ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 522/10208/20
провадження № 61-9644св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2022 року у складі судді Ясінського Ю. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25 березня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладені договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус ОМНО) Омаровою В. С., згідно з якими ОСОБА_5 набув у власність житловий будинок АДРЕСА_1 в загальною площею 208,8 кв. м, земельну ділянку, кадастровий номер 4624555700:01:009:0406, площею 0,1 га, та земельну ділянку, кадастровий номер 4624555700:01:009:0407, площею 0,0935 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_6 є його боржниками. Загальна сума заборгованості становить 50 000,00 доларів США, що змусило його звернутися до суду за захистом своїх прав. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року у справі № 522/7124/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2019 року, з відповідачів солідарно стягнуто на його користь борг за розпискою від 31 травня 2014 року у розмірі 30 000,00 доларів США, за борговою розпискою від 30 червня 2014 року у розмірі 20 000 доларів США, всього 50 000,00 доларів США.
21 червня 2018 року Приморським районним судом м. Одеси видані виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 боргу. Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю. С. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_6 у солідарному порядку на його користь суму боргу на загальну суму 50 000,00 доларів США та постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо боржника ОСОБА_2 про стягнення з неї солідарно на його користь боргу у загальному розмірі 50 000,00 доларів США. 04 листопада 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щерабковою Ю. С. виніс постанову про арешт всього майна боржників.
Під час виконання рішення суду приватним виконавцем встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 522/7303/17 визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,1 га, зокрема по угіддях 0,1000 га - землі змішаного типу, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0406, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Діордієвою І. В., зареєстрований у реєстрі за № 1733, укладений 02 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , та повернуто земельну ділянку у власність ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Діордієвою І. В., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , та повернуто будинок у власність ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0935 га, у тому числі по угіддях 0,0935 га - сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0407, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Діордієвою І. В., площею 0,0935 га, у тому числі по угіддях: 0,0935 га - сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0407, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Деордієвою І. В. площею 0,0935 га, в тому числі по угіддях 0,0935 га - сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0407, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Діордієвою І. В., та повернуто земельну ділянку у власність ОСОБА_2 .
Позивач вважав, що ОСОБА_2 , розуміючи, що на нерухоме майно (житловий будинок та земельні ділянки) може бути звернено стягнення в межах виконавчого провадження, здійснила реєстрацію права власності на вказані об'єкти нерухомого майна на своє ім'я та відчужила це майно ОСОБА_3 шляхом укладення з ним договорів купівлі-продажу, заздалегідь будучи обізнаною про ухвалення судового рішення щодо солідарного стягнення з неї та її чоловіка коштів на загальну суму 50 000,00 доларів США та про існування виконавчого провадження, у межах якого накладений арешт на усе майно боржників.
Враховуючи наведені обставини, позивач просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , реєстраційний номер 2706, посвідчений 25 березня 2020 року приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В. С., за яким ОСОБА_3 набув у власність житловий будинок загальною площею 208,8 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , реєстраційний номер 2708, посвідчений 25 березня 2020 року приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В. С., за яким ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4624555700:01:009:0406 площею 0,1 га, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , реєстраційний номер 2710, посвідчений 25 березня 2020 року приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В. С., за яким ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4624555700:01:009:0407 площею 0,0935 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу, реєстраційний номер 2450, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 19 жовтня 2020 року приватним нотаріусом ОМНО Дімітровою Т. А., за яким ОСОБА_4 набув у власність земельну ділянку площею 0,0935 га, у тому числі по угіддях 0,0935 га - сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0407, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2 ;
- визнати недійсним договір іпотеки, реєстраційний номер 2442, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 19 жовтня 2020 року приватним нотаріусом ОМНО Дімітровою Т. А., за яким ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобов'язань земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0406, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , та житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , реєстраційний номер 2706, посвідчений 25 березня 2020 року приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В. С., за яким ОСОБА_3 набув у власність житловий будинок АДРЕСА_3 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , реєстраційний номер 2708, посвідчений 25 березня 2020 року приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В. С., за яким ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4624555700:01:009:0406 площею 0,1 га, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , реєстраційний номер 2710, посвідчений 25 березня 2020 року приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В. С., за яким ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4624555700:01:009:0407 площею 0,0935 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, реєстраційний номер 2450, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 19 жовтня 2020 року приватним нотаріусом ОМНО Дімітровою Т. А., за яким ОСОБА_4 набув у власність земельну ділянку б/н, площею 0,0935 га, у тому числі по угіддях 0,0935 га - сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0407, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним договір іпотеки, реєстраційний номер 2442, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 19 жовтня 2020 року приватним нотаріусом ОМНО Дімітровою Т. А., за яким ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобов'язань земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0406, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , та житловий будинок АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на момент вчинення правочину ОСОБА_2 знала про судове рішення щодо стягнення боргу на користь позивача та могла передбачити негативні наслідки у зв'язку із цим вчинила правочини щодо продажу свого майна з наміром унеможливити звернення стягнення в межах виконавчого провадження на це майно. Враховуючи те, що продаж ОСОБА_3 земельної ділянки ОСОБА_9 та передача останньому земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком в іпотеку відбувся під час розгляду цієї справи у суді, а 21 жовтня 2020 року накладено арешт на вказане майно, тому існують правові підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У липні 2023 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї як на підставу касаційного оскарження заявник зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обставини, встановлені судами
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року у справі № 522/7124/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення боргу. Стягнуто з солідарно з відповідачів на користь позивача борг за розпискою від 31 травня 2014 року у розмірі 30 000,00 доларів США, за борговою розпискою від 30 червня 2014 року у розмірі 20 000,00 доларів США, всього 50 000,00 доларів США.
21 червня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси видав виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 боргу за розпискою від 31 травня 2014 року у розмірі 30 000,00 доларів США, за борговою розпискою від 30 червня 2014 року у розмірі 20 000,00 доларів США, всього 50 000,00 доларів США.
02 жовтня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю. С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо виконання виконавчого листа № 522/7124/17, виданого 21 червня 2018 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 боргу за розпискою від 31 травня 2014 року у розмірі 30 000,00 доларів США, за борговою розпискою від 30 червня 2014 року у розмірі 20 000,00 доларів США, всього 50 000,00 доларів США, боржник - ОСОБА_6
02 жовтня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю. С. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 виніс постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_6
04 листопада 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю. С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа № 522/7124/17, виданого 21 червня 2018 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 боргу за розпискою від 31 травня 2014 року у розмірі 30 000,00 доларів США, за борговою розпискою від 30 червня 2014 року у розмірі 20 000,00 доларів США, всього 50 000,00 доларів США, боржник - ОСОБА_2
04 листопада 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю. С. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 виніс постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 522/7303/17 визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1 га, зокрема, по угіддях 0,1000 га - землі змішаного типу, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0406, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Діордієвою І. В., зареєстрований у реєстрі за №1733, укладений 02 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ; повернуто земельну ділянку у власність ОСОБА_2 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Діордієвою І. В., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ; повернуто будинок у власність ОСОБА_2 ; визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0935 га, в тому числі по угіддях 0,0935 га - сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0407, повернуто земельну ділянку у власність ОСОБА_2
24 березня 2020 року державний реєстратор Іванківської районної державної нотаріальної контори Воробей Т. П. на підставі рішення Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 522/7303/17 здійснила реєстрацію правa власності за ОСОБА_2 на такі об'єкти нерухомого майна: земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 ,площею 0,1 га, зокрема по угіддях: 0,1000 га - землі змішаного типу, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0406; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0935 га, в тому числі по угіддях: 0,0935 га - сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0407.
25 березня 2020 року ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким продавець ОСОБА_2 передала (продала) у власність, а ОСОБА_3 прийняв (купив) у власність житловий будинок АДРЕСА_4 , на земельній ділянці з кадастровим номером 4624555700:01:009:0407. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В. С.
25 березня 2020 року ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким продавець ОСОБА_2 передала (продала) у власність, а ОСОБА_3 прийняв (купив) у власність земельну ділянку площею 0,1 га, з кадастровим номером 4624555700:01:009:0406, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В. С.
25 березня 2020 року ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким продавець ОСОБА_2 передала (продала) у власність, а ОСОБА_3 прийняв (купив) у власність земельну ділянку площею 0,0935 га, з кадастровим номером 4624555700:01:009:0407, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Омаровою В. С.
19 жовтня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0935 га, кадастровий номер 4624555700:01:009:0407. Зазначений договір посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Дімітровою Т. А.
19 жовтня 2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали іпотечного договору, за умовами якого ОСОБА_3 у забезпечення виконання грошових зобов'язань перед ОСОБА_4 передав в іпотеку таке нерухоме майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 208,8 кв. м, житловою площею 92,2 кв. м, та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0406. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Дімітровою Т. А.
У відповіді Іванківської районної державної нотаріальної контори від 04 лютого 2021 року № 91/01-16 повідомлено, що 31 березня 2020 року та 03 квітня 2020 року виявлено факти втручання в роботу єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно (несанкціоноване втручання). Невідомими особами скасовано декілька заборон на відчуження нерухомого майна. Також від її імені на підставі рішення Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 522/7303/17 зареєстровано такі об'єкти нерухомого майна, а саме: земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1 га, зокрема по угіддях: 0,1000 га - землі змішаного типу, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0406; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0935 га, в тому числі по угіддях: 0,0935 га - сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0407. Завідувач Іванківської районної державної нотаріальної контори Воробей Т. П. вжила заходи щодо відміни незакінчених реєстраційних дій. Також повідомлено правоохоронні органи про факт несанкціонованого втручання у роботу державних реєстрів.
Правове обґрунтування
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята статті 203 ЦК України).
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами
статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Верховний Суд неодноразово формулював висновок про те, що боржник, який вчиняє дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Встановивши, що ОСОБА_2 , будучи обізнаною про наявність невиконаного судового рішення про солідарне стягнення з неї заборгованості на користь ОСОБА_1 , про наявність відкритого виконавчого провадження, в межах якого приватним виконавцем накладено арешт на все її майно, здійснила відчуження належних їй двох земельних ділянок та житлового будинку на користь ОСОБА_3 шляхом укладення з останнім оскаржуваних договорів купівлі-продажу, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що поведінка ОСОБА_2 як боржника є недобросовісною.
На час вчинення оспорюваних правочинів ОСОБА_2 знала про існування боргу перед позивачем та про відкрите виконавче провадження щодо стягнення із неї коштів, вона могла передбачити негативні наслідки відчуження майна, у зв'язку із цим вчинила правочини щодо продажу свого майна з наміром виведення його з під процедури звернення стягнення на це майно. З урахуванням наведеного суди дійшли правильного висновку про наявність правових підставою для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними.
Також, суди попередніх інстанції обґрунтовано задовольнили вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та договору іпотеки від 19 жовтня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки такі договори укладені щодо спірного майна під час розгляду цієї справи, а тому проявивши розумну обачність ОСОБА_4 міг дізнатися про існування спору щодо спірного майна. Встановлені судами обставини, дозволяють зробити висновок, що оспорювані договори є фраудаторними, тобто вчиненими на шкоду кредитору з метою недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Враховуючи наведене необґрунтованими є посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, згідно з якими добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Доводи касаційної скарги про те, що оспорювані правочини не порушують прав і законних інтересів позивача, є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 є боржником позивача, а оспорювані правочини фактично спрямовані на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов), оскільки позивач не є власником спірного майна, а тому не може заявляти вимог про витребування майна у порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України.
Враховуючи наведене необґрунтованими є посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18, згідно з якими власник з дотриманням вимог статей 387 та 387 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Доводи заявника у касаційній скарзі про неврахування судами висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16, Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19, є необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій не порушили таких висновків. У зазначених постановах Верховного Суду сформульовані висновки про застосування статей 3, 16, 234 ЦК України, проте встановлення підстав для визнання недійними правочинів на підставі вказаних норм здійснюється судом у кожній справі окремо із урахування усіх істотних обставин.
Доводи заявника у касаційній скарзі про неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16, є необґрунтованими, оскільки у зазначеній справі встановлено інші фактичні обставини, зокрема, спір виник щодо визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з підстав подвійної реєстрації прав оренди на ту саму земельну ділянку.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний