ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/2309/23 пров. № А/857/13964/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Онишкевича Т.В.,
Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 500/2309/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
суддя в 1-й інстанції - Мандзій О.П.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, Відділ), в якій просить:
визнати протиправними дії Відділу щодо відмови, оформленої листом від 04.05.2023 №9902, у наданні відповіді на адвокатський запит адвоката Гриців О.Я. від 28.04.2023;
зобов'язати Відділ надати адвокату Гриців О.Я. інформацію, запитувану адвокатом Гриців О.Я. в адвокатському запиті 28.04.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що адвокатом Гриців О.Я., на підставі договору про надання правової допомоги від 03.12.2020, здійснюється представництво та захист законних інтересів Левунь С.Б. 28.04.2023 начальнику Відділу Хаберу В.І. надіслано адвокатський запит, станом на 23.05.2023 запитуваної інформації не надано. У листі від 04.05.2023 за №9902 відповідачем вказано, що до запиту не додано витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження.
На переконання позивача, подання адвокатом адвокатського запиту, у зв'язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги, є професійним правом адвоката, достатніми документами для підтвердження повноважень адвоката у разі направлення адвокатського запиту, зокрема, до суб'єкта владних повноважень, про надання інформації, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту, є копії ордера та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Беручи до уваги те, що направлення адвокатського запиту само по собі не реалізує предмет представництва, а сприяє збору інформації задля належної та повноцінної його реалізації, позивач вважає такі дії відповідача протиправними, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог, покликається на аналогічні доводи, які викладені у відзиві на адміністративний позов, а саме що, однією із умов реалізації права адвоката як представника сторони виконавчого провадження є надання належним чином оформлених документів, які посвідчують повноваження адвоката як представника сторони виконавчого провадження, зокрема, договору або витягу з договору. З огляду на те, що в ордері відсутні такі обов'язкові реквізити, як підпис адвоката, назва документа на підставі якого видано ордер та невірно зазначена назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом, наданий представником стягувача документ не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності.
Також Відділ зазначає, що подана адвокатом Гриців О.Я. позовна заява 22.05.2023 є такою, яка подана із пропуском десятиденного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому суд має залишити дану позовну заяву без розгляду. Разом з цим, позивачем в позовній заяві зазначено, що він є звільнений від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю II групи, до супровідних документів додано пенсійне посвідчення. Однак термін дії на пенсійному посвідченні зазначено 30.04.2023, а позовну заяву подано 22.05.2023, тобто на момент подачі позовної зави пенсійне посвідчення було недійсне і позивач зобов'язаний був сплатити судовий збір.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Гриців О.Я. є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ТР №00004, видане 26.08.2016 на підставі рішення Ради адвокатів Тернопільської області від 02.08.2013 №7.
До матеріалів справи долучено копію ордера серія ВО № 1051196 від 28.04.2023 про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 03.12.2020 у Збаразькому відділі державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) адвокатом Гриців Р.Я., відповідно до змісту ордеру договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються.
28.04.2023 адвокатом Гриців О.Я. надіслано до Відділу адвокатський запит, у якому адвокат з посилання на ст.4, 5, 20,24 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також у зв'язку з наданням правової допомоги ОСОБА_2 , просила повідомити: причини відмови у відкритті ВП 71439158 з виконання виконавчого листа №607/14298/20 від 21.03.2023 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 15000 грн. витрат на правову допомогу представника потерпілого; повідомити місце знаходження виконавчого листа №607/14298/20 від 21.03.2023 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 15000 грн. витрат на правову допомогу.
До адвокатського запиту адвокатом було додано ордер серія ВО № 1051196 від 28.04.2023 та свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю серія ТР №00004 від 26.08.2016.
Відділ листом від 04.05.2023 №9902 повідомив про те, що до запиту від 28.04.2023 не додано витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження, посилаючись на ст.16 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись з відмовою у наданні відповіді на адвокатський запит суб'єктом владних повноважень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені обставини та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини, свідчать про невідповідність оскаржуваної відмови, оформленої листом від 04.05.2023 №9902, у наданні відповіді на адвокатський запит адвоката Гриців О.Я. від 28.04.2023, критеріям правомірності в контексті ч.2 ст.2 КАС України, та необхідність захисту порушеного права шляхом визнання таких дій протиправними зобов'язання Відділ надати інформацію на адвокатський запит адвоката Гриців О.Я. від 28.04.2023.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:
1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);
2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регламентує питання подання адвокатського запиту. Так, частина перша даної статті унормовує, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Частина 2 наведеної статті встановлює, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
За приписами ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною другою наведеної статті визначено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Рішенням Ради адвокатів України від 12.04. 2019 №41 затверджена типова форма ордеру.
Так п.2 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (далі - Положення) передбачено, що ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
Відповідно до п.9, 11 Положення ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Підпунктом 12.8. п.12 Положення визначено, що ордер містить наступні реквізити, зокрема обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.
Також, відповідно до п.12.14. п.12 Положення реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що подання адвокатом адвокатського запиту, у зв'язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги, є професійним правом адвоката, достатніми документами для підтвердження повноважень адвоката у разі направлення адвокатського запиту, зокрема, до суб'єкта владних повноважень, про надання інформації, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту, є копії ордера та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Щодо доводів апелянта про те, що однією із умов реалізації права адвоката як представника сторони виконавчого провадження є надання належним чином оформлених документів, які посвідчують повноваження адвоката як представника сторони виконавчого провадження, зокрема, договору або витягу з договору, колегія суддів зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016.
Відповідно до ст.1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно із ч.1 ст.18 Закон України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 ст.16 Закон України «Про виконавче провадження» визначено, що сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.
Відповідно до абз.2 ч.4 ст.16 Закон України «Про виконавче провадження» повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги.
До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.
Отже, Закон України «Про виконавче провадження» визначає перелік документів у разі представництва сторони у виконавчого провадження, до таких документів віднесено, зокрема, ордер про надання правової допомоги, до якого долучається витяг з договору з зазначенням повноважень адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження, договір про надання правової допомоги.
У спірному випадку мова йде не про представництво сторони у виконавчому провадженні, а про надання інформації на адвокатський запит.
До правил оформлення адвокатського запиту застосовуються положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і не підлягають застосуванню норми Закону України «Про виконавче провадження» .
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регулює відносини з подачі адвокатського запиту, як професійного права адвоката, виокремленого п.1 ч.1 ст.20.
У свою чергу, Закон України «Про виконавче провадження» регулює відносини з підтвердження повноважень адвоката на представництво у виконавчому провадженні, як професійного права, виокремленого п.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Аналізуючи вищенаведені норми, апеляційний суд приходить до висновку про те, що це різні професійні права адвоката, повноваження на реалізацію яких підтверджуються різним обсягом документів. Для адвокатського запиту - це свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер, для представництва сторони у виконавчому провадженні - договір про надання правової (професійної правничої) допомоги чи ордер з витягом з договору.
Направлення адвокатського запиту само по собі не реалізує предмет представництва, а сприяє збору інформації задля належної та повноцінної його реалізації. Тому застосування абз.2 ч.4 ст.16 Закону України «Про виконавче провадження» до адвокатського запиту не є релевантним.
Щодо посилання відповідача на те, що доданий до адвокатського запиту ордер не був підписаний власноручно адвокатом, а тільки підписаний за допомогою електронного цифрового підпису, колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Згідно зі ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» створення електронного документа завершується накладенням електронного підпису. Електронний підпис використовується для ідентифікації автора електронного документа.
Закон України «Про електронний цифровий підпис» визначає правовий статус електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
За приписами ст.3 та 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів.
Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що наявність електронного цифрового підпису на електронному документі свідчить, що такий документ підписаний у визначений законом спосіб.
При цьому, адміністративний суд під час перевірки правомірності оскаржуваної відмови у наданні відповіді на адвокатський запит, повинен надати правову оцінку тим обставинам, що зазначені безпосередньо у листі відповідача, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) своїх дій.
Отже, оскільки аргумент, що адвокатом неналежно оформлено ордер про надання правничої допомоги під час звернення з адвокатським запитом, у тексті оскаржуваної відмови не зазначений відповідачем, то такий аргумент у подальшому не може братися судом до уваги під час розгляду спору щодо оскарження відмови.
Наявність в ОСОБА_2 запитуваної адвокатом Гриців О.Я. інформації та пред'явлення виконавчого листа для примусового виконання, на що посилається відповідач, також не спростовує вчинення Відділом протиправних дій щодо відмови, оформленої листом від 04.05.2023 №9902, у наданні відповіді на адвокатський запит адвоката Гриців О.Я. від 28.04.2023.
Що стосується твердження відповідача про пропуск строку звернення до суду, що має наслідком, залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначалось вище, позивач не є у виконавчому провадженні ні його учасником, ні особою, яка залучається до проведення виконавчих дій. Ні державним виконавцем, ні іншою посадовою особою не порушено права адвоката Гриців О.Я. під час виконання виконавчого провадження.
У спірному випадку мова йде не про представництво сторони у виконавчому провадженні, а про надання інформації на адвокатський запит, відповідно положення статті 287 КАС України (десятиденний строк) в даному випадку не застосовуються.
З матеріалів справи встановлено, що Відділ повідомив позивача про відмову у наданні відповіді на адвокатський запит листом від 04.05.2023 та 23.05.2023 позивачем подано до суду даний позовом.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, оскільки позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду за захистом своїх прав, то посилання відповідача на застосування судом строків звернення до суду та, як наслідок, залишення позовної заяви без розгляду, не заслуговують на увагу.
Безпідставними є і доводи відповідача про те, що термін дії на пенсійному посвідченні позивача, як особи з інвалідністю II групи, зазначено 30.04.2023, а позовну заяву подано 22.05.2023, тобто на момент подачі позовної зави пенсійне посвідчення було недійсне і позивач зобов'язаний був сплатити судовий збір.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» внесено зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану.
Так, постанову Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» доповнено п.3 такого змісту: «Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:
осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317;
дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666).
При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд».
Відтак, позивач має підставу для продовження інвалідності до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд, відповідно має право на пільги щодо сплати судового збору, гарантовані Законом України «Про судовий збір», які пов'язані з інвалідністю ІІ групи. Враховуючи викладене, на думку колегії суддів відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 500/2309/23 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року