ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3779/23 пров. № А/857/14629/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Онишкевича Т.В.,
Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог у справі № 300/3779/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, зобов'язання до вчинення дій,
суддя в 1-й інстанції - Панікар І.В.
час ухвалення рішення - 17:24,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ
дата складання повного тексту рішення - 17.07.2023
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (далі також Департамент, відповідач 1), Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради (далі також Управління, відповідач 2), у якому просить суд:
- визнати протиправними і скасувати Містобудівні умови та обмеження № 13-31.2.1-01 від 11.02.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:1164-7227-3980-7732 «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 »;
- визнати протиправними і скасувати Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об'єктах з незначними наслідками № ІФ051230112756 від 03.02.2023, видане Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради;
- зобов'язати Департамент і ДАБК вчинити певні дії, зокрема: заборонити ОСОБА_2 та/або будь-яким іншим особам здійснювати будь-які будівельні та інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером № 2610100000:14:001:0052, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди);
- зобов'язати ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири АДРЕСА_3 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди) та зобов'язання ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири АДРЕСА_3 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил.
Роз'яснено позивачу, що її позовна заява в цій частині підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції помилково трактував суть двох підпунктів (2 і 3) заявленої в пункті 3 вимоги позовної заяви, як висловлені зобов'язання безпосередньо до власника квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 , оскільки позивач просила суд зобов'язати органи місцевої влади, які є відповідальними за питання, пов'язані з веденням проектувальних, архітектурних, будівельних робіт у місті, та які безпосередньо надавали відповідні дозволи ОСОБА_2 на ведення будівельних робіт, внаслідок яких було завдано значних пошкоджень її житлу і доведено його до стану, непридатного до будівництва, вчинити дії, що перебувають у безпосередньому їх повноваженні, та, за умови прийняття рішення про скасування наданих дозвільних документів - Містобудівні умови та обмеження і Повідомлення про початок виконання будівельних робіт є, згідно з нормами чинного законодавства, безсумнівними посадовими обов'язками відповідних суб'єктів владних повноважень.
Відтак, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позовні вимоги нею були заявлені до вчинення певних дій суб'єктами владних повноважень, що входить в межі їх компетенції, а не до конкретної фізичної особи, а відтак, через помилкове трактування змісту позовних вимог, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у відкритті провадження в частині вирішення таких вимог за правилами адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідач 1 правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідач 2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив що суд першої інстанції вірно вказав про те, що заявлені позовні вимоги в частині не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Також просить суд врахувати, що вказані позовні вимоги не відносяться до компетентності Управління.
Вважає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, просить такі залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірним у розглядуваному випадку є питання належності частини позовних вимог даного спору до юрисдикції адміністративного суду.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
КАС України (тут і далі - у редакції на час звернення позивача до суду) визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав/законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.
Так, пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції (частина перша статті 168 КАС).
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим, зокрема, статтями 160, 161 цього Кодексу, та чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. За правилами частини п'ятої цієї статті КАС позовна заява має містити: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. При цьому, у таких спорах суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
З наведеного висновується, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, а участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Слід зазначити, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Такий правовий підхід узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 352/536/17.
Так, за змістом позовних вимог у справі, що розглядається, позивач зокрема просить суд: зобов'язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди); зобов'язати ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири АДРЕСА_3 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України; у редакції на час звернення позивача до суду) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому способами захисту цивільних прав та інтересів згідно з частиною другої статті 16 ЦК України можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
На підставі частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Частини 4 вказаної статті визначає, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У вимірі обставин справи та наведених положень ЦК України та КАС України слід зауважити, що ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом, спрямованим на захист порушених її прав, зокрема з частиною вимог до ОСОБА_2 , який не є суб'єктом владних повноважень, а тому безпідставним є покликання апелянта на те, що позовні вимоги заявлені до вчинення певних дій суб'єктами владних повноважень, що входить в межі їх компетенції, а не до конкретної фізичної особи.
Тож суть і характер описаних спірних правовідносин, їхній суб'єктний склад, зміст позовних вимог і механізми (засоби) їхнього задоволення у сукупності дають підстави стверджувати, що спір у цій частині вимог не є публічно-правовим, оскільки пов'язаний із захистом особистих прав позивача, які мають цивільно-правову природу.
Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.123, 242, 243, 246, 250, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог у справі № 300/3779/23 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року