КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено на суд, який може накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення штраф.
Однак, при вирішенні питання про накладення штрафу суд враховує, що приписи процесуального законодавства про накладення на суб'єкта владних повноважень штрафу за невиконання рішення або неподання звіту не є імперативними, а дозволяють суду діяти на власний розсуд в питанні накладення штрафу.
Разом з цим, як встановлено судом, Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради направлено потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень до Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації.
Тобто, відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на нього. Відповідно, відповідач повідомив позивачу, що після надходження коштів, щорічна разова допомога до 5-го травня за 2021 рік в розмірі 7354,00 грн. буде перерахована на рахунок відкритий в установі уповноваженого банку.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що невиконання судового рішення відповідачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 311,312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року про залишення заяви про встановлення судового контролю без задоволення у справі № 460/6593/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року